В УРОЧИЩІ ЗІМНЕ ВШАНУВАЛИ ЗАГИБЛИХ ПОВСТАНЦІВ

18 червня вперше за 73 роки в урочищі Зімне у Бодаках, де у 1944 році енкаведисти вбили 48 повстанців, 8 серед яких були місцевими, відбулося велелюдне вшанування героїв. Довжелезна процесія на чолі із Владикою Нестором у супроводі майже тридцяти священиків Збаразького, Вишнівецького і Шумського благочиння з церковними хрестом, хоругвами, національними жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами рушила із центру Бодак до місця загибелі повстанців в урочищі Зімне, яке знаходиться за півтора кілометра від села.
Аби вшанувати героїв-повстанців, до Бодак з’їхалися люди з Вишнівця, Збаража, Тернополя та довколишніх сіл, були і представники місцевої влади і навіть двоє народних депутатів. Усю дорогу до урочища учасники вшанування співали релігійні та повстанські пісні, тернопільські музиканти із Оркестри Волі грали марші, а юні сокільці вигукували патріотичні гасла.
Першу зупинку урочиста процесія зробила на околиці села біля каплички, де священики відправили молебень, після чого по звивистій грунтовій дорозі, колишньою повстанською стежкою колона рушила вгору через ліс до знищеної кагебістами криївки, яка стала місцем вічного спочинку для трьох місцевих хлопців, які були разом з повстанцями під час облави енкаведистів 18 червня 1944 року. Їхні тіла були настільки понівечені від вибухів гранат, що не було що збирати, розповідали очевидці тих страшних подій. Їхні рештки і нині покояться там. Саме на цьому місці, де знаходилася найбільша криївка з прахом трьох героїв, насипанао високу козацьку могилу, на вершині якої стоїть великий залізний хрест. 18 червня 1944 року на цьому місці в урочищі Зімне загони НКВС та МДБ закидали гранатами криївки упівців, які відмовилися здаватися. Під час цієї розправи було вбито 36 повстанців, 12 непритомних вояків енкаведисти забрали до Вишнівця, де після жорстоких катувань стратили.
Біля підніжжя могили відбувся мітинг-реквієм, священики на чолі із Владикою Нестором відслужили чин панахиди за загиблими героями і освятили гранітний камінь, котрий напередодні вшанування за кошти народного депутата Михайла Головка виготовили і встановили на могилі упівців збаразькі волонтери з ГО спілки бійців і волонтерів АТО «Побратими Тернопілля». Хористи Братства ОУН-УПА та Союзу українок зі Збаража заспівали декілька повстанських, патріотичних пісень, учні Бодаківської школи декламували вірші, присвячені полеглим воїнам, а сестри Брега – пісню «Соколи». Під час панахиди та освячення пам’ятного знака співали церковні хори з Великого Кунинця та Старого Вишнівця.
Щоб присутні на вшануванні змогли краще закарбувати у пам’яті ті трагічні події, які розігрувались тут 73 роки тому, юнаки із «Соколу» здійснили інсценізацію тих подій, розігравши кількахвилинний бій між енкаведистами та повстанцями.
За словами голови Збаразького районного Братства ОУН-УПА Ярослава Бреги, це вперше загиблих упівців вшанували так врочисто і велелюдно. Пан Ярослав розповів, що завдяки небайдужим і свідомим мешканцям Бодак, у тому числі і окремих керівників, вдалося зберегти пам’ять і саме автентичне місце загибелі українських повстанців. Старожили розповідають, що саме завдяки першому агрономові новоствореного колгоспу Надії Біляс(Познанській), яка заборонила розорювати місце, де була найбільша криївка в урочищі і де загинуло найбільше повстанців, воно і збереглося. Наступники пані Надії теж не займали цей шмат землі і не розорювали її. Із здобуттям Україною незалежності тодішній сільський голова разом із громадою села у 1996р. встановив на місці найбільшої криївки хрест, який стоїть тут і донині. У 2007 році у річницю загибелі повстанців до ініціативи селян долучилися і збаразькі упівці, спільно було реконструйовано могилу і вперше відбулося масове вшанування за участю громад Кривчиків і Лозів.
– Дуже велика делегація приїхала разом із нині вже покійним народним депутатом Василем Червонієм із Рівненської області, – згадує Ярослав Брега, – також упівців з Івано-Франківська, Тернополя, хори Братства ОУН-УПА та Союзу українок із Збаража. Потім десять років про загиблих в урочищі Зімне ніхто не згадував – ні влада, ні люди. Мешканці прилеглих сіл відвідували могилу одноосібно, колективного вшанування більше не було.
Цього року виповнюється 75 років з часу створення Української повстанської армії, тому 2017 рік був проголошений Президентом України Роком УПА. З цієї нагоди по усій державі проводять різноманітні заходи із вшанування героїв, тому згадали про урочище Зімне. Ініціаторами вшанування стали бодаківчани, Збаразьке Братство ОУН-УПА, священики Вишнівецького благочиння УПЦ КП, яким за два тижні вдалося домовитися із спонсорами та меценатами, залучити громадськість та мешканців краю до гідного вшанування полеглих Героїв.
Пан Ярослав розповідає, що за ці два тижні було проведено чимало робіт, аби облаштувати могилу і дорогу до неї. Мешканці Бодак і Лозів вручну відрами насипали на могилу більше 15 тонн землі. Завдяки Старовишнівецькій громаді, яка виділила грейдер, підсипали грунтову дорогу в урочище. Керівник ТОВ «Славутич» Борис Довгаль забезпечив польову кухню усіма необхідними продуктами, Михайло Хомишак з «Максимівської ініціативи» теж привіз продукти та запропонував запросити на вшанування Оркестру Волі, чий приїзд профінансував народний депутат Тарас Пастух. Олександр та Ольга Гринчуки для рибної юшки наловили риби. Козацько-десантний осередок українського козацтва спілки ветеранів Афганістану області готував смачні козацькі страви у столітрових казанах. Також козаки привезли пересувний музей зброї АТО та облаштували тир, так само частували усіх охочих волонтери із Вишнівця. Долучилась до святкування і Бодаківська школа, навіть деякі мешканці села разом із своїм парохом отцем Володимиром прийшли вшанувати повстанців.
Пан Ярослав взагалі закликає усіх небайдужих людей долучатися до цієї ініціативи і проводити аналогічні заходи із вшанування упівців у своїх містах та селах, адже такі місця, де поховані вояки УПА, є чи не в кожному селі на Галичині та Волині. Ярослав Брега та отець Святослав Швець від імені організаторів подякували усім, хто долучився до вшанування молитвою, коштами, своєю працею і талантом.

Сучасні козаки допомагають атовцям і виховують справжніх патріотів.
На схилі через дорогу навпроти могили розмістилася імпровізована сцена, де серед місцевих виконавців виступали й імениті Оркестра Волі, Володимир Вермінський з Тернополя та багато інших. Там же усіх охочих частували наваристою рибною юшкою, козацьким кулішем, гречкою з м’ясом, солодким пловом, варениками і диво-чаєм козаки на чолі із наказним отаманом, генерал-хорунжим Володимиром Мосейком із Тернопільського коша українського козацтва – Козацько-десантний екологічний осередок українського козацтва імені Дмитра–Байди Вишнівецького і спілки ветеранів Афганістану області та вишнівецькі волонтери із ГО «Схід і Захід єдині».
Козаки-десантники не лише частували усіх присутніх смачними стравами, вони під відкритим небом розгорнули пересувний музей зброї АТО, яким опікувалися голова тернопільської організації всеукраїнської організації «Закінчимо війну» та ГО «Тернопіль-пошук» Сергій Ліпянін із своїм заступником полковником Олександром Роговим. Полковник Рогов ще донедавна працював у Збаражі заступником директора ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», нині він з волонтерами допомагає бійцям АТО. Професійний військовий розповів, що вже пройшов медкомісію і повертається до військової справи, йде служити у 45 бригаду заступником командира.
Пан Олександр відзначив, що експонати музею вони з козаками привозять із волонтерських поїздок на фронт. Привозять хлопцям на передову продукти харчування, одяг, взуття, медикаменти, перев’язочні матеріали, електрогенератори тощо. Вояки натомість хочуть чимось віддячити і щоразу передають якісь артефакти війни. Після чергової поїздки на схід виникла ідея створити пересувний музей зброї АТО, щоб люди зрозуміли, що таке війна і те, з якою зброєю наші захисники стикаються щодня, боронячи Україну від агресора. А ще козаки із десантниками-афганцями займаються територіальною обороною та військово-патріотичним вихованням молоді, що надзвичайно важливо завжди, а особливо сьогодні, під час війни.
На траві у довжелезних ящиках і без них лежать різноманітна зброя, гільзи, гранати, осколки. Полковник охоче розповідає про кожен артефакт. – Ось коробка, прострелена патронами з-під зенітної спареної установки ЗУ 23-2 із Донецького аеропорту. Цю прострелену 100-міліметрову гільзу Володимир Мосейко, ризикуючи життям, діставав під час обстрілу. – Це переносний піхотний вогнемет «Шмель» російського виробництва, у нас таких нема, так само, як і протитанкових ракетних комплексів «Метис», «Конкурс», «Фагот». Демонструє полковник і трімплікс з російського танка Т-72, увагу привертає і снаряд від САУ «Піон», яка б’є до 100 кілометрів 122 -міліметровими снарядами. Раритетний польовий телефон ТА-57 і нині чи неєдиний спосіб безпечного від прослуховування ворогом зв’язку. Серед експонатів музею і ракетний протитанковий гранатомет РПГ-22, і РПГ-26. Та найбільше серед експонатів музею різноманітних гільз, снарядів, осколків, спотворених вибухом. Гільзи і снаряди різних калібрів від АК-74, АГС-176, ДШК та багатьох інших, якими нині російська армія воює з нами. Тут можна побачити наконечник і осколки від БМ-1 «Град», міни 120-ки і 82-ки. Окрема експозиція присвячена вибухово-небезпечним предметам І-ІІ Світових воєн. – Щоб люди, особливо діти, бачили як вони виглядають, і ніколи не намагалися з ними щось зробити, – каже полковник. – А це вже міни, – ця кругла ТМ62 протитанкова, є міни-розтяжки, як МОН50(міна осколочно-направленої дії), серед піхотних мін є міни натисної дії, які детонують, коли на них наступити – ПМН «Чорна вдова», та ПМН-2, яка здатна самоліквідуватися через певний час.
Серед багатьох мін помічаю дві гранати, знайомі усім ще з радянських фільмів про війну – наступальну РГД-5 (розльот осколків до 25метрів) та оборонну Ф-1(зона ураження до 200 метрів).

Детальніше про обставини загибелі повстанців, та про тих, хто їх видав енкаведистам, читайте у наступному номері «Народного слова».

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *