• Дерев'яна_церква_Котюжини
  • DSC_0007

Війна за душі чи за храм?

В редакцію «Народного слова» звернулися мешканці села Котюжини, –парафіяни храму Архідиякона Степана, які кілька місяців тому свідомо, мирно і демократично обрали українську церкву. Здійснивши відповідні процедури – опитування односельців, зібравши підписи прихильників та противників переходу під юрисдикцію Київського патріархату, провівши громадські слухання, на загальних зборах села, участь у яких відмовилися брати прибічники МП, люди абсолютною більшістю голосів вирішили перейти з УПЦ МП до УПЦ КП.

Щоби завершити юридичну процедуру узаконення переходу, котюжанці звернулися в єпархіальну раду з проханням перереєструвати релігійну громаду . З рішенням громади змінити юрисдикцію категорично не погодився їхній колишній священик Олександр Кантицький, який не лише сам відмовився перейти до української церкви, а й, за словами котюжан, робить усе можливе для того, щоб завадити перереєстрації громади. З цією метою священнослужитель МП звернувся до суду із скаргою на бездіяльність правоохоронців, які, на його думку, не втрутилися, коли відбулося самозахоплення церкви. Дізнавшись про це, котюжани приїхали до Збаража, де 28 квітня відбулося чергове судове засідання у цій справі. Парафіяни разом із своїм новим священиком Ігорем Морозом хотіли бути присутніми у залі суду під час розгляду цієї справи, яка стосується їх безпосередньо, але, на превелике їхнє здивування та обурення, суддя оголосив, що слухання буде закритим, зіславшись на таємницю слідства.. – Нам ніхто нічого не каже, –скаржиться нинішній священик котюжинського храму Архідиякона Степана отець Ігор Мороз(УПЦ КП), який разом із двома десятками своїх парафіян приїхав на суд.
Люди обурювалися, бо не зрозуміли, на якій підставі їм було відмовлено, адже, за їхніми словами, в Кримінальному кодексі України зазначено лише п’ять причин, через які суд вмотивовано може розглядати справи в закритому режимі: якщо обвинуваченим є неповнолітній; розгляд справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; необхідність запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; необхідність забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Жоден із перелічених вище випадків, на думку котюжан, до них і даної справи не стосується. Активним парафіянам у суді не змогли зрозуміло пояснити, чому їм не можна бути присутніми у залі суду під час судового розгляду, тож ця необізнаність лише підвищила градус емоційного збурення.
Зі своїм колишнім священиком, який з ними судиться, котюжани мали змогу побачитися лише на сходах збаразького суду. Люди вкотре попросили пан-отця не баламутити людей у селі, не сіяти ненависть та розкол у їхніх родинах та сім’ях, змиритися з їхнім вибором та покинути з родиною село, виписавшись з церковної хати, яку, на переконання котюжан, священик без згоди громади, за потурання колишнього церковного старости Володимира Довгаля та колишньої дячихи Надії Хом’як, незаконно приватизував. – Якщо за ці травневі свята він не виїде з церковної хати, ми викличемо поліцію і при свідках виселимо його самі, –запевняють котюжани. – Ми не сприймаємо його як священика, він поводиться не так, як належить священику. Постійно пише різноманітні кляузи у правоохоронні органи про самозахоплення, якого не було, негативно впливає на мешканців села, чинить психологічний тиск на односельців, шантажує людей і маніпулює ними, ходить по селі і закликає відкликати свої підписи про перехід до КП. Аби схилити людей на свій бік, до кожного батюшка застосовує індивідуальний підхід, розповідає такі нісенітниці, які з уст священика для окремих селян звучать переконливо. Наприклад, стареньким каже, що коли ті помруть, не поховає їх, через те вони не зможуть зустрітися на небі зі своїми рідними. Для молодших інший аргумент: мовляв, я ж вас, ваших дітей хрестив, вінчав і т. д. Жінці, син в якої служив в АТО, каже, що завдяки тому, що він молився за хлопця, той живим повернувся додому. Скаржаться котюжани і на те, що колишній священик МП відмовлявся хрестити та хоронити односельців, які належали до КП. Дана особа дискредитує усіх священиків, поводиться з людьми по-хамськи.
Панотець Олександр безпідставно звинуватив колишнього старосту Миколу Трачука у крадіжці церковної чаші, хоча за час перебування батюшки на парафії з церкви невідомо куди поділися релігійні цінності – старовинна плащаниця 17-го століття, дерев’яні ікони, метрична книга, Євангеліє і хрест. З приводу зникнення церковних реліквій парафіяни написали заяву в поліцію.  За словами котюжан, зараз їхній колишній священик разом із своїми прибічниками – близько двох десятків селян збираються у церковній хаті. Що вони там роблять, людям невідомо.
– Отець Олександр вважає, що ми зробили неправильний вибір, а цьогоріч на Великдень, на Пасхальну службу до церкви прийшло більше трьохсот людей, а в церковній хаті їх разом із членами сімей і дітьми зібралося… аж 27. То на чийому боці правда, чий вибір правильний? – запитує панотця котюжинець пан Василь.
– Ми дуже раді, що нарешті маємо свою рідну українську церкву, що можемо молитися і славити Бога зрозумілою нам рідною мовою, – підхоплює думку односельця пані Олена. – Відколи ми перейшли до Київського патріархату, до церкви почало ходити набагато більше людей, ніж раніше, люди нарешті розуміють Службу Божу, молебні й інші церковні служби, бо отець Ігор співає і молиться в храмі українською мовою, – каже пані Тетяна.
– А скільки дітей тепер в церкві, завдяки отцю Ігорю діти, підлітки із задоволенням ходять на Служби Божі, дівчатка співають у церковному хорі. Раніше діти не хотіли ходити до церкви, бо нічого не розуміли з того, що править священик. Старші люди, хоч і ходили до церкви, та радше за звичкою, адже теж нічого не розуміли. Тепер, як самі зізнаються: «хоч перед смертю зрозуміємо, про що молимося, а то одне «паки, да паки», – розповідає пан Іван.

Редакція «Народного слова» звернулася за коментарем до збаразьких правоохоронців. Начальник Збаразького відділення національної поліції Віталій Присяжнюк пояснив, що через звернення колишнього котюжинського священика Олександра Кантицького до суду щодо бездіяльності правоохоронних органів під час переходу громади с. Котюжини під юрисдикцію УПЦ КП, через що, на  думку служителя Московського патріархату, відбулося самозахоплення храму архідиякона Степана, рішенням суду збаразьких правоохоронців зобов’язали внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Іншими словами, за старим КПК, – відкрити кримінальне провадження, що правоохоронці й зробили. За словами очільника Збаразької поліції, зараз триває слідство, під час якого правоохоронці опитують свідків, перевіряють, чи була дотримана процедура під час збору підписів, громадських слухань, загальних зборів села про перехід громади села Котюжини під юрисдикцію УПЦ КП, чи не чинився тиск на селян, а також проводять інші слідчі дії, аби встановити істину у справі. У зв’язку із тим, що ще триває слідство, у суді справу по суті не розглядали, тому котюжанам немає чого хвилюватися.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

RedTram

Погода, Новости, загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *