// Новини, РДА інформує, Точка зору // Автанділ Мдінарадзе: «Я маю власну стратегію і бачення розвитку Збаражчини»

Автанділ Мдінарадзе: «Я маю власну стратегію і бачення розвитку Збаражчини»

23 березня виповнюється рік з дня призначення Автанділа Мдінарадзе на посаду голови Збаразької райдержадміністрації. З цієї нагоди пропонуємо інтерв’ю з Автанділом Мамієвичем на тему перших підсумків його роботи як районного керівника, результатів впроваджуваної політики та основних завдань районної влади на найближчу перспективу.

-Автанділе Мамієвичу, один рік на найвищій посаді виконавчої влади району – період невеликий, проте достатній для того, аби не тільки реально оцінити ситуацію, але й домогтися певних результатів. Що вдалося Вам зробити за цей час, а що не вдалося з наміченого? Яким питанням найбільше приділялась увага в 2011 році ?

-Для мене цей рік був важким, однак минув досить швидко. Завдання, які були поставлені переді мною, як головою РДА, не давали часу, як кажуть, довго розкачуватися. У роботу довелося активно включатися відразу. Хоча спочатку багато чого у державній службі я не знав і не розумів. Розуміння і бачення стратегії роботи прийшло згодом.

До позитивів можу віднести той факт, що в районі вдалося створити сприятливу атмосферу, так би мовити, фон для роботи. Маю на увазі налагодження конструктивної співпраці з депутатським корпусом не тільки районної ради, а й місцевих рад. Мені вдалося домовитися з ними про спільну роботу без політичної заангажованості щодо вирішення багатьох господарських питань. Якщо говорити про конкретні справи, то до позитивних результатів роботи хочу віднести відзначення 800-річчя Збаража, яке попри усі труднощі і скептичні настрої нам, вважаю, вдалося відсвяткувати гідно, хоча дещо зіпсувала холодна погода. Також пишаюся тим, що ми таки провели реконструкцію центрального стадіону «Колос», і це тільки вершина айсберга. Тепер цей об’єкт нам залишилося розбудовувати. Також нам вдалося поприбирати район, згуртувавши для цього громаду. І переконаний, надалі така практика наведення благоустрою на Збаражчині закріпиться надовго. Мінімум двічі на рік ми таку роботу маємо проводити. До позитивів зробленого хочу віднести також те, як був прикрашений центральний майдан райцентру на новорічно-різдвяні свята. Я вважаю, що у Збаражі проводиться дуже мало свят. А такий нюанс, як урочисто прикрашена і яскраво освітлена центральна площа Збаража, додав збаражанам і гостям міста святкового настрою.

За рік зробити усе, що хочеш, не можливо. Але нам вдалося вивести бізнес з тіні, легалізувати роботу кар’єрів. І якщо Збаразький район за підсумками 2010 року з усіх показників соціально-економічного та культурного розвитку займав 14-те місце серед районів області, то у 2011 ми вийшли на восьме. Це при тому, що не працював Зарубинський спртозавод. Я сподіваюся, що ми таки відновимо роботу цього підприємства, і докладаю для цього максимум зусиль. Інша проблема – у Збаражі немає жодного будинку культури. Але цьогоріч нам вдалося зрушити питання з місця, і на ремонт БК виділено один мільйон сто тисяч гривень. Звісно, цих грошей недостатньо, бо щоб довести справу до кінця, загалом потрібно 12 мільйонів гривень. Але ми ці кошти знайдемо. Інша річ – будинок культури біля цукрового заводу. Його обов’язково буде повернуто у комунальну власність і ми знайдемо надійних інвесторів, які займуться цим об’єктом. Варто зазначити, що для вирішення цих та багатьох інших питань потрібен час, бажання і підтримка депутатського корпусу.

Але сьогодні мені все ж не хочеться зупинятися на сухій звітності про соціально-економічний та культурний розвиток району. Я хочу закцентувати увагу на тому, що за рік роботи на посаді голови районної державної адміністрації я, передусім, визначив для себе загальне бачення і стратегію розвитку Збаражчини, зрозумів, як і куди ми маємо рухатися, якими методами досягати тих чи інших результатів. Думаю, багато хто уже зрозумів, що я, як керівник району, уже маю, так би мовити, власний почерк роботи. Ніхто не скаже, що я людина агресивна. Я людина добра і  в силу своїх можливостей і компетенції намагаюся допомогти кожному. Може не завжди, в силу різних обставин, мені це вдається, але таку мету я перед собою ставлю. Крім того, всі події, які відбуваються в районі, проблеми, з якими до мене приходять люди, я пропускаю через серце. Я ніколи не залишаюся осторонь людських трагедій і бід. Особисто брав участь в організації похорону молодої жінки, яка померла від переохолодження і залишила двох маленьких дітей сиротами. Намагаюся зробити усе від мене залежне для родини хлопчика з Іванчан, який помер під час перерви у школі.

-Ви людина з великим життєвим досвідом, в тому числі бізнесовим. Чи допомагає це вам на посаді голови РДА?

-Закінчивши медичний вуз і прийшовши на роботу у лікарню, від одного з професорів я почув таку фразу: «Чим скоріше ви забудете усе те, чого вас вчили шість років, тим скоріше ви станете хорошими лікарями». Так ось в цьому контексті я хочу сказати, що багато речей, які просто робляться у бізнесі і які я хотів спроектувати на свою роботу, як керівника району, виявилися неможливими. І тоді я зрозумів, що чим швидше я забуду, що був бізнесменом (сміється.- авт.), тим легше мені працюватиметься на державній службі. Як показала практика – це дві принципово різні сфери діяльності. Державна робота набагато важча. Тут багато умовностей, які обов’язково потрібно виконувати. Напрклад, якщо я, як бізнесмен, можу здешевити ту чи іншу процедуру, то до керівника району, який таке «здешевлення» проведе, може виникнути багато питань у контролюючих і правоохоронних служб. Я розумію, що усе це робиться, щоб не було зловживань, але через це багато ідей та ініціатив не вдалося втілити у життя.

- Автанділе Мамієвичу, Ви неодноразово наголошували, що одне з найголовніших завдань у вашій роботі – залучення інвестицій в район. Розкажіть, будь ласка, про це конкретніше.

Тут, зізнаюся, досвід ведення бізнесу мені згодився. Згодився, передусім, широким колом знайомств. Чимало бізнесменів, які могли б вкладати інвестиції в район, у нас уже побувало. Я постійно в процесі перемовин. І нині для нас головне – виробити програму, яка б  дозволяли інвесторам чітко бачити, куди і які фінансові ресурси вони мають вкладати. Ми маємо знайти ту золоту середину, яка б дозволяла створити сприятливий інвестиційний клімат для бізнес-структур, а з іншого боку – це має бути вигідно для району. От, наприклад, я дуже хочу, щоб центральний майдан Збаража був гарним місцем для відпочинку громади Збаражчини. Було б чудово, якби там був великий телевізійний екран. Це добре, але дороге задоволення і на це немає державних коштів. Як зацікавити бізнес-структуру вкласти у таку ідею гроші, щоб їй це було вигідно? От якраз я шукаю вихід із цієї ситуації, щоб створити такий симбіоз.

Вважаю, що було б добре, якби в місті було декілька спортивних майданчиків, створена єдина відпочинкова паркова зона, облаштований сучасний пляж біля міського озера. Крім цього, необхідно розвивати в місті туристичну інфраструктуру, будувати готелі. І усі ці проекти потребують інвестицій. І зараз ми у пошуку таких інвесторів.

Разом з тим, хочу зазначити, що у 2012 році ми плануємо розпочати серйозний бізнес-проект – будівництво сонячної електростанції. Місце для цього уже вибрано – це майданчик розміром 50 га біля Вишнівця. Цей проект не має аналогів у Західному регіоні і реалізовуватиметься іспанськими інвесторами. Структура буде зареєстрована у Збаражі і податки надходитимуть у районний бюджет. Якщо не буде ніяких бюрократичних перепон, то уже в вересні цього року розпочнеться будівництво сонячної електростанції, а у 2013 році вона почне виробляти альтернативну сонячну електроенергію.

Енергозбереження – питання номер один, яке ми сьогодні ставимо перед собою. Плануємо усі підприємства і установи, в тому числі усі три школи Збаража, за рахунок заміни старих енергозатратних котлів на енергозберігаючі, перевести на економне опалення.

Також планується у цьому році розпочати будівництво сучасного елеватора, заводу з переробки рапсової соломи. Серйозна співпраця розпочата з Укрінбанком, який уже розробляє бізнес-проект і планує відновити роботу Вишнівецького сирзаводу, а також виділити близько 42 мільйонів гривень на ремонт доріг. Крім цього, кожен населений пункт району може підготувати власні проекти і програми вирішення тих чи інших питань територіальної громади, захистити свої пропозиції на рівні міністерств і отримати під них фінансування. Тобто кожне село має шанс отримати інвестиції. Ми активно працюємо у цьому напрямку і роз’яснюємо очільникам територіальних громад доцільність і актуальність долучення до проектів ООН та Українського інноваційного банку. Разом з тим, вони мають розробити довгострокові програми розвитку своїх населених пунктів. Від такого бачення багато залежить. Це як гра у шахи. Є шахматисти, які бачать п’ять-десять ходів наперед, а є такі, що – один-два. На жаль, ми поки що погані шахматисти, але  обов’язково навчимося прораховувати свої дії на багато кроків вперед.

-Прийшовши на цю посаду, Ви, звичайно ж, планували відвідати усі населені пункти району, щоб познайомитись з мешканцями та на власні очі побачити, чого саме вони потребують. Зараз у кожному селі відбуваються сходи громадян, на більшості з цих зібрань ви присутні особисто. Які найболючіші проблеми турбують нині жителів району?

-Кожне село, звісно, має свої проблемні питання, але у більшості населених пунктів вони спільні, в основному соціальні. Десь вони стоять гостріше, а десь менш актуальні. Це – ремонт доріг, навчальних закладів, клубів, водогонів, відкриття дитячих садочків тощо. Як показали зібрання громадян, дуже болюче питання для людей сьогодні – це ціна на молоко. Однак вирішити його на рівні району практично неможливо. Проте маємо надію, що відновлення роботи Вишнівецького сирзаводу матиме позитивний вплив на ціноутворення на молоко.

-Аналізуючи господарську діяльність агропромислового комплексу, які тенденції виокремите у цій галузі?

Варто зазначити, що Збаражчина дещо відрізняється від інших районів області щодо ведення сільського господарства. У нас багато агроформувань, які мають невелику кількість землі. З одного боку – це добре, бо місцевий товаровиробник, маючи патріотичні почуття, вболіває за район, за село, де він орендує землю. З крупними товаровиробниками по-іншому – керівник невідомо де, а представник фірми нічого не вирішує і ніяких соціальних навантажень вони на себе не беруть. Але, з іншого боку, дрібним товаровиробникам важко вижити без наявних коштів для впровадження сучасних технологій – вони працюють дідівськими методами. Тому маємо і тут знайти золоту середину. Підтримати місцевого аграрія – це першочергове завдання для мене. І в межах своєї компетенції я намагаюся їм допомагати. Є багато проблемних питань. Особливо складне – питання передачі господарствам земель запасу. Законодавчо цей процес не прописаний і яким має бути механізм передачі невідомо. Обласна рада прийняла рішення про можливість передачі земель запасу господарствам через проведення конкурсів. Процедуру було розпочато. Люди вклали у це кошти. Але підписати я цю документацію не можу, бо цим порушу закон. Тому склалася парадоксальна ситуація – є земля, вона не обробляється, а передати її ми не можемо. Зараз ми шукаємо шляхи виходу з цієї ситуації. Працює спеціальна комісія, яка вивчає це питання. Загалом в районі вісім таких господарств, які чекають на передачу земель запасу. Вони дійсно можуть ці землі обробляти і сплачувати всі платежі до бюджету. Дуже сподіваюся, що механізм вирішення цього питання ми знайдемо найближчим часом. Може, навіть і на час виходу цього інтерв’ю його уже буде врегульовано.

Я переконаний, що в районі має бути також і крупний товаровиробник. Бо це, перш за все, інвестор, який будуватиме, наприклад, елеватор, тваринницький комплекс. Деякі домовленості про це у нас є з Гутою. Він готовий взяти на себе ці питання, якщо матиме в районі 5 тис. га землі. Ми маємо збалансувати ці напрямки роботи з дрібними і крупними товаровиробниками і визначити для них чіткі правила співпраці з органами влади і місцевого самоврядування. Передусім, вони мають брати на себе соціальні зобов’язання перед селянами. Таким орендарям буде зелене світло для роботи в районі. Колись голова колгоспу був батьком на селі і навіть авторитетнішим, ніж  голова сільради. І я хочу повернути таку практику.

-Автанділе Мамієвичу, сьогодні на часі реформування медичної галузі району. Ваша позиція стосовно цього питання?

-Я позитивно ставлюся до будь-яких реформ. Без них, я переконаний, поступу України не буде. Без реформ ми тільки зайдемо в глухий кут. Щодо реформування медичної галузі району, то ми маємо чітке бачення цього процесу, який, звісно, буде не легким. Однак медицина району потребує змін. Ми з одного боку не маємо права залишити медиків без роботи. А з іншого – позбавити людей можливості отримувати якісні медичні послуги. Складність ще й в тому, що Збаразький район має близьке геополітичне розташування до обласного центру. Але ми доведемо, що Збаражчина має гідний інтелектуальний ресурс і матеріальну базу. До оптимізації мережі медичних закладів району ми підходимо виважено. Зараз працює спеціальна комісія, яка вивчає всі аспекти реформи. Думаю, ми вийдемо на загальний алгоритм дій, який буде оптимальним для всіх.

– Є певні проблеми, які без підтримки обласної адміністрації не вирішити. Чи відчуваєте цю підтримку?

- Підтримку відчуваю у всьому. Оскільки я людина комунікабельна  і знаю чого хочу, то мені вдається лобіювати інтереси району на рівні області. У мене повне взаєморозуміння і конструктивна співпраця з головою обласної державної адміністрації і його заступниками, начальниками галузевих управлінь. Головне завдання для мене – залучити в район якомога більше програм розвитку тих чи інших напрямків. І я це роблю.

-Хороший менеджмент і фахова команда — це передумова для успішного управління. Наскільки зараз Ви задоволені тими людьми, що з Вами працюють?

- Прийшовши в район, революції кадрів я не робив й тепер не робитиму. Хоча, напевно, якась рокіровка таки буде. Я кожному дав шанс проявити себе і свої можливості у конкретних справах. Загалом я задоволений тією командою, з якою працюю. Певні зауваження до роботи, звичайно, ж є. Але у цих недопрацюваннях шукаю причину, передусім, у собі. Вважаю, що це я не так, як потрібно, поставив завдання, чи мої доручення були не зовсім  зрозумілими. Хочу зазначити, що багато умовностей у спілкуванні з підлеглими я виключив. Бо розумію, що інколи людина, у якої безлад на робочому столі може, незважаючи на цей хаос, робити конкретні справи, демонструючи добрі результати роботи. У безпорядку може бути порядок. Субординація – це теж для мене не основне. Можна заборонити заходити у кабінет без стуку, з увімкненим мобільним. Але якщо ці речі не заважають мені у роботі, то це, я вважаю, зайве. Відзвітувати про зроблене, стоячи струнко, ще не означає, що робота зроблена дійсно добре. Головне, щоб підлеглі розуміли чітко поставлені завдання і виконували їх. Модель – я керівник, а ви підлаштовуйтесь під мене – це не мій варіант. Я заради конкретних справ сам можу підлаштуватися під будь-кого. Головне – результат роботи. Зараз моя команда працює добре, і показники району за минулий рік – це наша спільна робота.

 - Восени відбудуться парламентські вибори. Які Ваші думки з приводу особливостей майбутнього виборчого процесу і якою буде ваша роль у ньому?

Я, щиро кажучи, не люблю займатися виборчим процесом, бо в ньому є елемент неприродності. А я люблю все справжнє – натуральну їжу, справжні стосунки – кохання і дружбу. Я не люблю награності і театральності. А вибори – це завжди піар, нехай добрий, але піар. Ти маєш прикрашати зроблене, показувати у максимально вигідному світлі. Крім цього, вибори загострюють протиріччя у суспільстві. І хоча ми не вирішуємо загальнодержавних питань, часто навіть у сесійну залу районної ради депутати виносять політичні питання. Як на мене, то це – смішно і це пусті балачки. Я не боюся політичних опонентів. Якщо є за що критикувати, то нехай критикують. Я не боюся правди. Ніколи не затуляю рота політичним опонентам. Навіть якщо і їх виступи не доречні.

Я забезпечуватиму порядок під час виборів і їхню прозорість. Щоб кожен міг зробити вільний вибір і проголосувати за того, за кого він хоче. І якщо агітуватиму за кандидата, якого я підтримуватиму, то лише добрими справами. Рік буде важким. Але нам є з чим іти до людей. Сподіваюся, що вони дадуть нам можливість закріпити і примножити наші досягнення і ми зробимо ще багато для громади Збаражчини. Я хочу, щоб люди зрозуміли, що проголосувавши за кандидата від влади, вони дадуть мені в руки інструменти, які допоможуть мені зробити багато добрих справ для району. До людей я йтиму з відкритим серцем, дивлячись їм у вічі прямо.

-Автанділе Мамієвичу, що би Ви хотіли побажати нашим читачам, громаді Збаражчини?

Мені 52 роки і я все життя йшов до відчуття вільного життя і самодостатності. Свобода  для мене – це не вседозволеність. Людина має бути вільна від пережитків минулого, заангажованості, мати можливість допомагати ближньому. Я бажаю громаді Збаражчини бути самодостатніми людьми. Бажаю бути вільними у всьому – у виборі друзів, коханих, виборі, за кого голосувати. Бажаю, щоби їхні родини були міцними і багатими, щоб збаражани були сильними в помислах і діях. Хочу побажати міцного здоров’я, щоб у їхніх родинах було багато весіль, уродин, ювілеїв і вони мали можливість приймати багато гостей. Щоб вулицями ходили усміхнені люди і їм було з ким, куди і на що піти. Моя мета – об’єднати громаду Збаражчини у спільноту добрих, заможних, самодостатніх людей. Можливо, це надто оптимістична мрія, але це те, що дозволить нам рухатися вперед.

- Дякую за розмову.

Розмовляла Світлана БОДНАР

 

 

дольова участь тернопіль

Погода, Новости, загрузка...

Tags: , , ,

Залишити відгук

 

Березень 2012
П В С Ч П С Н
« Лют    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області
Народне Слово. © 2012

Fatal error: Call to a member function getLinks() on a non-object in /home/usenarodnes/data/www/narodne-slovo.te.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php on line 15