Володимир Богайчук: «Медицина області має шанс змінитися за європейські гроші»

 
Тернопільщина – на порозі змін, принаймні у галузі охорони здоров’я. Попри те, що багато питань щодо реформування залежить від волі вищого державного керівництва, чимало моментів регіони повинні вирішити самостійно. Чи можливо це? «Так, – каже новий директор обласного департаменту охорони здоров’я Володимир Богайчук, – але для цього потрібні кошти». Якщо раніше область розраховувала виключно на допомогу держави, то новий керівник галузі планує виходити на міжнародні організації та благодійні фонди. Каже, Європа всіляко сприяє намаганням України наблизитись до нових стандартів, тому цією можливістю гріх не скористатися.
– Володимире Григоровичу, які завдання ставить сьогодні перед собою галузь охорони здоров’я?
– – Пріоритетним напрямком галузі є розвиток сімейної медицини та впровадження центрів первинної медико-санітарної допомоги. Проблема в тому, що розподіл повноважень між різними ланками проходить непросто. Раніше головному лікарю районної лікарні підпорядковувались не лише очолюваний ним заклад, а й ФАПи та амбулаторії. Протягом багатьох років функції цих закладів тісно перепліталися, тому зараз розмежувати їх дуже складно. Створення центрів медико-санітарної допомоги – це взаємодія сімейних лікарів та служби екстреної допомоги. Робота цих двох ланок має бути злагодженою. Тільки тоді вона принесе результат. Сімейний лікар – це перша особа, до якої звертається пацієнт. Він повинен знати все про своїх пацієнтів. Визначити складність того чи іншого захворювання, призначити лікування, або спрямувати у заклад другого рівня надання медичної допомоги. Сьогодні на одного такого фахівця припадає близько 2 тис. і більше пацієнтів, які перебувають під його постійним наглядом. Протягом року він повинен бачити всіх своїх пацієнтів. Проводити профілактичні огляди, лікування, щеплення, консультації тощо. Зараз маємо зовсім іншу картину. Багато хворих ігнорують первинну ланку й одразу звертаються у районну лікарню. Тому ми намагаємось налагодити цю роботу.
– Яке питання у роботі галузі Ви вважаєте найболючішим?
– У першу чергу – це фінансування. Область знаходиться фактично на останньому місті в частині виділення коштів з розрахунку на одного жителя. Тернопільщина має потужний медичний університет, який є кузнею прогресивних та перспективних науковців і лікарів. Проблема в тому, що вони не мають можливості реалізувати себе. У нас немає новітнього обладнання, завдяки якому можна було б застосовувати отримані знання та підвищувати рівень надання допомоги в цілому. Багато хворих лікуються в інших областях. Великою проблемою для області залишається питання дитячої смертності. У першому півріччі показник був вищий, ніж в середньому по Україні. Одною з причин цього є те, що в області не працював на повну потужність заклад третинного рівня надання допомоги – перинатальний центр. Вкрай необхідний був капітальний ремонт цього приміщення . Цього року за сприяння влади таки вдалося почати ремонтні роботи. Відповідно зараз ситуація трохи покращилась. В останні місяці у нас немає втрат серед дітей. Показник стабілізувався. Крім того, з Фонду регіонального розвитку виділено 26 млн. грн. на завершення реконструкції лікувального закладу. Це дасть змогу зробити хороший ремонт, що дозволить покращити умови перебування пацієнтів і водночас прийняти більше вагітних з важкими патологіями. Відчуваю розуміння проблеми в медицині головою обласної адміністрації Степаном Степановичем Барною. Також нещодавно в обласній дитячій лікарні відкрили реанімаційне відділення для новонароджених. На його ремонт було виділено 3,7 млн. грн. Хочу зазначити, що там умови нового рівня. Витяжки, температурний режим, сучасні кювези – усе європейського стандарту. Додатково виділили 6 млн грн. для придбання медикаментів для лікування наших діток. Тобто, зараз лікування дітей в дитячій обласній клінічній лікарні проводиться безкоштовно. Це перша область в Україні, яка робить серйозні кроки, як допомогти дітям.
– Державних коштів завжди не вистачало. Чи має область можливість отримати фінансування з інших джерел?
– На засіданні колегії МОЗ прозвучало, що на розвиток сімейної медицини Світовий банк реконструкції та розвитку на кожен регіон виділяє кошти. Дніпропетровщина отримала 40 млн. євро ( це майже річний бюджет галузі Тернопільської області), по 20 млн. євро отримали Рівненщина, Закарпаття, Львівщина. Лише Тернопільщині не дісталося нічого. А все тому, що ми не змогли втілити жодного проекту, на який можна було б виділити кошти. Виходить, що проводимо реорганізацію, як інші області, але вони мають при цьому додаткове фінансування, а ми робимо це своїми силами. Буквально нещодавно я зустрівся зі своїм колишнім одногрупником, з яким разом вчилися у Кременецькому медучилищі. Він живе в Бельгії і займається лікуванням діабетичної стопи. Мій товариш запропонував допомогти нашому регіону і надати спеціальне обладнання, вартість якого близько 20 тис. євро. Ми, обговорили, це питання зі спеціалістами і розпочали втілювати європейський досвід в області. Відбулася нарада з хірургами обласної лікарні. Це великий прогрес, адже коли стоїть питання ампутації кінцівки та лікування – це велика різниця. Наш земляк готовий відправити в Україну і гуманітарну допомогу – ліжка, медичні засоби. Поміж тим, якщо ми виходимо на європейський рівень, то нам потрібно відправляти наших фахівців за кордон для обміну досвідом. Я веду до того, що нам потрібно налагоджувати роботу з міжнародними фондами та організаціями. Як показує практика, ці проекти дійсно працюють. Ми як і інші регіони можемо отримати кошти, але для цього потрібно активно працювати: готувати пропозиції, подавати заявки тощо.
– В якому обладнанні область має нагальну потребу?
– Тернопільщина – це єдина область, в якій немає ангіографа в обласній лікарні. Це обладнання дає можливість рятувати життя хворим із стенокардією та інфарктом міокарда. Єдине нас рятує – приватна клініка в міській комунальній лікарні №2. Заклад показує хороші результати. Встановлення стента коштує приблизно 36 тис. грн . Якби таке відділення було в обласній лікарні, нам вдалося б допомогти більшій кількості людей. Більше того, область централізовано отримує стенти для проведення таких операцій. Та у зв’язку з тим, що таких операцій проводиться дуже мало, кількість стентів теж дуже мала. Якби обласний заклад проводив такі операції, ми могли б претендувати на більшу кількість таких матеріалів. Новітнє обладнання потрібне не тільки для надання допомоги хворим, а й розвитку науки та технологій. Також дуже гостро стоїть питання створення єдиної диспетчерської служби екстреної медичної допомоги. Це дасть можливість оперативніше отримати повідомлення від хворого та направити до нього бригаду медиків. Для реалізації цього проекту необхідно щонайменше 6 млн. грн. Для цього потрібні диспетчерський пункт, системи сповіщення, рації, GPS-навігатори, програмне забезпечення. У випадках, коли надання допомоги йде на секунди, це питання вкрай важливе. Багато областей уже створили диспетчерські служби і практика показує, що вони виправдовують себе.
– В області гостро стоїть питання оптимізації ліжкового фонду. Яке Ваше бачення щодо реалізації цього завдання?
– Як на мене, ставити питання оптимізації трохи неправильно. Враховуючи заполітизованість нашої області, закрити будь-який лікувальний заклад неможливо. Певні політики задля власного піару лобіюють містечкові інтереси і створюють навколо цієї теми ажіотах. Днями я побував у двох лікувальних закладах Борщівського району – номерній лікарні у Мельниці-Подільській та лікарня реабілітації у Більче-Золотому. Фінансування закладів однакове – 9 млн. грн., але рівень надання допомоги та оснащення – різні. У центрі реабілітації створено всі умови для лікування пацієнтів. Це європейський рівень: євроремонт у палатах, душові, обладнання, кращі фахівці, благоустрій. Тут проводять фізіопроцедури, яким немає аналогів в Україні. Усе це стало можливим тільки завдяки керівнику закладу, який думає про майбутнє, старається покращити умови перебування хворих. На мою думку, питання треба ставити в ефективності роботи персоналу. А оптимізація пройде сама собою. Зараз мова йде про те, що первинна медична допомога залишиться на місцевому бюджеті. З нового року планується перевести фінансування номерних лікарень на обласний бюджет і запровадити практику «гроші ходять за пацієнтом», а лікувальні заклади надають медичні послуги. Так, наприклад, у лікарні операція коштує 500 грн. Пацієнт має право обрати собі заклад, який йому підходить найбільше. Він отримує там допомогу і з його рахунку умовно за надану послугу на заклад відрараховуються кошти. Логічно, що хворі звертатимуться у лікарні, де працюють хороші спеціалісти, створено всі умови. Відтак, заклад прийматиме багато людей і отримуватиме фінансування. Тобто зараз фінансуються лікарні, а планується фінансування пацієнта. Натомість малоефективні установи користуватимуться попитом меншим і їхнє фінансування зменшиться. Тоді керівнику доведеться думати: або підвищувати конкурентоспроможність, або скорочувати штат працівників та лікарняні ліжка. Іншими словами – пройде природний відбір. Хто сильніший – залишиться, інші – закриються. Це відбуватиметься поступово, тому, думаю, немає зараз потреби форсувати події. Тому я завжди наголошую, що потрібно рухатись вперед, втілювати новітні технології, нові методики хірургічних операцій, втілення нових методик лікування, вчитись і інтенсивно працювати.
– Коли принцип «гроші ходять за пацієнтом» буде запроваджено в регіонах?
– Необхідно, аби така норма була запроваджена на загальнодержавному рівні. Загалом є два варіанти реорганізації галузі охорони здоров’я. Перший – приватизувати лікувальні заклади. Другий – провести поступове реформування. Медична спільнота зараз обговорює різні моделі реформування галузі.
Зараз триває процедура формування бюджету на наступний рік. На жаль, він залишається на рівні 2015 року. Тому до нового року ми повинні визначитись, в якому напрямку нам рухатися. Наразі тривають обговорення законопроектів. Ми надсилаємо свої зауваження та побажання. Тривають консультації. І хоча результат на місцях поки не помітний, робота насправді проводиться. Це робота не одного дня. В окремих країнах цей процес тривав багато років. Ми розуміємо, що у нас немає стільки часу, тому сподіваємось 2016 рік буде роком реформ в галузі охорони здоров’я.

Зоряна ГАРАСИМІВ

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *