З Шевченком у серці

Двісті другу річницю з дня народження українського генія Тараса Григоровича Шевченка збаражани відзначили під час урочин, які відбулись у залі місцевої дитячої музичної школи 9 березня. В урочистостях взяли участь представники районної та міської влади, інтелігенція, старшокласники міських шкіл, небайдужі до творчості Кобзаря люди.
Концертну програму із назвою «Кобзарева дума» розпочав н.а.оркестр народних інструментів Збаразького РБК (художній керівник та диригент Віталій Добровольський) «Елегією пам’яті Тараса Шевченка» М.Лисенка. Разом з оркестром наступні твори виконали солістки Ольга Забурська, Оксана Дашевська.
Після музичного вступу слово для доповіді мала вчитель української мови та літератури Доброводівського ліцею ім.О.Смакули, поетеса Марія Назар, яка багато років займається шевченківською тематикою.
− У кожної людини свій шевченківський вимір, − відзначила Марія Іванівна. − Упродовж двохсотлітнього періоду нашого існування під знаком постаті Тараса Шевченка ми все глибше і глибше розуміємо: ми б не відбулись як нація без нашого Кобзаря. Його життя і творчість виконували, виконують і будуть виконувати свою історичну місію. Можна з упевненістю сказати, що Тарас Шевченко − наш державотворець. Уже в першому своєму виданні − «Кобзарі» 1840-го року − автор посилає свої твори «в Україну», не на Україну («Думи мої, думи мої»). Тим самим відважно заявив, що Україна − не частина території, не острів чи півострів, а окрема країна. Автор волів бачити свої твори в «нашій Україні». Ця поетична формула уже тоді стала знаковою, підтвердивши нашу самодостатність. А подальші провідні мотиви творчості Тараса Шевченка стануть нашою державотворчою хрестоматією.
Від часу Шевченка українська історія − це наш Шевченко, а Шевченко − це наша історія. Немає такої події нашого буття, де б він не був би присутній у слові. Все бачив Шевченко, усе передбачив. Роки і віки намагаються віддалити його від нас, а він не піддається, він щодень стає ближчим і дорожчим, зрозумілішим. І щодень потрібнішим. Час відступає безсило перед вулканічним клекотом високих дум. Адже долю народів творять не самі лише економічні умови життя, а й мисль, ідея, духовність. Про це мріяв Тарас Шевченко, взявши собі у поміч слово − найбільшу силу: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово».
Завершуючи свій виступ, пані Марія зауважила, що у день народження Шевченка завжди одягає значок з його портретом, який придбала у Каневі багато років тому, ніби символічно поміщує поета біля свого серця, але питає себе, чи є Шевченко у неї в серці. − І це питання варто поставити кожному з нас, − підкреслила промовець.
Далі продовжилась концертна програма, кожен з учасників якої виконував твори, приурочені імениннику, без сумніву, з любов’ю у серці та повагою до особистості національного пророка. У низці виступів неповторними зірочками світились таланти юних скрипалів − вихованців ДМШ Романа Баса і Софії Мандзюк, читця Галини Гафткович, учасників народного аматорського жіночого вокального ансамблю Збаразького РБК.
− Моя Вкраїно, страднице святая, за що цькують і краяють тебе? Я вас, нащадки, крізь роки питаю, і зболено запитую себе, − звертався зі сцени до земляків рядками вірша Володимира Кравчука Великий Кобзар, роль якого виконав Ярослав Брега.
Безсмертний «Заповіт» линув у виконанні н.а.хорової капели «Гомін» (хормейстер Володимир Сеник).
Свій мистецький дарунок Кобзарю зробили і юна Анастасія Попельовська, семикласник ДМШ Юрій Яриш, н.а. хор Союзу українок Збаразького РБК (хормейстер Олена Грищук), н.а. ансамбль народної музики «Збираж» (керівник Богдан Бобак, солісти Любов Шарко та Марія Вітенько), дипломант І премії Всеукраїнського конкурсу народних інструментів у м.Кіровоград, бандуристка Оксана Гіжовська, н.а.інструментальний ансамбль РБК (керівник Андрій Канас, солістка Світлана Прокопчук), н.а.вокальний ансамбль «Родина» (солісти Любов та Ганна Шарко), солісти Руслан Лещишин та Сергій Рогівський, н.а. ансамбль пісні і танцю Збаразького РБК (хормейстер Віта Максимюк-Олту). Цей ансамбль і завершив мистецьке дійство, зорганізоване начальником відділу культури РДА, режисером-постановником Олегом Гафтковичем. Увесь глядацький загал піднесено і урочисто виконав разом з аматорами «Реве та стогне Дніпр широкий».

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *