“Життя моє, немов рушник”

Так назвав Юрій Заяць свою першу поетичну збірку, яка вийшла в Збаражі (видавництво «Обрій») у бібліотечці «Рушника» наприкінці 2009 року.Як пише в передмові Володимир Кравчук, член Національної спілки письменників України: «… поет вкраплює написане у власну душу, водночас доносячи поетичне слово до людей».
Життя моє, немов рушник
Добра й любові до Вкраїни.
Я з тих, хто досі ще не звик
Крізь пальці бачити руїну.

В поезію Юрій Заяць входить, коли вже роки «посріблені крилом», з великим життєвим досвідом. Йому довелось побувати «в далекій і невтішній стороні». Та де б не жив і працював поет, він залишається українцем, що засвідчують його вірші, в яких звучить і гордість за славну вольницю козацьку:
«Тебе боялись ошукати,
Бо мав ти незбориму міць»,
і біль у серці від поневолення:
«Орел тим часом двоголовий
Підступно вольницю склював»,

і гіркота сьогоднішнього дня:
«Гетьманство подавай всім, булаву…
Не хочуть злагоди дійти в землиці»,

та віра у свій народ, в його щасливе майбутнє:
«Вчувається тупіт гарячих коней,
Землю борня верховодить».

Автор вдячний коханій дружині, яку ласкаво називає миленька, «за вишиванку, вишиту мені».
Нікого не залишать байдужими твори на морально-етичні теми, а також сповнені ніжності, глибини почуттів в інтимній ліриці, сільські та міські пейзажі.
Перша книжечка для поета – це і радість виходу, і бентежне почуття перед читачем. Та, на мою думку, вона знайде своїх шанувальників і надасть Юрію Заяцю нових сил, творчого запалу в подальшій нелегкій роботі над поетичним Словом.

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *