Перша школа Збаража відзначила 75-річчя

Минула п’ятниця стала визначним і водночас хвилюючим днем для учнів та вчителів Збаразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1: заклад відзначив ювілей — свої поважні 75 років. Зібралися однодумці, ті, хто душею, долею, серцем, думками, добрими справами, причетний до знаменної дати. Вшанувати педагогів та ще раз пройтися коридорами будівлі, яка свого часу була мовчазним свідком дружніх бесід, дотепних шкільних витівок та перших життєвих уроків, прийшли різні покоління випускників: хтось сивочолий, хтось заклопотаний вихованням уже своїх діточок, а хтось ще зовсім молодий. Особливим цей день був для педагогів-ветеранів, чиї палкі і гарячі душі та надзвичайна закоханість у свою справу ще відлунюються у стінах школи. Вітали їх та дарували квіти вже теперішні школярі. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про вчителів і колишніх учнів школи, які вже пішли з життя.
Заснована у 1939 році, перша школа Збаража пройшла великий і тернистий шлях та роки свого існування зробила неоціненний внесок у розвиток, навчання та виховання молодого покоління, стала осередком, де плекають патріотизм, духовні ідеї, закладають міцний фундамент знань. Заслуга у цьому великого, дружнього, працьового і творчого колективу учителів, батьків і учнів. Це – сім’я, у якої і радощі, і невдачі – навпіл. Це колектив-шукач, який прагне до всього нового, прогресивного. Школою завжди керували, керують і нині мудрі, далекоглядні наставники, невтомні, самовіддані трудівники. В різні роки школу очолювали Петро Михайлович Кабарівський, Поліна Іванівна Самойленко, Ольга Іванівна Баркалова, Іван Давидович Бондарук, Людмила Андріївна Бернадин. Сьогодні директор школи Оксана Миколаївна Богатюк. Під її керівництвом працює 71 педагог, навчаються більше шести сотень дітей. До речі, 35 вчителів – колишні випускники школи.
Урочисте святкування ювілею домівки поколінь розпочалося з молитви у капличці Святої родини, яку звершували священики Воскресенської церкви Збаража отець Омелян Колодчак та отець Григорій Єднорович. З нагоди ювілею духовні батьки навчального закладу побажали педагогічному колективу та учням Божого благословення, любові, творчого натхнення, успіхів, терпіння та подарували школі ікону Різдва Христового.
Після цього гості свята – педагоги-ветерани, які не одне десятиліття працювали у першій школі Збаража, дарували своїм вихованцям розумне, вічне, незгасиме полум’я любові до навчання, до рідної землі, до її найпрекрасніших людей, до життя, до славної історії України-неньки, до батька-матері, а також випускники різних років розбрелися коридорами рідної альма-матер. В учительській, у рідних класах згадалися щемливі митті минулих років. Школа за 75 років, звісно, змінилася та все ж залишилася для них колискою, гаванню, рідним домом.
– Щасливий бути на святкуванні ювілею школи, – зазначив Юрій Левкович, який закінчив навчальний заклад 47 років тому і нині працює у «Тернопільмістобуді», – шкільні роки згадую лише з приємністю. Найчастіше пригадую уроки фізкультури, які проводив Володимир Петрович Гудима. Він прищепив мені любов до спорту на все життя. Завдяки йому маю чимало спортивних здобутків.
Педіатр Збаразької школи-інтернат Галина Гордзій підтримує свого однокласника і додає, що приємно вражена тим, як змінився інтер’єр школи. З приємністю згадує вчителя історії Омеляна Олексійовича Підгірського, який прищеплював учням любов до України, давав міцні знання, класного керівника Станіславу Мартинівну Зухто, директора, вчителя української мови Івана Давидовича Бондарука. Каже, що усі вони були надзвичайними людьми і прекрасними педагогами, мудрими наставниками.

Сріблястий голос шкільного дзвоника покликав на концерт з нагоди ювілею школи. Насичена концертна програма розпочалася з перегляду слайдів про історію та сьогодення навчального закладу та гімном школи «Перлина-Україна», авторами якого є учитель української мови та літератури Олександра Бржиська та випускниця Лариса Добридень, у виконанні шкільного хору під керівництвом вчителя музики Олени Грищук.
Увесь концерт був наскрізь пронизаний теплими і щирими словами на адресу тих, хто творив історію школи, навчав і виховував в її стінах кілька поколінь, вчить і вчиться тут зараз, розбудовує і розвиває цей навчальний заклад. Словом, без уваги не обійшовся жоден винуватець свята.
Школярі славили школу-ювілярку у піснях, танцях та художніх номерах інколи з гумором, а інколи по-дорослому серйозно. Музичні композиції линули від недавніх випускників школи, від вчителів, які колись і самі пішли у доросле життя зі стін цього навчального закладу, а нині трудяться тут вже на освітянській ниві.
Багато теплих слів на адресу шкільної родини першої одинадцятирічки Збаража пролунало від поважних гостей. Зокрема, заступника голови РДА Наталії Заваденко, міського голови Збаража Романа Полікровського, завідувача РМК Віктора Бартошинського та голови районної профспілки працівників освіти Івана Соляна, директора другої школи Збаража Ганни Альохіної, до речі, теж випускниці школи №1, племінниці багаторічного мецената навчального закладу, почесного громадянина Збаража, який живе у Канаді, Іллі Яремчука Олени Рутецької, старшого наукового співробітника історико-меморіального музею політичних в’язнів, дисидента Ігоря Олещука, який навчався тут до 10 класу і у 1948 році був арештований за діяльність в ОУН-УПА, заступника головного лікаря Збаразької ЦРКЛ, теж випускниці школи Ганни Тивонюк.
Вітаючи педагогічний та учнівський колективи школи-ювілярки від імені керівництва району, Наталія Заваденко побажала усім добра, наснаги, терпіння, мирного неба, а також подякувала ветеранам і теперішньому педагогічному колективу за працю. – Гордо звучить перша школа Збаража, – зауважила Наталія Михайлівна, – це справді елітна школа зі своїми традиціями, професійним педагогічним колективом, мудрими учнями, славними випускниками. Нехай вона завжди буде взірцем для інших шкіл і невпинно розвивається, досягає нових творчих злетів та вершин.
Ювелірами, які займаються оправою діамантів назвав вчителів школи міський голова Збаража. Роман Полікровський подякував їм усім за мудрість і терпіння, побажав віри і незламності духу, а також вручив директору школи Оксані Богатюк та заступнику директора з навчально-виховної роботи початкових класів Світлані Демах грамоти міської ради та книги про туристичні багатства України і Збаражчини.
Грамотами відділу освіти РДА працівників школи відзначили Віктор Бартошинський та Іван Солян, подарували оргтехніку.
З теплими словами вітань і побажань та цінним подарунком – телевізором завітали на свято випускники-підприємці.
Племінниця мецената школи Олена Рутецька зачитала вітального листа Іллі Яремчука з Канади та повідомила, що з нагоди 75-літнього ювілею ним створено фонд з якого будуть виплачувати нагороди учням за краще знання історії України та української мови. Він існуватиме упродовж 10 років – з 2015 до 2026 року. Щорічно школа отримуватиме одну тисячу доларів з яких 600 – на нагороди, а 400 – на програму, яку він уже спонсорує. Школі-ювілярці пані Олена присвятила авторський вірш:

Школо!
Ти думок моїх прихисток.
Школо!
Ти моє віконечко у світ.
Шлю в думках тобі я
Лист за листом,
Хоч минуло так багато літ.
Школо! Ти моя безхмарна юність,
Мила, незатьмарена, палка.
Прокотилася луною, пролетіла,
Принесла нам зрілості літа.
До сих пір роки твої бентежать
Безтурботним, таємничим щастям.
Хай тобі, рідненька наша школо,
Те добро сторицею воздасться!

Дисидент Ігор Олещук закликав юнь глибше вивчати історію України, особливо 20 століття, плекати мову, відроджувати Україну. А школі побажав процвітання і духовного багатства, подарував кілька книг, а також запросив педагогів і учнів на екскурсію в Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів.
Впевненість у тому, що перша школа Збаража має великі перспективи висловила Ганна Тивонюк і побажала навчальному закладу у недалекому майбутті стати класичною гімназією. – Уже третє покоління переступає поріг школи, тут є вчительські династії, потужні та глибокі навчально-виховні традиції, але найважливіше в цій школі – її душа. Той дух, що сформувався за всі 75 років її існування, -зазначила Ганна Володимирівна. -Педагоги сумлінно виконують свій професійний обов’язок, ведуть не лише у світ знань нашу юнь, а й виховують особистість, закладають у дитячі душі моральні принципи громадянина й патріота, вчать пізнавати нове й пам’ятати, якого ми роду. Бачимо нині багато позитивних змін в школі, які не можуть не тішити. Потрібно і надалі жертовно працювати щоб у Збаражі на базі першої школи було створено класичну гімназію. Я про це мрію уже 20 років. Зробімо це для майбутніх поколінь.

Щирі вітання, побажання, концертні номери, які підготували учні та педагоги школи, нікого не залишили байдужими, торкнулися кожного серця, дарували хороший настрій, викликаючи як у глядачів, так і у самих учасників, то сміх, то сльози радості, а то світлий сум…. І кожен відчував себе так, ніби повернувся до рідного дому.
Кількагодинне концертне дійство завершилося життєстверджуючою патріотичною музичною композицією «Україна», а свято продовжилося неформальним спілкуваннями, вервецею спогадів під час зустрічі старих друзів за горнятком кави.
Шкільні стіни невинно будуть відбивати час: 80, 90, 100 років, а школа все одно буде лишатися молодою, тому що ці стіни будуть наповнюватися новими дзвінкими голосами. Шкільний дух не старіє, йому завжди десять-одинадцять років — якраз стільки, скільки від першого до останнього шкільного дзвоника проходять свій шлях учні.

Світлана БОДНАР

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *