СЕЛАМ ЗБАРАЖЧИНИ – 550. СТРИЇВКА – ДЕЩО СТАРША

Історія княжого Збаража досліджувалась багатьма вченими та краєзнавцями протягом тривалого часу. Особливої інтенсивності ці наукові пошуки набули за останніх років. Однак, не заслужено залишено поза увагою менші населені пункти Збаразького району – села і хутори.

Лише окремі статті у науковій літературі та періодичних виданнях були присвячені цій темі (Добромірка, Чорний Ліс, Залужжя та інші). Цього року увага до селищ та сіл Збаражчини дещо зросла, адже у 2013 році виповнюється 550 років від першої писемної згадки про переважну більшість населених пунктів нашого краю. Взагалі, цей рік багатий на ювілеї, адже святкуватимемо 500 років першої згадки в історичних джерелах про містечко Скалат Підволочиського району, замок якого входить до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”. 28 липня виповнюється 640 років від першої літописної згадки про ще один об’єкт заповідника – колись славне містечко Язловець Бучацького району та його замок. А в наступному році сам заповідник “Замки Тернопілля” святкуватиме своє 20-річчя.

Щодо історичних першоджерел, що згадують княжий Збараж та навколишні села (так званий, Збаразький ключ), то їх можна полічити на пальцях однієї руки. Перш за все це Галицько-Волинський літопис Літопису руського за Іпатським списком, де згадується Збараж (Збираж) поряд з Галичем, Теребовлею і Моклековом під 1211 р. (ряд вчених притримуються думки – 1213 р.). Далі в хронологічному порядку іде “присяжна грамота” подільського старости Федька Несвізького від 7 вересня 1434 р., де згадується його вотчина – Збаразька волость (без конкретизації навколишніх населених пунктів) і “жалована грамота” Великого князя литовського Казимира Ягелончика про надання Збаража і деяких навколишніх сіл у володіння Дениска Мокосійовича від 11 січня 1442 р. В останній, з перерахованих населених пунктів, до Збаразького району не відноситься жоден (відомі лише Ожигівці, Борщівка, Матвіївці та ін. в межах північних та східних районів області).

І ось, 9 липня 1463 року в Луцьку три брати Василь, Семен і Солтан Васильовичі, “отчині і дідичі Збаразькі” (сини кн. Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батькові маєтки. В цьому документі перераховано переважна більшість сіл Збаражчини (і не тільки), які відійшли до конкретного князя, а саме:

 До Василя Васильовича – містечко Збараж і села Опрілівці, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Литовський Кут (біля с. Новики), Рябчинці (на схід від Базаринець), Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші села в інших районах області.

 До Семена Васильовича – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубічок та інші села переважно у Зборівському районі.

 До Солтана Васильовича – два Бутини, два Вишнівці, Решнівка (після матері) і інші села переважно Шумського і Лановецького районів.

Цитований документ знаходиться в Архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53) і на його підставі першу писемну згадку в вище наведені населені пункти можна датувати 9-м липня 1463 року.

Єдиним винятком з перерахованих сіл є село Стриївка, датування якого виявилось дещо раднішим. Нещодавно, переглядаючи книгу відомого українського дослідника Поділля Юхима Сіцинського “Поділля над владою Литви” ми натрапили на дуже цікаву цитату. В ній йдеться, що

“По смерті Витовта Ягайло 1431 р. 8 серпня знов передав до польських рук ті маєтки – дав їх Петру Одровонжу, за його заслуги у війні проти Свидригайла[30]”.

Ю. Сіцинський дає перелік маєтків переданих польському шляхтичу, воєводі Руському Петру Одровонжу одноіменного гербу, де зазначає, що:

Постоловці – це с. Постолівка над Збручем, вище Сатанова на15 км., коло м. Тарноруди; Барчовка – це с. Борщівка на Південний Схід від Сатанова на12 км Яблонів тепер в Галичині, в Гусятинському повіті, недалеко від Копичинець и Стрийовка теж в Галичині, коло Збаража.

Джерело, на яке посилається Ю. Сіцинський – “Архив Юго-Западной России”, частина VІІІ, том ІІ, ст. 329 (грамота 1431 р.). Віднайшовши вказане першоджерело наводимо його фрагмент, що стосується села Стриївка. Таким чином, датування першої літописної згадки про с. Стриївку можна віднести до 8 серпня 1431 року.

Принагідно вітаємо мешканців усіх сіл та селищ Збаражчини, що святкують свій 550-річний ювілей. Добра Вам, злагоди, добробуту і оптимізму!

Руслан Підставка

НЗ “Замки Тернопілля”

 

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *