Збаражани зустрілися з поетесою Оленою Рутецькою

Приємною і затишною видалася зустріч збаражан із творчою людиною, поетесою, вчителем Оленою Рутецькою із назвою «Життєвий шлях учителя й поета», яку зорганізували представники місцевої організації Союзу українок (керівник Любов Добровольська) двадцять дев’ятого березня у залі Збаразької дитячої музичної школи.
Познайомитись із творчістю Олени Василівни, поспілкуватись з людиною щедрої і ніжної вдачі прийшли друзі, знайомі, учні, шанувальники поетичного слова, вчителі.
Союзянки розповіли присутнім про життєвий шлях та творчі здобутки уродженки села Красносільці Збаразького району, яку доля на багато років закинула далеко від рідного порогу, а тепер повернула ближче до дому. Олена Василівна − член Національної спілки журналістів України, лауреат педагогічної премії імені Омеляна Поповича, лауреат літературної премії ім.Ольги Кобилянської. Автор п’яти поетичних збірок. Народилася 22 червня 1937 р. Навчалася в Красносільській школі, згодом у Збаражі, у 1954-59 роках − у Чернівецькому державному університеті на філологічному факультеті. Працювала в редакції, в заочній і денній школах, в ліцеї, керувала роботою групи з розвитку творчих здібностей учнів з рідної мови, організовувала свята рідної мови, керувала драматичним та літературним гуртками. Під її керівництвом випускники написали п’ять наукових робіт про поетів рідного краю. Роботи учнів дали можливість при захисті вступити на філфак без екзаменів. Олена Василівна впродовж 35 років очолювала районне методоб’єднання вчителів української мови. Її роботи оцінено районними, обласними, республіканськими грамотами. Вона відмінник освіти України. Здібності до поетичного слова проявились в Олени Василівни з дитинства. Зачарована красою сільської природи, маючи любов до усього та допитливий розум, дівчинка швидко схоплювала нові знання. − Читати і писати, − згадувала пані Олена, − навчив мене дядько Ілля. Я його просила, бо дуже хотіла написати листа тітці Тетяні, яку фашисти забрали під час Другої Світової війни на роботи до Німеччини.
Олена Василівна, тепло згадуючи свого знаменитого родича, відзначала, що саме завдяки йому − рідному дядьку Іллі Яремчуку, відомому меценату, почесному громадянину міста Збаража – була видана перша її книжечка поезій у 1997 році із назвою «Великдень». У ній відобразились глибокі переживання за рідну країну, її мову, вдячність близьким людям та Буковинському краю, де жила і працювала. Згодом з’явилися «Рути цвіт» (2005 р.), «Барви життя», «Я з вами не розминулася» і дитяча «Онучата-маківчата». Кожна із збірочок − зібрання пережитих глибоких почуттів, різнокольорових спогадів, перетворених у ніжну поезію, що вселяє надію, світлі сподівання. Більше десятка поезій − покладено на музику. В тому числі і збаразьким музикантом Михайлом Адамовичем − викладачем ДМШ. Михайло Степанович зробив сюрприз поетесі, створивши чудові нові пісні на її музику, і вперше продемонстрував їх слухачам та Олені Василівні під власний акомпанемент на баяні. Співали пісні на слова Олени Рутецької хористки Союзу українок. Окрім пісень, звучало чимало віршів із збірок у виконанні союзянок − вчителів Наталії Галінської та Світлани Катеринюк, юних вихованців Будинку дитячої та юнацької творчості.
Дякували Олені Василівні за її працю друзі, знайомі, рідні, від імені обласної організації Національної спілки письменників України –Володимир Кравчук, який побажав колезі подальшої наснаги, виваженого неспокою у творчості.
На завершення зустрічі поетесу поблагословив отець Омелян Колодчак − священик храму Воскресіння Господнього у Збаражі. − Нехай ніколи не міліє, − сказав духовний наставник, − це джерело святої Божої води, яке б’є з Вашого серця і торкається Божим крилом до кожної душі, яка слухає і читає ваші вірші.
Продовженням усіх побажань для доброї людини звучало у виконанні союзянок «Многая літа».
Зворушена увагою збаражан, пані Олена дякувала за небайдужість організаторам зустрічі, усім, хто підтримав її, коли після довгої відсутності повернулася на Збаражчину − бібліотекарям, вчителям, методистам, поетам, науковцям НЗ «Замки Тернопілля», колишнім однокласникам, сусідам, новим друзям.
− Сьогоднішня зустріч, − схвильовано відзначила Олена Василівна, − це стільки позитивних емоцій, сюрпризів, знайомств, що важко підібрати слова, щоб їх описати. Ця подія ще більше зблизила мене з місцевими мешканцями, які додали нових вражень, сил і надій.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *