ЛЮДИНА ТА ЇЇ ОТОЧЕННЯ: ЯК ПОБУДУВАТИ СТОСУНКИ

Для кожної людини дуже важливо правильно будувати свої стосунки зі своїм оточенням. Важливо також усвідомлювати, що за формування свого оточення відповідає сама людина. Своїм друзям, колегам, студентам та партнерам по коучингу і консалтингу завжди проповідую ідею, що кожний із них умовно знаходиться в центрі світу, того світу, який обертається навколо нього. При цьому підкреслюю, що кожний із них є відповідальним за все, що сталося з ним у минулому, а також і за те, що з ним станеться в майбутньому. Дехто каже, що це не залежить від людини, бо на неї впливали і впливають зовнішні обставини. З цим важко не погодитись, проте сама людина приймає рішення, як реагувати на вплив зовнішніх обставин.
Бачу два підходи. Перший полягає в тому, що я приймаю без супротиву те, що на мене впливає і пристосовуюсь до обставин, в яких знаходжуся. Є й інший підхід – я чиню супротив і зі свого боку впливаю на ці обставини, щоби вони були зручними і вигідними для мене. Проблема в тому, щоби знати як і вміти вибирати відповідну до цих обставин поведінку. Древні філософи придумали рятівну пораду для такої поведінки. Вона полягає в тому, що можна висловити майже молитвою: «Всевишній, дай мені сили і натхнення зробити те, що я можу зробити, дай мені терпіння, щоби не робити того, що я не можу зробити і дай мені розум відрізнити перше від другого». Власне в цьому проблема – не так легко зрозуміти цю різницю. Засобом може бути спілкування з зовнішнім світом та обставинами через людей, які оточують кожного з нас. У цьому контексті, проживаючи у світі, ми взаємодіємо з цим світом і вибираємо свій стиль і характер стосунків з ним через конкретних людей, в першу чергу – людей зі свого найближчого оточення.
Найперше коло таких людей створює найближче оточенням: батьки, чоловік/жінка, діти, брати і сестри, бабусі та дідусі, найближчі друзі. Людина сама вирішує для себе, кого впустити до цього кола. Підкреслю, що людина сама будує стосунки у цьому колі і сама відповідає за їхню якість. Вони є надважливими, бо тут людина відчуває комфорт і спокій, захист, підтримку, набирає енергії, випромінює свої почуття і відчуття. І навпаки, дуже погано для людини, коли в її найближчому колі панує неспокій, тривога, дискомфорт і людина не завжди може самостійно вибратись із цієї ситуації. Згадаймо, чого можна навчитися від того, якими були стосунки з найближчими родичами у «Кайдашевій сім’ї» Нечуя Левицького – сильні виживають, слабаки страждають і часом приходять до трагедії, самогубства, душевної хвороби.
Не насмілююсь давати рецепти поведінки на всі такі випадки. Лише дещо пораджу. Мені часто доводиться зустрічати молодих людей, які навіть у вже досить зрілому віці живуть у полоні бажань їхніх батьків і практично обмежені в прийнятті самостійних рішень: чи то до вибору навчального закладу, чи побудови своєї кар’єри, створення сім’ї тощо.
До мене інколи звертаються батьки з проханням поспілкуватись з їхніми дорослими доньками чи синами про їхню самореалізацію у житті. Коли вдається досягти повної відвертості у розмовах з їхніми дітьми, приходжу до гіркого висновку: батьки так і не відпустили своїх дітей у самостійне життя.

У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВОЯ ВЛАСНА ЗОНА КОМФОРТУ, В ЯКУ ВОНА СТАРАЄТЬСЯ ДОПУСКАТИ ТІЛЬКИ ДУЖЕ БЛИЗЬКИХ ЛЮДЕЙ. РАЗОМ З ТИМ, ЛЮДИНА ПОТРЕБУЄ НАЛЕЖНОСТІ ДО ПЕВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ, ЇЙ ПОТРІБНЕ ВИЗНАННЯ ЯК ВНУТРІШНЄ, ТАК І ЗОВНІШНЄ, І ПОТРІБНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ. А ВОНА СТВОРЮЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ВЗАЄМОДІЮ З ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ, ПРИ ЦЬОМУ ЛЮДИНІ БІЛЬШЕ НІЖ ЩОСЬ, ПОТРІБЕН ХТОСЬ.
Порада у мене в таких ситуаціях одна: дорогі батьки, дайте своїм дітям право на їхнє власне життя і на їхні помилки. Звичайно, ви дали їм це життя, але воно вже не ваше, а їхнє. Це не означає не допомагати дітям, не надавати матеріальної допомоги та моральної підтримки, добрих розумних порад. Але ведіть себе так, щоб діти здебільшого самостійно приймали рішення. Нехай самі вибирають друзів, професію, навчальний заклад, роботу, друзів і подруг. Допомагайте, але давайте дітям свободу вибору і розуміння їхньої відповідальності за цей вибір.
Разом з такими роздумами бажаю всім моїм сучасникам, моїм землякам на Збаражчині проживати своє життя у доброму здоров’ї, зі світлою головою, чистим сумлінням та міцним духовним стрижнем. Нам всім важливо підтримувати добрі дружні стосунки зі всіма тими, хто нас оточує у цьому бурхливому швидкоплинному світі. Пам’ятаймо, що кожен із нас має право і може бути щасливим і отримувати насолоду від життя, навіть у його важких періодах. Кожен із нас також може бути корисним для людей і використати своє життя найбільш ефективно, щоби стати в нагоді тим, хто нас оточує.
На завершення приведу слова із недавно прочитаної книжки письменника і мислителя Робіна Шарми: «Сьогоднішній день – це день, коли потрібно насолоджуватися плодами своїх зусиль. Сьогоднішній день, коли потрібно ловити мить і жити життям птаха, що насолоджується висотою неба. Сьогоднішній день, коли ти мусиш жити уявою і пожинати і досягати своїх мрій. І, будь ласка, ніколи і нізащо не забувай про той дар, яким є твоя сім’я».

Богдан Будзан,
Академік Української академії наук,
Почесний громадянин м. Збаража
12 травня 2017р.

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *