Народна майстриня Галина Михальська закликає владу заохочувати митців і проводити більше виставок декоративно-прикладного мистецтва

На фестивалі обдарованої молоді Збаражчини «Назар і Я», що другого червня відбувся у селі Травневому, неможливо було пройти повз вироби з бісеру, які разом із своєю вихованкою 12-річною Анною Язвінською, яка займається у гуртку бісероплетіння у районному БДЮТ, на конкурс привезла народна майстриня з художнього бісероплетіння, керівник гуртка Галина Михальська.

Яскраві вироби збаражанок нікого не залишили байдужими, тому цілком заслужено саме вони стали переможцями у конкурсі «Збаражчина має талант». Під час майстер-класу, який народна майстриня проводила для усіх бажаючих, гості фестивалю мали змогу доторкнутися до рукотворної краси і трішки підгледіти, як створюються прикраси. А подивитись було на що – розмаїті ґердани, згарди, кольє, браслети, віночки на голову, і навіть одна лемківська криза виконана в автентичному лемківському стилі майже столітньої давнини милували око та душу. Уся ця краса і мрія кожної панянки виконана у різних стилях і техніках, як у традиційних, так і в сучасних.

За словами майстрині, наші предки за намистом визначали соціальний і майновий статус дівчини та жінки. Скляне намисто – так звані «пацьорки» носили незаможні дівчата, керамічне намисто з монетами чи дукачами носили представниці середнього класу, а от коралове намисто могла собі дозволити лише дуже заможна панянка, бо коштувало воно як одна чи навіть дві корови.

Галина Михальська розповіла, що на кожну виставку намагається створити хоча б пару нових робіт, аби не лише підтримувати хорошу творчу форму, але й постійно удосконалювати свою майстерність. Не так давно жінка почала працювати із керамікою й виготовляти керамічні намиста з медальйонами, які також є традиційними прикрасами українок, тому жінка прагне відродити призабуті традиції на Збаражчині. Їх відродженням і займається майстриня зі своїми вихованцями, які відвідують гурток бісероплетіння у районному БДЮТ, де Галина працює вже сім років. Жінка розповідає, з яким завзяттям і захопленням діти працюють з бісером, на кожній виставці представлені і їхні роботи, от лише виставок в з декоративно-прикладного мистецтва, на яких би діти могли демонструвати свої здібності та майстерність, у нас немає.
Майстриня закликає місцеву владу активніше залучати дітей до виставкової діяльності, організовувати спеціальні виставки, конкурси декоративно-прикладного мистецтва для дітей, де вони могли не лише показати свої роботи, а й продати їх.
– Якщо ми живемо в конкурентному світі, де кожен повинен заробляти, то дайте нам таку можливість, щоб ми могли заробити. Щоб створити нові роботи, потрібно мати матеріал. Не маючи змоги продати уже створені прикраси, сутужно створити нові, оскільки усе необхідне для роботи закуповується за власні кошти, яких недостатньо, – зауважує майстриня. І взагалі Галина Михальська воліла б, аби на рівні держави був напрацьований механізм співпраці, щоб держава заохочувала митців, хоча б частково покривала витрати на закупівлю матеріалів для роботи, щоб майстри відчували підтримку і розуміли, що їхня праця потрібна суспільству.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *