У Коханівці на могилі невідомого солдата встановили та освятили Хрест Пам’яті

На виїзді із села Коханівка в напрямку Лановеччини на могилі невідомого солдата, який загинув у Другій світовій війні з ініціативи уродженця села Діброва, бійця батальйону спецпризначення «Тернопіль» Ярослава Глиняного було встановлено Хрест Пам’яті. Чин його освячення здійснили настоятель місцевого Свято-Покровського храму УПЦ КП отець Роман Длугаш та старший військовий капелан Тернопільскої області, настоятель церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці м.Тернополя отець В`ячеслав Кізілов. Подія відбулася у свято Вознесіння Христового.
За словами Ярослава Глиняного, до пам’ятника невідомому солдату, який був встановлений за радянських часів, зійшлися не лише жителі села Коханівка, а й приїхали волонтери зі Збаража, Тернополя, майданівці, бійці АТО. Перед громадою виступив отець В’ячеслав. Людей зворушили розповіді капелана про життя воїнів, які зараз захищають східні рубежі України, вразила патріотична проповідь про необхідність об’єднання церков та створення в Україні єдиної помісної церкви. Також священик роздав присутнім жителям села Коханівка «Пам’ятки для сімей військовослужбовців АТО» про реабілітацію бійців після війни, а також молитовнички.
Ініціюючи встановлення Хреста на могилі невідомого солдата, Ярослав Глиняний каже, що мав на меті розбудити свідомість людей, об’єднати громаду. Хрест, за словами чоловіка, буде одночасно нагадуванням про події минувшини та символом сьогодення, щоб кожен, хто буде йти біля пам’ятника перехрестився, згадав воїнів Другої світової війни і вже теперішньої, яка триває на Сході України. – Життя – коротке. Потрібно спішити робити добро, аби усвідомити для чого ти прийшов у цей світ, – каже Ярослав. – Дякую односельчанинові Володимиру Скороплясу за те, що був поруч як майстер-консультант, отцю Роману Длугашу, який є містком між моїм бажанням, мріями та громадою. Власне громада, а не жителі села, які перебувають ніби в сплячці, відіграла вирішальну роль у встановлені Хреста і їхні підписи, поставлені на підтримку моєї ініціативи, узаконили наші дії та додали впевненості. Дивився того дня на Хрест і людей та радів, що відпустка не пройшла даремно. Думаю цьому кроку воїнів тилу радіють на Небесах убієнні воїни минувшини і сьогодення. Хочеться, щоправда, бачити більше підтримки таких ініціатив з боку сільської ради і її працівників. Щоб сільська рада була дієвою, а не спостерігачем. Не забуваймо великі справи починаються з малого.

Світлана БОДНАР

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *