Чи потрібен нам жіночий день?

Бліц – інтерв’ю

 

Поки наші політики дискутують навколо теми святкування Міжнародного жіночого дня, вирішуючи на загальнодержавному рівні, чи залишати його в календарі червоним кольором чи пофарбувати у чорне, народ тим часом не збирається забувати звичну традицію. Про це розповіли нам напередодні свята мешканці та гості міста.

Андрій РУДАН:
– Відносно цього свята у мене двоїсті думки. Якщо вникати глибоко в історію походження свята, то воно ніби й не мало би бути в Україні . Якщо ж дивитись з іншої точки зору, з тієї , що наші мами, бабусі, доньки заслуговують поваги, то зайвий день, щоб виявити її, зовсім не завадить. Треба лише назвати його якось по-іншому, щоб не було непотрібних асоціацій, приурочити до подій, які близькі нашому народу. Звичайно, маму я буду вітати у День матері, який у нас уже потроху відроджують. А відносно загальножіночого свята , то сподіваюсь, що незабаром воно набуде нового відтінку і змісту.

Ігор ПАТРОНИК:
– Вважаю, що свято, хто б і що там не казав, для жінок треба зберегти. І не політизувати зайво цього питання. Можна в свято вдихнути нову суть, не згадувати, зрештою, ту Клару Цеткін, чи ще когось, причетного до його запровадження. У нашій сім’ї завжди святкували цей день, я, як завжди, подарую дружині та доньці тюльпани, також не забуваю про маму та сестру. Цю традицію переймає і мій син, який з повагою ставиться до усіх жінок.

Борис ТАБАЧИШИН:
– На моє переконання, зараз мало людей, які б хотіли відмінити це свято. Всі до нього звикли ще зі школи. Хоча я прихильник того, що подарувати коханій квіти можна і щодня. Я, наприклад, цього місяця дарував дружині букети уже двічі. Подарую і на Восьме березня. Кілька років тому я , піддавшись пропаганді , також перестав сприймати жіночий день, бо вважав його пережитком минулого, який походить з СРСР. Але тепер, думаю, можна відокремити негатив і залишити лише те, що є у цьому святі приємного і радісного. Зрештою, я за те, щоб люди мали у цей день вихідний і кожен вирішував сам для себе, чи святкувати його чи ні, і як використати вільний день.

Павло ГРИГОРЧУК:
– Скажу коротко, такий день мусить бути. Бо без нього ніяк, як і без жінок. Вони ж прикраса нашого життя, невже хтось у цьому ще сумнівається. Не треба шукати причин, щоб знищити свято, краще знайти підстави для його існування.

Богдан КЛЮК:
– На мій погляд, якщо на даний час немає альтернативи такому святу, то нехай воно залишається. Не потрібно впадати у крайнощі, а шукати йому якусь заміну. Не варто усе заполітизовувати, може ж бути у нас якесь свято без політики.

Леся ГРИНДА:
– Як то не святкувати, все життя святкували, а тепер раптом ні? Мені, наприклад, дуже подобається Восьме березня, коли хтось виявляє до тебе повагу і шану. Чому ні? Якби жінкам дарували квіти хоча б раз у місяць, вони, напевне, й не дуже чекали б свого єдиного дня у році. Так що добре, що він є.

Віталій БОЙКО:
– Таке свято, як Восьме березня, на мій чоловічий погляд, потрібне. Ми маємо шанувати золоту нашу половину людства. Жінки – це ж наші берегині, берегині роду, добробуту, берегині країни. Дуже щиро зичу кожній нашій жінці добра, достатку, любові, злагоди і поваги від усіх оточуючих.

Наталія СКОРОПЛЯС:
– Я не вважаю це свято радянським. Просто радянська влада його так би мовити «приватизувала», як і багато чого іншого. Це свято боротьби жінок усього світу за свої права. Адже не секрет, що в сучасному світі навіть у розвинених європейських країнах , Америці жінки іноді потерпають від дискримінації за статевою ознакою, тому, щоб заявити про це, виходять на демонстрації. Жінка хоче рівноправ’я з чоловіками, якого насправді реально ще немає, але при цьому залишається жінкою, їй хочеться уваги, ласки, подарунків, яких їй так бракує впродовж року, тому й чекає того одного дня.

Галина ОНИЩУК, Надія МИХАЙЛІВ:
– Ми категорично проти того, щоб свято відмінили, це день, коли чоловіки нарешті згадують, що потрібно проявити увагу жінці : дружині, мамі, доньці, колезі по роботі. Це міжнародний день, який відзначають у різних країнах світу. Тож така традиція підтримується не лише у нас. До речі, наші односельчани також притримуються такої думки, щоб свято таки було. І ніхто не вникає у його політичне підґрунтя. Всі у цей день вітають жінок зі щирими побажаннями їм краси та щастя. І від цього вони розцвітають, стають хоч трішки оптимістичнішими та впевненішими у собі. Тобто у життя людей додаються приємні краплини радості, яких так бракує у теперішній дуже складний час.

Андрій КУЛИК, Віталій ПРИСЯЖНЮК:
– Ми це свято підтримуємо однозначно. Звичайно, ми розуміємо, що жінку потрібно цінувати щодня, але даний день служить нагадуванням про це. Ми маємо подякувати жінкам за те, що нас терплять, бо через нашу роботу ми часто не встигаємо порадувати своїх половинок увагою. Добре , якщо у жіночий день буде вихідний, тоді кожен буде мати змогу провести його з коханою, підготувати для неї якийсь сюрприз. Є в цьому святі, якщо не заглиблюватись в його історію, багато позитиву , це час, коли приходить весна, усе пробуджується до життя, загострюються почуття, світ стає набагато радіснішим. Ми обов’язково подаруємо нашим рідним жінкам ті квіти, вазони, які вони люблять, знайдемо ті особливі подарунки, які порадують кожну з них. Це будуть не сковорідки, а щось вишукане.

 

Ірина СИСКО

 

 

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *