Бініта Ахмед: « У своєму житті мусимо не лише отримувати якісь блага, а й ділитися з іншими теплом свого серця»

З 21 по 30 серпня у другій Збаразькій одинадцятирічці у пришкільному англомовному таборі GoCamp «Rainbow»-2017 десять днів навчала дітей англійської мови волонтерка із Великобританії Бініта Ахмед. Журналісти «Народного слова» з допомогою вчителів англійської мови Ірини Пік, Соломії Федоскіної та Вікторії Довгаль мали змогу поспілкуватися із волонтеркою, яка розповіла багато цікавого про свою країну, національні традиції та волонтерство.

Волонтерство як поклик душі
Бініті 22 роки, вона народилася і виросла в Англії. Її батьки родом із Бангладеш, країни у Південній Азії. Дівчина кожного літа відвідує батьківщину своїх батьків, там у неї мешкає велика родина. Наразі здобуває вищу освіту в Лондонському університеті. Отримала ступінь бакалавра, вивчала Politics and International Relations (політика та міжнародні відносини) у Royal Holloway, University of London. З вересня продовжить навчання і здобуватиме ступінь магістра. Волонтерська діяльність неабияк допомагає Бініті у навчанні і є важливою складовою її майбутньої професійної кар’єри. Хоча у її випадку волонтерство це ще і особистий вибір та життєва філософія.
– Кожен з нас – частина великого суспільства. У своєму житті мусимо не лише отримувати якісь блага, а й ділитися з іншими теплом свого серця, знаннями, допомагати ближньому, усім, хто цього потребує. Це мій вибір і життєва позиція допомагати людям. Своїм прикладом хочу залучити до цієї діяльності якомога більше людей по цілому світі, – переконана Бініта Ахмед.

За шість років волонтерства Бініта побувала у дев’яти країнах світу
Бініта займається волонтерством з 16 років. За цих шість років з волонтерською місією дівчина побувала у багатьох країнах світу: у Китаї, Танзанії, Бельгії, Нідерландах, Франції, Саудівській Аравії, Бангладеші, Румунії та Україні. В кожній країні її волонтерська діяльність була різною. Наприклад, в Танзанії вони з колегами навчали людей, як створити власний бізнес, в Китаї Бініта працювала вчителем англійської мови, у Румунії допомагала людям з особливими потребами. В Україні теж вперше була волонтером у пришкільному таборі у Збаражі, де допомагала школярам опанувати англійську мову. Бініті дуже сподобалося вирішувати з дітьми завдання, проводити квести, вікторини, грати ігри. Це все її надихає.

Найприємніше у волонтерській діяльності бачити, як життя людей змінюється на краще
Найважче те, що волонтер перебуває у країні, де здійснює волонтерську діяльність, нетривалий час – від кількох тижнів до кількох місяців. За цей час неможливо пізнати країну, її традиції, культуру, історію, стиль життя. А відчуття, що ти змінюєш життя людей на краще, надихаєш їх змінюватися і змінювати світ довкола, найприємніше у цій роботі.

Для британців волонтерство починається і закінчується кількома фунтами, вкинутими в скриньку для пожертв

Серед Бінітіних друзів-студентів університету немає жодної людини, яка б так само як і вона, займалася волонтерством. – В Англії волонтерство не є популярним серед звичайних людей. Для основної маси британців їхнє волонтерство починається і закінчується кількома фунтами, вкинутими в скриньку для пожертв. Англійське життя чітко регламентоване: школа, коледж, університет, кар’єра, сім’я, у цьому переліку немає місця служінню іншому. Через те, що ніколи не можна бути впевненим, на які цілі будуть використані пожертвувані кошти, Бініта не вірить в доцільність такого відстороненого «волонтерства». Дівчина переконана, що допомагати треба конкретним людям і закликає інших до справжньої волонтерської діяльності. Але це має бути внутрішньою потребою людини.

Побачений у дитинстві фільм надихнув на волонтерство
Ще підлітком Бініта переглянула документальний фільм про відомого науковця і хірурга з Катару. Дівчина не пам’ятає його імені та прізвища, проте її вразив вчинок цього чоловіка. Будучи поважною і багатою людиною у своїй країні, одного дня, разом із дружиною він покинув сите і забезпечене життя і поїхав волонтером в Африку, де проповідував іслам впродовж багатьох десятиліть. За цей час він побудував в Африці десятки шкіл, лікарень, лікував бідних, був простим у спілкуванні. Життя і діяльність цього хірурга з Катару надихнули Бініту присвятити і своє життя волонтерству – служінню людям.

Про сім’ю
Бініта із багатодітної сім’ї. Її батьки родом із Бангладеш. Тато – Салех Уддін Ахмед навчався в університеті, вивчав біологію та хімію, але працює таксистом в Лондоні. Мама – Шемсун Несса Ахмед закінчила коледж, працює домогосподаркою. У її батьків п’ятеро дітей. У Бініти є одна старша сестра Шугіта і одна молодша – Захра, а також двоє братів – Магді та Маспі.
Вдома вони дотримуються мусульманських традицій, мама дуже смачно готує національні бангладешські страви з великою кількістю ароматних та пікантних приправ та спецій. У Лондоні у Ахмедів теж багато родичів, з якими зустрічаються на релігійні свята, дні народження. Святкування завжди відбуваються голосно і яскраво, з великою кількістю національних страв, солодощів і неодмінно з танцями.

Розшита золотом сукня, 700 гостей – весілля у національному стилі – дорога річ
В родині Ахмед дотримуються національних традицій, деякі з них схожі на українські. До прикладу, що стосується заміжжя: молодша сестра не може вийти заміж раніше, ніж під вінець піде старша. Хоча шлюб з дотриманням національних традицій навіть у заможній Англії річ дороговартісна. Бініта розповіла, що наступного літа її старша сестра Шугіта виходить заміж. Одружитися молодята могли і цього року, але через те, що на весілля потрібна велику суму коштів, були змушені відкласти церемонію до наступного року. На традиційному бангладешському весіллі у розумінні європейців дуже багато гостей. За словами Бініти, 700 чоловік на весіллі – звична річ. А ще чимала сума витрат молодят йде на національний весільний одяг, який розшитий золотом та складною вишивкою.

Англійська освіта вчить критичного мислення
Глибше дізнатися про українську освіту, відвідати уроки у волонтерки не було можливостей, але навіть за цих десять днів волонтерства в пришкільному англомовному таборі у Збаражі їй вистачило, щоб помітити, що відмінності таки існують. І насамперед в тому, що українські школярі більш скуті, вони бояться висловлювати свою думку і відстоювати її перед вчителем. Їхні англійські ровесники розкутіші, можливо, через те, що англійська система освіти спрямована на розвиток критичного мислення у дітей.

Для англійських школярів вчитель авторитет лише у школі
Гуляючи Збаражем, Бініта Ахмед була приємно здивована, що у нас учні, навіть поза межами школи, побачивши вчителя, обов’язково з ним вітаються. – У Великобританії відносини між вчителем та учнем більше ділові, а не дружні, – розповідає волонтерка, – тому, зустрівши вчителя за межами навчального закладу, британському учню, навіть не спаде на думку з ним привітатися. Студентці із Великобританії дуже сподобалося те, як українські діти ставляться до своїх вчителів, які для них залишаються авторитетом і у повсякденному житті, а не лише в приміщенні школи.

Через 15 років Бініта бачить себе в ООН.
В міжнародній впливовій організації, здатній вирішувати глобальні проблеми людства, зупиняти військові конфлікти та війни, наприклад в ООН.

Волонтерка любить читати, танцювати контемп і хоче вивчити іспанську
У Лондоні вона займається танцями, полюбляє танцювати не лише національні танці, а й сучасні, зокрема контемп. Також Бініта затята книголюбка, багато читає. Перевагу надає книгам на історичну тематику, може почитати і мелодрами. Щоразу, як має їхати з волонтерською місію в якусь країну, дівчина обов’язково читає про цю країну, її культуру, історію, традиції, стиль життя. А ще планує вивчити іспанську мову, яка їй дуже подобається.

Перевагу надає національним стравам із риби із спеціями
ЇЇ країна на увесь світ відома багата на різні вид риб. Бініта полюбляє пікантну кухню з великою кількістю різноманітних приправ та спецій. Улюблена страва називається «хуткі» – це риба, щедро приправлена каррі. У Збаражі Бініта встигла скуштувати та полюбити страви традиційної української кухні. Дівчині дуже сподобався вишневий чай та «українська кока-кола» – квас. Смакували волонтерці печена картопля, вареники з різними начинками, сирник, яблучний струдель, риба в грибному соусі. А у «Витребеньках» дівчина скуштувала усі види піци без м’яса. Бініта вегетаріанкою в Збаражі стала вимушено. Волонтерка сповідує іслам, який зобов’язує мусульман споживати лише «халільне» м’ясо, яке в Україні важко дістати, а в Збаражі й поготів.

Завдяки збаражанам більше дізналася про Україну і хоче приїхати ще
Бініта вперше в Україні. Проїздом була у Києві, із вчителями англійської мови Збаразької школи № 2 відвідала Тернопіль та Львів, де сподобалося дертися на Львівську Ратушу і смакувати кавою з молоком.
– У Збаражі вразили природа і краєвиди. Містечко дуже компактне, затишне, спокійне, ідеальне для розміреного сімейного життя, – відзначає студентка. Тут у неї з’явилося багато друзів. Дівчина сподіваюся, що наступного разу зможу приїхати на триваліший час, щоб краще пізнати наш край та країну загалом. Завдяки друзям більше дізналася про українську історію, про відносини України з Росією, про політичне становище, про екс-президента Януковича, про війну, традиції та стиль життя українців, який їй імпонує.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *