• dsc_0069

Чорнобильці вимагають від держави заборгованих виплат

Вже тридцять років поспіль 14 грудня є Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Саме цього дня в газеті КПРС «Правда» та в інших центральних виданнях СРСР було опубліковане повідомлення про прийняття державною комісією в експлуатацію комплексу захисних споруд четвертого енергоблоку ЧАЕС. Хоча насправді будівництво саркофагу було закінчене ще 30 листопада 1986 року. Спочатку День ліквідатора відзначали неофіційно, а з 2006 року, після підписання Указу Президента України ця дата отримала офіційний статус . Тоді, у 1986-ому, коли вибухнув реактор, ніхто не знав про справжні масштаби трагедії та те, який фатальний вплив на людський організм чинить радіація. Головним завданням, яке стояло перед сотнями тисяч добровольців, пожежників та солдатів, було якнайшвидше ліквідувати аварію, не допустити повторних вибухів та викидів радіації у повітря, адже під зруйнованим 4-м енергоблоком знаходилися тонни радіоактивного палива, яке у будь-яку мить могло спровокувати серію неконтрольованих вибухів через високу температуру, спричинену вибухом та пожежею. За найскромнішими підрахунками, у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь не менше 90 тисяч людей. Те, що зробили ці люди, важко переоцінити – це героїзм, адже розбирали завали, гасили пожежу у буквальному сенсі вручну, у звичайних респіраторах та формі, які не здатні були захистити людський організм від надзвичайно потужного радіаційного опромінення, котре спричинило фатальний вплив на здоров’я кожного, хто з ним стикався.
Саркофаг побудований у 1986 році, нашвидкуруч, не був досконалим і поступово руйнувався. Тому у березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Будівництво нового саркофага, термін експлуатації якого розрахований на 100 років, тривало 4 роки і коштувало 1,5 млрд євро. Насування арки, що накриває четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції, розпочалося цьогоріч14 листопада і завершилося 29 листопада. Новий безпечний конфайнмент Чорнобильської АЕС — найбільша з коли-небудь побудованих рухомих наземних конструкцій довжиною 165 м, заввишки 110 метрів і загальною вагою 36200 т. Фахівці з 30 країн працювали над проектом «Укриття». Будівництво здійснив французький консорціум «Новарка». Вага конструкції становить масу шести Ейфелевих веж –36,2 тис. тонн. Новим саркофагом можна накрити статую Свободи або стадіон Stade de France.

Скромно, без участі влади і громадськості, відзначили День ліквідатора збаразькі чорнобильці із районної організації «Спілка Чорнобиль». Напередодні, 13 грудня, вони зібралися разом у Свято-Успенській церкві, щоб у спільній молитві просити Бога, аби він дарував їм здоров’я, яке втратили тридцять років тому, коли рятували світ від мовчазного невидимого вбивці, «мирного» атому. Помолившись у церкві за живих, збаразькі ліквідатори пом’янули померлих побратимів біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи у парку Бурляя. На спомин про тих, хто загинув від радіаційного опромінення, до підніжжя меморіалу ліг поминальний вінок.
За словами учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліда ІІ групи Анатолія Івахова, за тридцять років після аварії у Божі засвіти пішли вже 58 їхніх побратимів. Ті, 145 чоловік, що залишилися, змушені животіти на мізерну пенсію, якої подекуди не вистачає навіть на лікування, не те що на повноцінне харчування та життя. За словами Анатолія Івахова, серед його колег-ліквідаторів немає здорових людей, кожен веде щоденну боротьбу з хворобами, які спричинило радіаційне опромінення, отримане у Чорнобилі під час ліквідації наслідків найбільшої в світі техногенної катастрофи. Тридцять років минуло з того часу, а проблеми у ліквідаторів ті ж, що й раніше. За словами Анатолія Івахова, чорнобильці і нині воюють не лише із хворобами, спричиненими радіацією, а й державною машиною, яка заборгувала їм колосальні суми пенсійних виплат. До слова, лише 22 ліквідаторам з району держава заборгувала близько мільйона гривень, а саме 997, 217 гривень. − Маючи на руках рішення як місцевих, так і апеляційних судів, не можемо добитися їх виконання. Ми не вимагаємо чогось надзвичайного, а хочемо, щоб нам віддали наші гроші, згідно з так званим «чорнобильським законом» прийнятим Верховною Радою ще у 1991 році. За цим законом держава гарантувала ліквідаторам в залежності від групи інвалідності від шести до десяти мінімальних посадових окладів. З 2008 по 2010 роки лише одиниці змогли одержати виплати, і то не в повному об’ємі. Від 60 до 170 тисяч гривень заборгувала держава кожному ліквідатору зі Збаражчини, – розповідає про наболіле Анатолій Івахов. − Ці гроші не були б зайвими для нас, адже щомісяця змушені купувати дороговартісні ліки. Тих коштів, що закладені у районній програмі, і які щомісяця виділяють з районного бюджету для купівлі медикаментів у розмірі 1300 гривень, для 145 чорнобильців недостатньо. Тому лікуватися змушені за власні кошти. Хоча добре те, що завдяки домовленості із збаразькими медикам у районній лікарні з нас не беруть оплату за аналізи, рентген, УЗД, кардіограми, лабораторні дослідження. Так і живемо, просимо в Бога тільки здоров’я, і нічого й ні від кого вже не чекаємо.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *