Слово Кобзаря кличе до боротьби

Майже тридцять концертних номерів на розсуд глядачів презентували в актовому залі Збаразької музичної школи співаки та музиканти у четвер, 9 березня. Так велелюдно збаражани вшановували найулюбленішого українського поета усіх часів та народів Тараса Шевченка у 203-тю річницю з дня його народження.
Дві з половиною години тривав концерт під назвою «Кобзарева дума», більшість номерів якого, безперечно, були піснями на його вірші або авторства сучасних поетів-композиторів, присвячені його творчості. Поетичним обрамленням дійства стали вірші у виконанні Галини Гафткович. Обабіч сцени розмістилась книжкова композиція з ілюстрованих й подарункових видань Шевченкового «Кобзаря».
Шевченко – чи не єдиний поет, поезію якого, принаймні кілька рядків може процитувати кожен українець у будь-який час дня чи ночі. Шевченка в Україні люблять щиро, адже його творчість, насамперед поетична, найповніше відображає те, що називаємо високим словом «український менталітет», «українська душа». Його вірші водночас прості і глибокі, без штучних прикрас та морфологічних надбудов, зрозумілі та близькі кожному. Читаючи чи сприймаючи на слух поезію Шевченка, ловиш себе на думці, що вони пливуть, як пісня, ніби поет словами – широкими мазками на полотні співає-малює перед нашим зором самобутню картину українського життя, де усе живе та дихає первозданною красою. Геніальність Шевченка і в тому, що, будучи напрочуд органічним у написанні лірико-драматичних творів, він був неперевершеним у героїко-патріотичних віршах, які позбавлені пафосу та штучної патетики. Він настільки тонко відчував українську душу і щиро вболівав за свій народ та його долю, що його полум’яні слова не лише не втратили актуальності, вони досі пропікають серце і розум кожного патріота й вже стільки століть надихають до боротьби все нові й нові покоління українців.
Усі знакові події в нашій історії, зокрема новітньої, відбувалися з Кобзаревим словом на вустах. У часи випробувань та революцій воно ставало зброєю, якої ворог боявся більше, ніж кулі та меча, бо Шевченкове слово будило зі сну безпам’ятства та асиміляції український народ, мобілізувало до спротиву краще, ніж усі військкомати разом узяті. Декламуючи Шевченка, вмирали Герої Небесної сотні під час Революції Гідності, і нині при відстоюванні суверенітету та незалежності України на Сході, «Кобзар» Шевченка вкупі із молитовником та дитячими оберегами – найсвятіші речі для бійців АТО.
Традиційно вшановували Кобзаря збаражани. В концерті на його честь виступили ті ж самі народні аматорські колективи та солісти районного будинку культури, будинку дитячої та юнацької творчості, учні та вчителі дитячої музичної школи, без яких годі уявити будь-яку культурну імпрезу у нашому районі. Незмінним професіоналізмом та пристрасним виконанням запам’яталися виступи народної аматорської капели «Гомін» Збаразького РБК (хормейстер Володимир Сеник), н. а. оркестру народних інструментів Збаразької РБК (художній керівник та диригент Віталій Добровольський), ансамблю народної музики «Збираж» (керівник Богдан Бобак), н. а. жіночого вокального ансамблю під керівництвом Володимира Вербовецького, н. а. хору «Союзу українок» (хормейстер Олена Грищук), н. а. хору Братства ОУН-УПА (художній керівник Роман Гевко), н. а ансамблю пісні і танцю РБК та хору клубних працівників району (концертмейстери Андрій Канас, Сергій Нємий, хормейстер Володимир Вербовецький), н. а. жіночого ансамблю «Водограй» (керівник Галина Куліковська), тріо бандуристок дитячої музичної школи (Юлія Волошин, Вікторія Малич, Соломія Глиняна), дитячий хор ДМШ (хормейстер Галина Куліковська), дитячого фольклорного ансамблю ДМШ (художній керівник Вікторія Нікуліна, концертмейстер Андрій Канас). Потужним співом, харизмою та артистизмом зачарували глядачів солісти РБК Марія Вітенько, Любов Шарко, Оксана Дашевська, Руслан Лещишин.
Не відставали від своїх досвідчених колег по сцені і юні солісти РБК та БДЮТ Олександра Світлична, Аліна Шумелда, Вероніка Довгаль, котрі у барвисте музично-пісенне перевесло на пошанування Великого Кобзаря вплели і часточку свого таланту та голосу.

Наталка ПАРОВА

P.S. Попри любов збаражан до Кобзаря, у нашому місті досі немає пам’ятника Тарасу Шевченку. Серед районних центрів Тернопільської області, наше місто єдине у якому немає навіть бюсту Кобзаря, хоча по селах району пам’ятники Шевченку – звична річ. Гірша ситуація хіба що на Сході. Необхідність та доцільність спорудження такого пам’ятника у Збаражі, здається, не викликає сумнівів, але, попри це ця тема не стала предметом громадського обговорення. Переконана, що настав вже той час, щоб збаражани продемонстрували свою активність та визначилися – бути чи не бути Шевченку у Збаражі?! Відомий збаразький архітектор Юрій Вербовецький розробив проект реконструкції центральної площі міста Збаража, яка б, за задумом автора, відображала європейське обличчя та історичне коріння міста над Гнізною. Хотілося щоб, реконструюючи центральну частину міста, проектанти на оновленій по-європейськи площі Збаража знайшли б куточок і для «української душі», місце для пам’ятника Кобзарю.

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *