На могилі Назара Войтовича у день його двадцятиріччя відбулося поминальне віче

 

Жовто-блакитні та червоно-чорні знамена, почесна варта довкола могили, яка уся потопає у цвітінні розмаїтих квітів, спільна молитва і сльози в очах найрідніших та просто знайомих – так другого червня розпочалося вшанування пам’яті наймолодшого Героя Небесної сотні Назара Войтовича в день його двадцятиріччя. Чин панахиди на травневському сільському цвинтарі співслужили священики УПЦ КП та УГКЦ отець Петро Біляшевич та отець Олексій Боднарчук. Разом з односельцями, родиною Назара у поминальних заходах взяли участь батьки Устима Голоднюка, учасники фестивалю обдарованої учнівської молоді Збаражчини «Назар і Я», громадськість краю, керівництво району та райдержадміністрації. Щоб вшанувати пам’ять Назара Войтовича, до його рідного села з Києва приїхала громадська активістка Олена Климко.
Волонтерка допомагає родинам Героїв Небесної сотні, зокрема відвідує суди, на яких вже два роки не можуть встановити винних у розстрілах Небесної сотні. Пані Олена процитувала рядки із вірша, який написав Назар – «Моя Україна – країна хороших людей» і попросила вибачення від імені киян за те, що не вберегли його там, на Майдані. Жінка переконана, що завдяки хорошим людям, в яких так вірив Назар, і яких, безперечно, більше в нашій країні, вдасться довести причетність «Беркуту» до вбивств на Майдані, а збаражан попросила й надалі підтримувати родину Назара, якій надзвичайно важко проходити ці безконечні кола пекла вітчизняного судочинства. – Ваш син разом із іншими Героями Небесної сотні насправді зупинив величезне зло. І уся Україна вдячна і пам’ятатиме його вічно, він став усім нам рідним, і для киян, і для полтавців – для усіх українців, – запевнила громадська активістка.
Отець Петро, роздумуючи над подвигом Назара, інших Героїв Небесної сотні, дійшов висновку, що вони відрізнялися від усіх нас, насамперед тим, що мали мир та любов у своєму серці, і з цієї жертовної любові до своєї землі, людей, держави вони пішли на смерть, аби врятувати ближніх, почасти незнайомих їм людей, пожертвували життям власним. Саме цієї любові та миру у серці, якими були переповнені серця героїв, нам так не вистачає сьогодні, вважає священик. Роздумуючи над нашим невеселим сьогоденням, отець Петро закликав краян наслідувати Назара у своєму повсякденному житті, і перед тим, як звинувачувати владу і Бога, в тому , що досі триває війна на Сході, варто почати з себе. Проаналізувати, заглянувши у власну душу, чи маю я ту жертовну любов до ближнього та мир у своєму серці, чи не проклинаю сусіда за переорену межу, а сусідську курку, за те, що зайшла на мій город? Доки не наведемо лад у власній душі, доки у серці не запанує мир та любов, марно сподіватися на мир та спокій в державі, переконаний отець Петро.
Вдивляючись в постать Назара, кожен з нас має приклад для наслідування – приклад вірності, патріотизму, гідності, героїзму людини, вважає отець Олексій Боднарчук. Священик розповів, що, прийшовши на парафію у село Травневе, де жив та похований Назар, спілкуючись з людьми, що його знали, відвідуючи школу, що носить його ім’я, шкільний музей, могилу Героя, розглядаючи його малюнки з образами та церквами, він неодноразово розмірковував над тим, звідки у цього юного хлопчини така любов до рідної землі та країни. І збагнув, що його таким виховали найперше батьки, церква, школа, оточення. Завдяки патріотичному та християнському вихованню в час, коли його країна виборювала волю і майбутнє, він зробив свій відповідальний вибір, незважаючи на ще зовсім юний вік, він пішов боронити свободу, і зробив цей вибір з любові до кожного з нас, маючи за приклад абсолютної любові через жертву в особі Ісуса Христа.
Ці зустрічі дуже важливі для Назара, для його пам’яті, для рідних, та насамперед для кожного з нас, вважає директор Травневської школи Василь Оверко. – Господь Бог кожній людині дає певний талант, дар. Цей хлопчина, будучи надзвичайно обдарованим та здібним від народження, мав ще один Божий дар − хоробрість та відвагу, з якою він без зброї пішов у бій з відкритим обличчям. Ми не маємо такої відваги, почасти не хочемо поступитися один одному кроком, щоб зробити щось добре. Назар та Устим мали цю беззастережну хоробрість, і той крок, який вони зробили − це Божий крок, адже звичайна людина без Божої допомоги неспроможна була так вчинити, − переконаний пан Василь. Він закликав усіх не лише щороку приходити на могилу до Назара з похиленою головою та молитвою, але й наслідувати його подвиг власною працею та здобутками, ділами милосердя, бо у Бога немає інших рук, як наші, – підсумував свій виступ директор Травневської школи і запросив усіх присутніх взяти участь в інших запланованих літературно-мистецьких, спортивних заходах з нагоди вшанування наймолодшого Героя Небесної сотні.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *