• 11892306_897691563644878_202613746304785454_o
  • 11223824_897691910311510_4953619736311643591_o
  • 11882308_897692683644766_5817299762419746004_o
  • 11883123_897690473644987_1463258058008961186_o
  • 11890480_897690190311682_2885711933384662992_o

На горі Гонтова молилися за мир та за полеглих борців за незалежніть України

Понад триста патріотів зі Збаража, Кобилля, Малої Березовиці, Мильного, Бліх та інших населених пунктів Зборівського та Збаразького районів  зібралося в неділю, 30 серпня, на вершині гори Ґонтової,  щоб помолитися за українських воїнів, які сьогодні зі зброєю в руках виборюють право нашої країни на існування як суверенної та незалежної держави, за мир в Україні та за душі мільйонів українських лицарів, які впродовж усієї історії боролися і поклали на вівтар Незалежності свої життя, за те, щоб Україна та українці мали майбутнє і не зникли з політичної мапи світу. Приємно, що завдяки збаражанину, вихідцю з села Кобилля Олегу Кокайлу зароджується традиція паломництва до гори Ґонтової, яка має стати для кожного свідомого українця маленьким Єрусалимом, як влучно сказав під час цьогорічних урочистостей отець Михайло Найко.

Гора Ґонтова – надзвичайно сакральне, символічне та історичне місце, яке ще з дохристиянських часів було священним місцем сили для волхвів. Довкола цієї невисокої, пологої гори точилися найвизначніші військові баталії і за часів козаччини, і особливо під час Першої та Другої світових воїн. Вчені пояснюють такий ажіотаж довкола цієї гори її унікальністю. Вона знаходиться не лише на перетині трьох районів  – Збаразького, Зборівського, Кременецького, тим самим поєднуючи Галичину, Волинь та Поділля, але й на тектонічному стику платформ. Досі на горі Ґонтовій збереглися доти Першої світової війни, більше того, як стверджують історики, перший бій у Першій світовій війні між австро-угорським військом та московським теж відбувся тут, поруч проходив кордон між двома імперіями. За часів Другої світової та в післявоєнні часи у лісах довкола Ґонтової були криївки повстанців.

На жаль, ми ще дуже мало знаємо про такі сакральні для української історії місця. Щоб відродити ці знання вже другий рік поспіль збаражанин, виходець із села Кобилля, волонтер і справжній патріот Олег Кокайло запрошує усіх небайдужих на гору Ґонтову долучатися до вшанування борців за волю України. Минулого року 22-го серпня, у переддень Державного прапора України чоловік з однодумцями встановили на горі Ґонтовій флагшток (12,5 метра) із тризубом нагорі на якому підняли синьо-жовтий стяг (2,20 на 3,60 метра) та насадили кущі калини. Прапор пошили в Миколаєві з міцної прапорної сітки там же виготовили тризуб. До речі, горішня частина флагштока, яку вінчає Державний герб України, крутитиметься за вітром з синьо-жовтим прапором. Крім великого прапора освятили десятки малих, які подарували у різні військові частини бійцям, що захищають Україну на її східних кордонах. Не відходили від традиції і цьогоріч.

За рік під дією погодних умов, полотнище прапора вицвіло та зносилося, тому його замінили на новий стяг, який врочисто під час молебню за Україну та українських воїнів освятили семеро священників, представники різних конфесій. Отець Василь Небесний, отець Іван Лесик, отець Михайло Найко, отець Пилип Безпалько, отець Володимир Борис, отець Борис Леськів, отець Іван Ожибко. Чин молебню та панахиди разом із всечесними отцями відправляли народний аматорський хор села Кобилля(керівник Ярослава Михайлів) та церковний хор села Бліх (керівник Людмила  Семчишин). Дуже емоційним був виступ дівчаток із Кобилля (Вікторія Бутрин, Тетяна Шафранська, Ангеліна Шафранська, Міранда Веренжак) які сольно і у складі квартету виконали ліричні та патріотичні пісні, присвячені воїнам. Не залишили байдужими присутніх і пісні у виконанні солістки бліхівського БК Анастстасії Бородюх. Очі не одного слухача наповнилися сльозами, а серце – болем під час щемливого виконання Ульяною Демків пісенної присвяти полеглим героям.

Розлогу концертну програму з патріотичних пісень запропонували присутнім хористи з Малої Березовиці. Не забули березівчани привітати свою односельчанку, легендарну зв’язкову УПА «Богданну» Ярославу Борис, котра другий рік поспіль здійснює паломництво на цю священну для кожного націоналіста гору, незважаючи на поважний вік, жінці виповнилося 91 рік.. Про героїчну «бабцю Славцю» знають усі від великого до малого у довколишніх селах, дітям розповідають про неї у школі. Щоб виявити свою повагу до безпосередньої учасниці визвольних змагань й подякувати за її життєвий подвиг, односельці подарували жінці оберемок квітів доручивши найменшим хлопчикам та дівчаткам цю почесну місію. Разом із священнослужителями, представниками громади взяв участь у молебні та врочистому піднятті державного прапора  на Гонтовій і учасник АТО Назар Богач, який зараз несе службу під Маріуполем. Десантник лише на кілька днів приїхав у відпустку до рідного села Мильного, був зворушений побаченим та передав вітання усім присутнім патріотам від своїх побратимів і закликав українців до єднання.

Серед збаразьких паломників були і представники влади зокрема, міський голова Збаража Роман Полікровський та голова Збаразької РДА Анатолій Качка. Вони теж відзначили символізм цього священного місця, омитого кров’ю численних українських патріотів, і висловили сум, що в 21 столітті досі проливається українська кров за нашу землю, досі матері у чорних хустинах оплакують синів, досі наші військові на Сході змушені відстоювати право нашої держави і нації на існування. Маючи таких героїв, переконані керівники Збаражчини, наш народ непереможний, а нація – незнищенна. Тому закономірно, що саме тут,  на вершині історичної гори,  де відбулося так багато визвольних змагань  майорить державний прапор, прапор з яким боролися  і за який вмирали і нині борються і вмирають найкращі сини і дочки нашої землі, він символ нашої незнищенності, тому ворог на нього так агресивно реагує.

Після урочистої частини молебню за мир і спокій в Україні та за усіх бійців, які нині воюють на Сході, священики поіменно молилися за воїнів-земляків, відбулася панахида за усіма загиблими борцями-мучениками  за волю України. Духівники з жалем наголошували, що не дивлячись на паперове перемир’я, на жаль, сонм Героїв щодня поповнюється новими іменами. Вони закликали не бути байдужими як не були байдужими мільйони тих, хто боровся і зараз виборює наше майбутнє на Сході  і кує перемогу  в тилу. Такою людиною є і Олег Кокайло, завдяки небайдужості котрого гора Ґонтова не перетворилася на пустир, закинутий і забутий усіма. Подякували присутні пану Олегу і за його волонтерство, особливо за те, що він взявся за виготовлення станин до кулеметів, потреба в яких надзвичайно велика в армії. –  Символічно,  що саме 30 серпня патріоти зібралися на вершині Ґонтової  – зауважив заступник голови Зборівської РДА Михайло Бігус, –  адже  96 років тому 30 серпня 1919 року українська армія звільнила Київ від більшовиків і підняла синьо-жовтий стяг над українською столицею. Українці тоді виступили спільним фронтом проти ворога, наддніпрянці і галичани діяли разом, тому й здолали його, хоча перемога була  не недовгою.  Символічно, що  саме сьогодні на цій горі, яка єднає три райони  – Збаразький, Зборівський та Кременецький  – зібралося люди, які не зважаючи на аномальну спеку, прийшли вшанувати пам’ять українських героїв.

Сільський голова Мильного Ігор Караїм закликав закликав присутніх не змарнувати час, як було змарновано 24 роки нашої незалежності, котрі так і не стали роками становлення та розквіту. Через те, що ми не розпрощалися з радянським минулим, стала можлива війна на Сході.

Усі присутні були одностайні в тому, що традицію вшанування борців за волю України на горі Ґонтовій треба продовжувати і популяризувати, особливо серед молоді. Щоб більше людей дізналося про цю унікальну сакральну та історичну пам’ятку, а також, аби привабити туристів, варто попрацювати над туристичною інфраструктурою, зокрема зорганізувати фестиваль військової реконструкції, тощо, адже  справжня історія творилася тут, на цій горі та її схилах.

Трагічна і водночас героїчна історія нашого народу повинна спонукати нас до єдності. Ворог боїться нашої єдності, тому увесь час намагається розсварити українців між собою. Ми мусимо бути мудрими, не дати собою маніпулювати, не бути розмінною монетою у чужих геополітичних іграх. Путіна спинила не зброя, а наша  єдність, дух патріотизму, що виявився притаманним абсолютній більшості народу України, який у критичний момент московської агресії усьому світу продемонстрував, що ми не територія, а зріла нація.

Наталка ПАРОВА, Юрій КУШНІР

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *