Завдяки Наталці Римській збаражани відкрили Іду Фінк

Іда Фінк – це ім’я землячки збаражани лише починають для себе відкривати. Поштовхом для цього стала праця есеїстки, перекладачки, редакторки Наталки Римської – українки з-під Львова, що мешкає і працює у Варшаві, в інституті Адама Міцеквича. Низка подій, знайомств привела перекладачку, яка не байдужа до трагічних подій в житті різних націй, до перекладу на українську мову книги Іди Фінк «Подорож», яка була написана польською, чим буквально відкрила твір для українського читача, зокрема і збаражан. Таким чином, як образно підмітили науковці Національного заповідника «Замки Тернопілля», Іда Фінк повернулася до Збаража через 75 років після того, як покинула його через страшні обставини.
Про непросту долю Іди Фінк, про переслідування євреїв під час Другої світової війни вели мову учасники зустрічі в Органному залі Замкового палацу 26 квітня, де відбулась презентація згаданої книги. Наталка Римська, зачитуючи уривки з роману, демонструвала його особливий стиль, стиснутий, як пружина, і наповнений змістом, що нагадує їй біблійні притчі. Книга, як ідеться у передмові, про «типову єврейську подорож на межі життя і смерті – подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Проте ця типовість – моторошна, бо подано її засобами підкреслено спокійного «постмонологу» однієї з дівчат-сестер, котрі, переживши карколомні перипетії арештів, примусових робіт, маскувань, переслідувань і втеч у нацистській Німеччині, все-таки витримали і вижили».
Науковець НЗ «Замки Тернопілля» Тетяна Федорів, яка займається вивченням єврейської теми, з допомогою слайдів продемонструвала фото людей, згаданих на сторінках книги, підтвердивши, що роман ґрунтується не на вигаданих героях і фактах, в ньому згадуються конкретні люди і їхні долі.
Іда Фінк, – відома польсько-ізраїльська письменниця, яка народилася у Збаражі1 листопада 1921року, була однією з персонажів твору. Як розповіла науковець НЗ «Замки Тернопілля» Ольга Поліщук, батько Іди Людвік Ландау був лікарем, мати, з природничою освітою, вчителювала у тутешній гімназії ім. Генріха Сенкевича, де пізніше навчалась дівчина. На той час у Збаражі була велика кількість трудової інтелігенції. У місті проживали поляки, євреї та українці. З юних років Іда багато читала. І література, і музика мали продовження у подальшому її житті. Навчалась у Львівській консерваторії з 1938 , а в 1941-ому початок війни навчання обірвав.
З великими труднощами дівчина повернулась додому. Збараж вже знаходився під німецькою окупацією. Нацисти вже встигли здійснити серію перших вбивств. Відбулась так звана «дика операція», жертвою якої стала 71 людина. Операцію провели підступним способом. За наказом німецького коменданта всіх молодих людей скликали на ринок. Іда з сестрою також відправились туди, але, коли побачили великий натовп, дуже перелякались і повернулись, але не додому, а на Замкову гору, де розміщувався замок князів Вишневецьких. Після повернення вони дізналися, що з числа зібраних відібрали 70 осіб і рабина. Всю групу завантажили на грузовик і розстріляли в лісі під Збаражем, а німці стверджували, що нібито ці люди знаходяться десь у таборі. Це була перша така операція у Збаражі, лише випадково їм вдалось вижити. У 1942 році сім’я Іди змушена була покинути свій будинок і перебратися до гетто, яке було відкрите, але вкрай переповнене , оскільки сюди привезли людей з усіх околиць Збаража. У той період родина Ландау шукала порятунку. Вони залишились втрьох, мама вже померла. Сестрам вдалося отримати підроблені документи і пізньої осені вони виїхали, втікши з гетто. Опісля Іда з сестрою записались на роботи до Німеччини, звідки втекли і переховувались до кінця війни.
У 1957 році Іда Франк разом з чоловіком та донькою переїхали до Ізраїлю. Тут вона багато років працювала в меморіалі Яд Вашем, записуючи розповіді тих, хто пережив Катастрофу.
Іда записувала свої історії, історії тих, хто вижив чи свідків, не описувала емоцій, але вони самі з’являються. Бо вона писала про людей, людей померлих за життя.
Працювала бібліотекаркою, журналісткою на радіо, перекладачкою, однак завжди мріяла бути письменницею. Писати Іда Фінк почала пізно, коли, як вона говорила, біль зумів говорити. Дебютувала як письменниця лише у майже шістдесятилітньому віці. Потрібен був час, щоб перетравити спогади, змиритися із темою Голокосту. Розповіді Іди Фінк і автобіографічний роман «Подорож» знайшли читацьку аудиторію не лише в Ізраїлі, а й у Німеччині, Голландії, Данії, Норвегії, Франції, Італії, Англії, Америці.
У 2002 році, за романом «Подорож» у Німеччині – Швейцарії поставили телевізійний фільм «Останній притулок». А також за мотивами розповідей Іди Фінк знято фільм «Весною 1941» (2008 р.).
Творчість Іди Фінк відзначено літературними преміями кількох країн – Анни Франк 1985 р. ( Голландія), меморіалу Яд Вашем 1995 р. (Ізраїль), польського ПЕН-клубу у 2003 р. і премією Пінхаса Сапіра у 2007 році.

Померла Іда Фінк 27 вересня 2011 року у Тель-Авіві після довгої і страшної хвороби, яка відібрала у неї пам’ять.
У березні цього року вперше українською мовою вийшла книга «Подорож» Іди Фінк у перекладі Наталки Римської у Видавництві Старого Лева за фінансової підтримки Інституту Книжки у Кракові.
Дякував Наталці Римській за її працю міський голова Роман Полікровський, який відзначив, що пишається такими людьми, які допомагають місту дізнаватись про історичні здобутки, якими є зокрема видатні люди, що народилися у Збаражі. – Сьогодні ми маємо усвідомлювати, відзначив міський голова,– що несемо відповідальність за ті кроки, які робимо, бо, вивчаючи минуле, і самі творимо нову історію міста. Є у ній і велика єврейська сторінка, і ми повинні сприймати історію такою, якою вона є, не підтасовуючи під існуючі модні віяння і тенденції. І справою нашої честі є зробити усе, щоб історія Збаража була висвітлена якнайкраще.
Привітала гостю з Варшави і заступник голови районної ради Юлія Чванкіна, передавши від місцевих керівників слова підтримки та вдячності, побажань подальших успіхів у праці. Місцевий поет, член спілки письменників України Володимир Кравчук зауважив, що літератори краю зроблять усе для того, щоб творчість Іди Фінк потрапила на уроки до учнів Тернопілля.
Отець Михайло Найко відзначив, що без культури єврейської нації культура Збаража була б збідненою, а також висловив слова щирої вдячності Наталці Римській за те, що відкрила ізраїльсько-польську письменницю, яка є також українською письменницею, бо корені її походять з нашої, української землі.
Свої думки та побажання висловлювали і представники бібліотеки, громадських організацій, інтелігенції краю.
Даруючи автографи тим, хто придбав книгу, Наталка Римська
зауважила, що у Збаражі зустріч із людьми, які хотіли її почути, видалася найтеплішою з усіх, які вона провела на Тернопіллі.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *