Історія парафії Христового Воскресіння закарбована на сторінках книги

Анонсована минулоріч  «Народним словом» книга  львівського історика Василя Лаби «Літопис парафії Христового Воскресіння у м. Збараж від давніх часів до 1939 року» побачила світ. Урочиста презентація видання відбулась минулої суботи, 12 листопада, в Органному залі Національного заповідника «Замки Тернопілля»  за участю автора, священнослужителів Збаразького деканату, парафіян, працівників Національного заповідника.

Розпочався захід Молебнем до Христа Милосердного з нагоди Року Божого милосердя. У спільній молитві з настоятелем храму Христового Воскресіння  о. Олексієм Боднарчуком, о. Омеляном Колодчаком, о. Василем Повшком із с. Чагарі парафіяни звертались до Господа за прощенням та милосердям, щоб у потоці Його щедрих дарів мати змогу служити Йому як вірні християни, щоразу краще пізнавати Його та жити Божими заповідями.

Саме для того, щоб допомогти людям прийти до Бога і служить парафія. Особливо її духовні наставники. Роль священнослужителів у становленні моральної і духовної свідомості людей важко переоцінити. Кожна особистість, яка причетна до творення і розбудови християнської спільноти, грає надзвичайно  важливу роль у житті суспільства. Залишити пам’ять про них покликана історія і книги. Серед таких книг «Літопис парафії Христового Воскресіння у м. Збараж». Ідею написати її запропонував Василю Лабі отець Олексій Боднарчук, який задався ціллю глибше пізнати історію цієї парафії, як тільки прийшов сюди на службу минулого року. Пан Василь , маючи величезний досвід написання подібних творів, маючи бажання та доступ до багатьох архівів, згодився зробити наукове дослідження та опублікувати його книгою.  – Книга вийшла завдяки отцю Олексію. Якби таке розуміння важливості знання своєї історії було і в інших , то Україна зробила б великий крок в питанні національного відродження, – зауважив Василь Лаба. – Завдяки християнству ми стали єдиним народом, єдиною нацією.

Автор не лише  розповів слухачам про трудомістку працю над книгою, а й поділився багатьма своїми історичними знахідками , про походження назви міста Збараж, про труднощі, які сьогодні стоять на шляху істориків у їхніх дослідженнях, зокрема життя парафій, адже не завжди є достовірні дані в архівах, у деяких випадках немає доступу до цих архівних даних, або записані вони німецькою мовою готичним шрифтом , якого у нас ніхто не вивчає, і не лише у нас. У 1944-ому, коли ліквідовували греко-католицьку церкву, архіви пороздавали в різні духовні управління, частину архівів не видають , бо ще живі нащадки тих , про кого написані неприємні факти, частина документів ще не опрацьована і лежить десь запакованими тюками, деякі документи не автентичні. Пан Василь відзначив , що найдавніші документи про життя збаразької парафії важко знайти у Львівському історичному архіві, бо до 1772 року місто належало до Волинського воєводства та Луцької єпархії, і всі документи відкладалися в Луцьких установах. Отже там їх і треба шукати. У Львові є документи з кінця 18 ст.  Дана книга, як зауважив автор, це фактично хроніка життя  декількох церковних громад (міських і передміських) , які у 18-20 століттях були об’єднані в одну, а згодом у дві парафії. – У ті часи українське населення належало до однієї конфесії, але в цьому дослідженні, зауважив Василь Лаба, –  я не торкаюсь жодних конфесійних точок, щоб дослідження служило в однаковій мірі всім мешканцям теперішнього регіону і не викликало ні в кого відрази.

Тож у науковому виданні читач зможе знайти цікаві версії автора про походження назви Збараж, протоколи візитації збаразьких церков 1700 року, австрійські нововведення у церковне життя, про парафію у 1805 році, про збаразьких парохів  у 1788-1939 роках, про матірну церкву Воскресіння Господнього , про церкву Успення Богородиці,  церкву Св. архистратига Михаїла на Базаринцях, дещо з історії василіанського монастиря у Збаражі, про церкву Преображення Господнього на Залужжі, церкву архистратига Михаїла у Ст. Збаражі, Церкву  Івана Богослова в Тарасівці, церкву Св. Юрія в Чагарах. Є у книзі і літопис Збаража за сторінками метричних книг, дані про священиків – вихідців зі Збаража та інша цікава інформація.

–          Якщо у когось виникне бажання написати власні спогади чи достовірні відомості про життя парафії, то він зможе їх додати, і в наступному доопрацьованому виданні даної книги вони обовязково будуть поміщені, – запевнив присутніх отець Олексій.

Під час презентації спогадами про свою тітку Стефанію Фірманюк  –  сестру Модесту поділилась голова РО ТЧХ Марія Милян. Саме участь у церковному житті парафії, спілкування з сестрами cлужебницями, які у Збаражі вели захоронку для дітей та робітню шиття та крою,  надихнула її родичку на важливий вибір в її житті стати монашкою,  а згодом  впродовж 70 років плекати святість і дотримуватись обітниць , даних Ісусові.

Слово мала і донька уже покійної пані Єви Ленько. Пані Єва встигла поділитись у книзі своїми  спогадами, а її донька Марія доповнила усно їх  новими важливими в житті збаразького храму Христового Воскресіння фактами.

Прикрасили приємну атмосферу цікавого спілкування виступи церковних хорів  – чоловічого – під керівництвом Віталія Добровольського, та мішаного  «Неопалима купина» , керує яким Богдан Бобак. У виконанні хористів линула молитва та духовна пісня. Наостанок усі бажаючі мали змогу придбати книги та отримати автограф від Василя Лаби.

             Ірина СИСКО

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *