На толоках небайдужі збаражани прибирають рідне місто до Великодня

Квітень традиційно є місяцем толок та благоустрою. Під час Великоднього посту очищаємо думки, тіло і душу, не забуваймо і про благоустрій міста, в якому живемо. Приємно, що все частіше ініціаторами прибирання є місцеві жителі, а не комунальники, це свідчить про те, що змінюється наш менталітет, люди усвідомлюють свою відповідальність за екологію, порядок та чистоту у своєму мікрорайоні та місті, переконаний міський голова Збаража Роман Полікровський, який не лише активно пропагує екологічну тематику, ініціює проведення толок, а й сам бере в них участь.
Так, 11квітня відбулася масштабна толока, в якій взяли участь більше сотні містян. До працівників міської ради, першої школи, МКП «Добробут», МКП «Збараж», МКП «Збаражпроект», МКП «Збаразький ринок» активно долучились і старшокласники ЗОШ №1, допомагаючи прибирати шкільний стадіон. Як результат – декілька вантажівок сміття і вичищений чагарник, який служив прикриттям стихійного сміттєзвалища. 18 квітня міський голова з командою міської ради і комунальними підприємствами прибрали Збаразький лісопарк. – На жаль, вкотре доводилось задаватись питанням, ким має бути та людина, яка дозволяє собі вивозити сміття в ліс. Цікаво, як після того можна чогось навчати своїх дітей, когось критикувати чи просто проходити повз той ліс без докору сумління? – не розуміє поведінки краян очільник міста.
Під час прибирання було складено три протоколи на жителів, які, мешкаючи безпосередньо поблизу лісу, влаштували там звалище будматеріалів, сміття і різного домашнього непотребу. – Важко зрозуміти, чому люди виносять сміття в посадку, коли сміттєзбиральна машина регулярно збирає сміття, – чи це бажання жити серед сміття, чи відчуття безкарності? До речі, щодо безкарності – мінімальна вартість штрафу за викидання сміття в невідведених місцях складає 340 грн, цієї суми вистачить, щоб сім’я з трьох чоловік більше року могла сплачувати комунальникам за вивіз сміття. Тож чи варто ризикувати? До слова, за останній місяць поліція вже затримувала порушників, і вони заплатять штраф, – стверджує Роман Полікровський.
Міський голова подякував збаражанам, комунальникам, усім, хто брав участь у толоках, і закликав й надалі бути активними та у різний спосіб долучатися до благоустрою рідного міста. – Враховуючи те, що прибиранням міста займаються всього 10 чоловік, без допомоги жителів буде дуже важко! Тому прошу усіх ініціативних людей, яким не байдуже, в якому місті нам жити, долучатись до толок, а також їх організовувати.
У вівторок, дев’ятнадцятого квітня, наче у відповідь на заклик міського голови, відбулася толока і в мікрорайоні цукрового заводу, ініційована його небайдужими мешканцями. І хоча прибрати територію біля руїн колишнього будинку культури зголосилося небагато містян, але подужати небайдужим цукровикам вдалося багато. За лічені години на узбіччі виросла величезна гора мішків із зібраним сміттям, чималенька купа пластикових пляшок та всілякого побутового непотребу. З сокирами, мотокосами, пилками, граблями, в распіраторах та без, мешканці прилеглих вулиць розчищали стихійне сміттєзвалище, утворене на узбіччі дороги.
Семеро мешканців мікрорайону та п’ятеро працівників МКП «Добробут» не спроможні прибрати усю територію, де був будинок культури. Тому люди зосередили свої зусилля саме на тій частині території, де лише дві напівзруйновані цегляні будівлі посеред сміття та хащ нагадують про те, що колись тут проходила санітарна зона, звідки йшла розвилка водопостачання для усього мікрорайону цукрового заводу.
Незважаючи на те, що ця територія практично впритул підходить до житлових будинків і дороги, це не зупиняє несвідомих мешканців вивозити туди сміття. Чого тільки на цьому стихійному сміттєзвалищі не було – гора гнилих буряків, горіхів, будівельного сміття, зокрема шиферу, дротів, пластикових пляшок, скла, побутового сміття, одягу, взуття, і вся ця «краса» була замаскована кучугурами із обрізаних садових гілок та листя.
П’ятдесятишестирічний працівник МКП «Добробут» Василь Войтович із Новиків вправно тримає в руках і мотокосу, і сокиру, якими, хвацько розчищає чагарники. Чоловік дивується збаразьким газдам, які фактично в себе під вікнами зробили сміттярку, і вважає, що їхня сьогоднішня праця з благоустрою цієї території є невдячною. – Люди самі собі роблять бардак. Я ж їм з села того сміття не привіз. Толку з того, що ми тут усе поприбираємо, через пару тижнів, як минуть Великодні свята, тут буде таке саме, – переконаний комунальник. І лише свідоме ставлення мешканців та покарання у вигляді чималенького штрафу може усе змінити, запевняє чоловік.
Незважаючи на густий сивий дим від кільканадцяти багать, в яких спалюють рослинні та паперові рештки, активно працює граблями пан Анатолій, мешканець вулиці Дмитра Вишневецького. Про толоку чоловік дізнався з оголошення, яке було у його воротах. Не роздумуючи, він зголосився взяти участь у прибиранні. Пан Анатолій вважає, що людей, які викидають сміття у не відведених для цього місцях, повинні штрафувати, і то суттєво, якщо вони неспроможні усвідомити, що чинити так негоже. – Оскільки мікрорайон невеликий, усі мешканці одне одного знають, в тому числі і тих, хто викидає тут сміття. Чоловік розповів, що ще до будівництва будинку культури, у 80-ті роки, на цій території ріс сад, і мешканці прилеглих будинків садили там грядки. Коли збудували БК, поруч було облаштоване футбольне поле, де діти та молодь могли проводити своє дозвілля, граючи у футбол. Нині немає ні саду, ні грядок, ні будинку культури, ні футбольного поля, яке поховали під уламками будівлі, коли її зносили. Тепер через юридичні колізії, оскільки досі немає генплану й затверджених меж міста, земля, на якій знаходяться руїни БК, і досі належить Базаринецькій сільській раді. Місто не може прийняти на свій баланс цю територію і відповідно проводити там будь-які роботи. Тим часом місцеві мешканці вже не перший рік активно використовують руїни для маскування створеного ними стихійного сміттєзвалища. Пан Анатолій вважає, що якби його сусіди були більш активними та свідомими, то вони навели б лад за лічені дні. – Якби з кожної п’ятиповерхівки, що знаходиться довкола руїн БК, з кожної сходової клітки у толоці взяли участь хоча б по одній людині, то за два дні ми усе б поприбирали, – переконаний він. На місці сміттєзвалища чоловік хотів би бачити новий сад з грядками, чи дитячий майданчик, загалом будь-що корисне для громади.
Ще одна мешканка з вулиці Вишневецького пані Лариса переконана, що перед тим, як нарікати на увесь світ, людям треба почати з себе. – Не хочемо помічати, що ми живемо як після 45-го року чи якогось погрому, ніхто ні за що не відповідає. Розвалили будинок культури, а тепер неможливо кінців знайти, хто мусить ці руїни поприбирати, – зауважує жінка. Як і асі учасники толоки, пенсіонерка теж воліє бачити на місці руїн та лісосмуги дитячий майданчик та парк.
Не відстають від пенсіонерів і молоді люди: мішок за мішком, наповнені сміттєвим «скарбом», не втомлюється носити і тендітна молода матуся Ірина, чиє обійстя по вул. Винниченка знаходиться через дорогу від колишньої санітарної зони. Жінку надзвичайно турбує те, де гратимуться її діти та чим вони будуть дихати, адже влітку, коли на вулиці спека, вітер доносить «аромати» від сміттярки просто у її вікна. Ірину вражає психологія її сусідів, котрі нібито прагнуть інтегруватися у європейське співтовариство, жити, як у Європі, але не хочуть чинити так, як європейці, а безвідповідально загиджують увесь простір довкола себе. Жінка зізнається, що особисто запрошувала сусідів та знайомих взяти участь у толоці, але люди відповідали, що не смітили і прибирати не будуть. – Невже вони не розуміють, що якщо нічого не робити, за якихось п’ять років ми житимемо на суцільному смітнику, – обурюється вона. А з нечупарами-сусідами варто чинити суворо, переконана Ірина. – Треба поставити таблички із закликами не смітити, а хто цього не розуміє, слід штрафувати. От якби за кожен викинутий повз урну папірець людина заплатила хоча б 50 гривень штрафу, а за кожен мішок сміття – по півтори тисячі, от тоді, може, в наших людей відбувся б якийсь перелом мислення й такого неподобства не було б. А ще було б непогано, вважає Ірина, якби в місті було більше сміттєвих баків, як наприклад, у Польщі. Екологічне мислення треба виховувати у дітей ще змалку, найкращий приклад для них – власні батьки, – переконана жінка. –Моя трирічна дитина ніколи не викине навіть обгортку від цукерка на вулиці, вона навіть з землі папірець підбере і несе викидати додому, – каже Ірина.
Разом із матір’ю розчищає посадку й санітарну зону мешканка вулиці Кармелюка Марія Костюк. Дівчина теж емоційно розповідає, як була вражена байдужістю мешканців мікрорайону, адже сама запрошувала долучитися до толоки багатьох цукровиків. – Мене надзвичайно обурює, що люди сприймають байдуже все те, що робиться в місті для громади, – зізнається Марія. – Не треба ділити все на твоє чи моє, бо усе – наше. Ми живемо в одній державі, де кожен відповідає і за себе, і за іншого. Варто не звинувачувати когось, а робити добре свою справу. Чому, поприбиравши у себе на подвір’ї, городі та в садку, усе сміття вивозимо у лісосмуги, на узбіччя, у яри, бо вони нічиї. Люди чекають, що їм хтось створить комфортні умови існування, а докласти власних зусиль не хочуть.
Для прикладу Марійка розповіла про ситуацію біля гуртожитку, де вона мешкає. На прохання мешканців комунальники позрізали старі дерева, зробили санітарну обрізку молодих, повивозили великогабаритні стовбури та гілки, дрібне гілляччя поскладали на купи, тож залишилося лише поприбирати й спалити дрібні гілки. Але ні, діти поробили в них халабуди, а дорослі мешканці ходять повз ці купи, понатягали над ними мотузки для сушіння білизни, але так і не наважуються завершити благоустрій довкола свого будинку.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *