Школярі третьої міської школи вшанували пам’ять героя-земляка Тараса Михальського

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще два роки тому ми не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з нею, тепер же майже кожну родину так чи інакше обпалило полум’я військових дій. Ще два роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні! Героям слава!», а тепер вони набули нового змісту.
Наразі вже точно зрозуміло, кому вони адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – це хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
Так, 19 жовтня 2014 року на Бахмутській трасі – так званій «дорозі смерті», поклав своє тіло і душу за волю України наш земляк, уродженець міста Збараж, Тарас Романович Михальський.
26 вересня минуло 36 років від дня народження цього мужнього воїна, незламного борця за свободу України. З цієї нагоди у Збаразькій загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №3, де навчався боєць, відбулася лінійка-реквієм у пам’ять про нього. Учні зібралися, щоб згадати і не забувати, щоб говорити і почути відгомін, щоб молитися і молитвою рятуватися, щоб запалити свічку пам’яті та зігріти її теплом свої серця на знак шани і поваги до загиблого воїна. Діти читали вірші, присвячені Тарасу Михальському, згадували факти із його життя на фронті. Ведучі заходу Олеся Караван та Катерина Ясінська висловили щиру подяку загиблому бійцю за те, що ми маємо можливість жити під блакитним небом, не чути гуркоту канонад, не бачити людських страждань.
Школярі хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Тараса Михальського та усіх загиблих в зоні АТО, героїв Небесної Сотні і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України, тримаючи запалені свічки.
Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв. А світлий образ Тараса Михальського з меморіальної дошки, встановленої на фронтоні школи, щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з них, що Тарас поклав своє життя, аби вони жили в мирній, квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
Також школярі разом із вчителями поклали квіти до могили воїна на міському цвинтарі та помолилися за спокій його душі.

Ольга САДОВА,

педагог-організатор

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *