• DSC_0866
  • DSC_0855
  • DSC_0840

Прапор на горі Гонтова підняли вже втретє

Минулої неділі, 21 серпня, напередодні Дня Державного Прапора та 25-річчя Незалежності України на вершині гори Гонтова традиційно уже втретє зібралися патріотично налаштовані мешканці Збаражчини та Зборівщини, щоб освятити синьо-жовтий стяг, помолитись за мир і спокій в Україні та вшанувати борців за її волю.
Нагадаємо, ідея встановлення українського прапора на одній з найвищих вершин Подільських Товтр (понад 400 м) належить вихідцю з села Кобилля Олегу Кокайлу. Він з юності мріяв підняти синьо-жовте знамено на своїй малій Батьківщині, багато років виношував цей задум і втілив його з допомогою однодумців-патріотів 22 серпня 2014 року. Тоді разом з великим стягом освятили й кілька десятків малих прапорів, які подарували бійцям ЗСУ та добровольчих батальйонів, що захищають східні кордони України від російського агресора.
Торік на Гонтовій знову відбувся молебень за Україну та українських воїнів, у якому взяли участь семеро священиків та понад триста патріотів зі Збаража, Іванчан, Малої Березовиці, Кобилля, кількох сіл Зборівщини, серед яких і учасниця визвольних змагань, легендарна зв’язкова УПА «Богданна» Ярослава Борис, уродженка Малої Березовиці, бійці АТО.
Цьогоріч полотнище прапора знову замінили, відремонтували та пофарбували флагшток. Під час молебню за Україну та українських воїнів знамено освятили п’ятеро священиків − декан Збаразького благочиння, митрофорний протоієрей Роман Сливка, отець Роман Сливка, отець Михайло Найко, отець Володимир Борис, отець Пилип Безпалько.
До речі, 80-річний отець Роман Сливка піднімається на гору Гонтову та бере участь у патріотичній акції з особливими почуттями. Адже за волю України загинуло двоє його братів, а батьків із ним більшовицька влада відправила на заслання в Читу. Тому душу сивочолого чоловіка переповнюють емоції, він закликає громаду до єдності, небайдужості, згоди, щоб разом вшановувати героїв і разом здобувати перемогу над ворогом.
Чин молебню та панахиди разом із духовними наставниками відправляв народний аматорський хор села Кобилля (керівник Ярослава Михайлів).
Серед збаражан, які вважають своїм громадянським обов’язком щорічне паломництво на гору Гонтову, були літні люди, молодь, школярі, представники влади, зокрема голова райдержадміністрації Анатолій Качка із заступником Петром Тиньом.
Анатолій Качка, звертаючись до громади, відзначив історичну значимість та непересічність цього місця, − гора Гонтова ще з дохристиянських часів була сакральним місцем. В давні часи тут пролягав сумнозвісний «Чорний шлях», яким татарська орда гнала українців в неволю. Тут проходили полки Богдана Хмельницького та відбувалися великі битви часів Козаччини, Першої та Другої світовоих воєн. Історичні документи свідчать, що у 1944−1946 роках у лісах біля Гонтової відбувалися бої українських повстанців проти військ НКВД.
− Тож синьо-жовтий прапор, який майорить на цьому священному місці, − відзначив Анатолій Качка, − це символ історичної пам’яті, символ національної єдності українців і разом з тим свідчення тісного зв’язку історії та сучасності. Коли лунає державний Гімн України, піднімається прапор, у людей, які усвідомлюють себе українцями, від хвилювання та гордості перехоплює подих, а у ворогів України ці символи викликають ненависть і страх. Впевнений, що маючи таких героїв, як бійці на Сході, відвоюємо в російського агресора всю нашу землю.
До присутніх звернувся також отець Михайло Найко, наголосивши з жалем, що лави Господнього воїнства щодня поповнюються новими героями, які кладуть життя на олтар Незалежності, хоча цих життів уже покладено мільйони.
Ініціатор встановлення прапора Олег Кокайло висловив побажання, щоб цьогорічне паломництво на гору Гонтова таки стало доброю патріотичною традицією і збирало щоразу більше свідомих українців, а батьків та вчителів закликав виховувати у дітей любов і шану до України та її символів − Державного Гімну та Прапора.
В молебні на горі Гонтова та урочистому піднятті Державного Прапора взяли участь матері, що втратили синів, які боролися за Незалежність України − мама Героя Небесної сотні Устима Голоднюка та мати бійця АТО Романа Дякуна.
Мати Устима Ірина вважає дуже символічним факт, що люди різного віку та соціального статусу збираються для спільної молитви напередодні річниці Незалежності України. І нехай цьогоріч їх менше, ніж позаторік чи торік, усі приїхали за покликом власної душі та совісті, а це головне, переконана жінка.
Надзвичайно зворушливим був момент, коли перед підняттям знамено з трепетом цілували і священики, і сивочолі патріоти, і маленькі діти.
Під час імпровізованого концерту народний аматорський хор Братства ОУН-УПА виконав низку повстанських пісень. Слід зауважити, що хоча серед хористів є добродії вельми поважного віку, вони вкотре здолали схили гори, щоб помолитись за Україну, вшанувати її героїв, власним прикладом і патріотичним вокалом налаштувати краян на позитив.

Оксана МОРГУН

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *