• dsc_0140
  • dsc_0188
  • dsc_0229
  • dsc_0204
  • dsc_0166

Сергія Долгіх пом’янули у другу річницю загибелі

Вже другий рік поспіль 16 листопада, у день загибелі в зоні АТО колишнього випускника Зарудянської одинадцятирічки Сергія Долгіх біля пам’ятного обеліска на подвір’ї його рідної школи чатує почесна варта. Стояли старшокласники у камуфляжі і цього року. Погода внесла свої корективи і щедро засипала нашу область снігом, метровий шар снігу накрив і Заруддя. Через снігові замети неможливо було добратися до сільського цвинтаря, де похований Сергій , тому усі заходи із вшанування Героя відбувалися на території школи, в якій він навчався.
Вшанування односельця-героя не обмежилося лише почесною вартою, в приміщенні спортивного залу, який у Зарудянській школі використовують і як актовий зал для проведення шкільних урочистостей, відбувся тематичний урок-реквієм «Життя, мов спалах», присвячений Сергію Долгіх.
На імпровізованій сцені височів спеціально облаштований стенд, на якому в обрамлені Сергієвих фотографій – дитячих, шкільних, із Майдану та зони АТО − містився короткий життєпис та обставини його героїчної смерті. Ведучі поминального заходу переказали основні віхи із життя Сергія, про те, як в однорічному віці він осиротів – помер батько, на згадку про якого у хлопчика залишилося єдине фото, котре він завжди притуляв до серця, і хоча не пам’ятав, але дуже любив свого тата і дуже за ним тужив. Найбільше залишилося спогадів про шкільні роки Сергія, про те, яким життєрадісним, енергійним та нестримним до пізнання він ріс, як грав у футбол, як добре навчався, знаходив час і для читання, і для відпочинку з однолітками, і щоб допомогти матері по господарці. Спокійним та доброзичливим запам’ятали його вчителі та однокласники. Після закінчення Зарудянської школи продовжив навчання у Кременецькому педагогічному коледжі, Тернопільському інституті народного господарства, а згодом у Київському Політехнічному інституті. Працював і жив у Києві, де й одружився. Разом з дружиною Анною виховував доньку Софію, до мобілізації очолював комп’ютерний відділ у Республіканському центрі сертифікації. Сергій пройшов Майдан, був у найгарячіших місцях. Зранку біг на роботу, а ввечері чергував на барикадах. Девізом його життя були слова: «Ми – сильні, ми мусимо вистояти».
Сергій Долгіх був мобілізований третього серпня, а на початку вересня вже був у зоні АТО бійцем-добровольцем 128-ї гірсько-піхотної бригади, постійно рвався на передову. Загинув поблизу села Нікішино 16 листопада 2014 року − під час виконання бойового завдання потрапив у ворожу засідку. Під час запеклого бою отримав смертельне поранення, але навіть на порозі смерті він проявив себе як Герой, до останнього подиху відстрілювався, бо він добре знав, за кого він воює і кого захищає, за свою родину, за маленьку Софійку, за кожного з нас.
Під час уроку-реквієму школярі (Ірина Шляхтун, Таня Савіцька, Карина Дуда, Соломія Михайлова, Аліна Постумент, Аліна Заєць, Оксана Сенчишин, Софія Крохмальна, Юлія Коруна, Люба Шарак, Світлана Дерев’янко, Сергій Пойшлий, Інна Романко, Віка Павловська, Марія Мавдюк, Вікторія Шарак) читали патріотичні вірші, співали пісень, в яких намагалися осмислити та усвідомити події останніх двох років, війну на Сході та героїзм українських воїнів, які відчайдушно і саможертовно захищають свою рідну землю та державу на справжній жахливій війні, яку можновладці чомусь вперто називають АТО.
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там у Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Під час хвилини мовчання поіменно згадали усіх загиблих на новітній війні героїв Збаражчини – Сергія Долгіх, Андрія Чабана, Тараса Михальського, Василя Борисевича, Володимира Магльону, Юрія Горайського, Устима Голоднюка, Назара Войтовича, та пом’янули усіх воїнів, яким не судилося повернутися додому живими. З першими акордами «Плине кача» старшокласники на спомин про Небесних воїнів запалили свічки. За два роки війни про сучасних героїв, оборонців рідної землі написано чимало віршів, поем, балад, пісень, посвят. Є серед них твори, присвячені Сергію Долгіх, деякі з них прозвучали і під час уроку-реквієму у Зарудянській школі. Мамі Героя пані Людмилі, на знак вдячності за те, що зуміла виховати такого доброго і високоморального сина, для якого національні інтереси та майбутнє народу були вищими за власний добробут і життя, школярі подарували квіти. Згорьована жінка, яка втратила єдиного сина, тамуючи сльози та біль, подякувала школярам за те, що не забувають Сергія і того подвигу, який він вчинив для нас усіх. На завершення уроку-реквієму випускниця школи, а нині студентка-практикантка Тернопільського вузу Мар’яна Казнодій виконала пісню «Герої не вмирають!»
Щоб вшанувати пам’ять Сергія Долгіх у другу річницю його загибелі до Зарудянської школи, крім директора, учнів та вчителів школи, небайдужих односельців прийшли мама Героя Людмила Киричок, двоюрідна сестра Людмила Катеринюк, учасник АТО Олександр Крохмальний, сільський голова Марія Постумент, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних та суспільно-політичних питань Петро Тиньо, голова районної ради Світлана Боднар.
Поминальний захід організували та провели педагог-організатор Марія Павловська та завуч з виховної роботи Людмила Пірог.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *