• DSC_0716
  • DSC_0691
  • DSC_0706
  • DSC_0690
  • DSC_0722

Церковний розпис – це мальоване Євангеліє

22 травня відзначається свято перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських (сучасна Туреччина) в Барі (Італія). У цей день архієпископ Тернопільський, Кременецький та Бучацький Нестор освятив церкву Різдва Христового у Збаражі після завершення розпису. Впродовж урочистої Літургії владиці Нестору співслужили настоятель храму о.Богдан Болюх, благочинний Збаразького району УПЦ КП митрофорний протоієрей Роман Сливка та священики Збаразького благочиння. Відтепер для парафіян цього храму 22 травня стане відпустовим святом.
Проводячи паралелі між далеким минулим і сьогоденням, владика Нестор порівняв давню Візантію та сучасну Україну. За його словами, в ХІ столітті Візантійська імперія переживала важкі часи − турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали жителів, знищували книги, оскверняли християнські святині − храми, мощі, ікони. Нині Україна потерпає від російської агресії. Проте, наголосив Високопреосвященнійший Нестор, посилаючи тяжкі випробування, Господь хоче укріпити нас у вірі, направити до спасіння. Перед зовнішньою загрозою український народ об’єднується, духовно наближається до Бога. − Господь не залишає нас і сьогодні, і його святий Угодник Миколай також молиться за нашу Україну, − зазначив владика Нестор. Він привітав парафіян з оновленням храму, підкресливши, що у цю благородну справу вкладено зусилля багатьох людей, зокрема настоятеля церкви отця Богдана.
Того дня владику Нестора привітали з днем народження голова райдержадміністрації Анатолій Качка, міський голова Роман Полікровський, від імені парафіян – регент церковного хору Галина Сливка.
Після Літургії відбувся обхід навколо храму та окроплення свяченою водою, читання Євангелія. На завершення владика Нестор виголосив молитву в дні неспокою і нашестя ворогів на державу та Вітчизну нашу.
Цього дня ми поспілкувалися з регентом церковного хору, активною парафіянкою Галиною Сливкою та запитали, чому для освячення розписів храму, а відтак для відпустового свята, обрано саме 22 травня.
− Святителя Миколая, як всесильного Чудотворця та доброчинця, українці шанують найбільше, − зазначила Галина Богданівна. − Він допомагає усім − і тим, хто в дорозі, і тим, хто в полоні, і тим, хто у скруті. Україна нині дуже потребує допомоги Святителя Миколая і його молитви. Своїми нетлінними мощами Святитель Миколай ніби благословляє той народ, серед якого перебуває. Гадаю, доцільно відзначати свято перенесення мощей святого Миколая, щоб мати ще одного заступника нашої української землі, який допомагав би у всіх труднощах − і земних, і духовних. До слова, три церковні дзвони мають власні імені − Різдво Христове, Пресвятая Богородиця і Святитель Миколай. Тож кожної неділі прославляємо Божого Угодника ще й мелодійним церковним дзвоном.
Пані Галина також розповіла, що розпис здійснили тернопільські художники – батько і син Ярослав та Ігор Гомани та Андрій Ленартович. − Спершу ми побували у храмах сіл Опрілівці та Кобилля, які розписували ці митці, − каже Галина Богданівна, − їх робота нам сподобалася, тож вирішили запросити пана Ярослава з командою прикрасити, розписати нашу святиню. Передусім, парафіяни прагнули, щоб з ікон було зрозуміло, що це українська церква, а тому попросили художників, щоб у лівій-Богородичній частині храму зобразили українських святих, до яких молимося, − рівноапостольних князя Володимира і княгиню Ольгу, князя Ігоря, святу Великомученицю Варвару, святих мучеників Бориса і Гліба. Праворуч − ікони основоположника українського богослов’я Івана Богослова, захисника українського війська Амфілохія Почаївського, святих Кирила і Мефодія. Перед розписом купола довго радились з художниками та отцем Богданом, які церковні свята слід на ньому зобразити. Зупинилися на чотирьох головних − Різдво Христове, Воскресіння Христове, Вознесіння Господнє, Покров Пресвятої Богородиці. Загалом же розпис храму тривав два літа − впродовж 2013-2014.
За словами Галини Сливки, священики, які вперше побували в церкві Різдва Христового, кажуть, що тут відчувається якась особлива легкість та духовне піднесення − «серце наче злітає вгору». А художник Ярослав Гоман, помолившись того дня на Літургії, сказав: «Це найвдаліше з того, що ми зробили». Він також підкреслив, що церковний розпис храму − це своєрідне мальоване Євангеліє. Дивлячись на нього, людина може не тільки з молитви, а й з розпису навчатися Божого слова.
Нагадаємо, подію перенесення мощей Святителя і Чудотворця Миколая з Мир Лікійських до італійського міста Барі в 1087 році церква щорічно згадує 22 травня. У народі цей день називають весняним (або теплим) Миколаєм.
Святий Миколай дожив до глибокої старості і помер у 342 році. Поховали його у Соборі міста Мири (поблизу сучасного міста Демре в Туреччині). Після смерті Господь сподобив свого угодника нетлінням мощей. Тисячі людей, вклонившись їм, отримували чудесне зцілення.
Через сім століть Мири були зруйновані мусульманськими завойовниками і гробниця з мощами Святителя залишилась у розгромленому храмі, який охороняли лише кілька ченців. У 1087 році Святитель Миколай явився у сні одному священикові з Барі в Італії і звелів перенести його мощі до цього міста. Найсміливіші мешканці Барі вирушили в Мири, але ченці не захотіли показати їм гробницю Миколая Чудотворця. Тоді посланці хитрістю вивідали у вірних охоронців її місцезнаходження. З цим скарбом мандрівники повернулися морем до Барі. 22 травня святі мощі урочисто перенесли в церкву святого Стефана. Торжество супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих. Через рік була збудована церква в ім’я Святителя Миколая й освячена папою Урбаном ІІ. Нині мощі знаходяться в крипті базиліки святого Миколая в Барі.
Довідково:
Храм Різдва Христового розташований на південній околиці міста Збаража по вул.Подільській. Ініціатором та організатором будівництва храму був отець Василь Бумба. 29 жовтня 2000 року на місці майбутньої церкви було освячено дерев’яний хрест на згадку про 2000-річчя Різдва Христового. Будівництво тривало з 2001-го по 2006 рік, ця робота згуртувала церковну громаду. Кожен прихожанин щиро проймався проблемами будівництва. Неможливо перерахувати всіх, хто працею, молитвою, пожертвою, колядою, збором коштів по всьому району долучився до будівництва духовної святині.
За час існування храму у ньому здійснювали богослужіння отець Василь Бумба, отець Андрій Гумен, отець Богдан Статкевич, отець Євген Стебиволк. З липня 2010 року настоятель церкви Різдва Христового − отець Богдан Болюх.

Оксана МОРГУН

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *