На могилі Січових стрільців збаражани молилися за усіх полеглих героїв

Напередодні 75-ї річниці УПА, свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня Захисника Вітчизни та Дня українського козацтва на центральному цвинтарі Збаража, біля могил та підніжжя пам’ятника Січовим стрільцям, збаражани вшановували героїв-захисників, які віддали своє життя за волю України. Символічно, що на центральній алеї збаразького цвинтаря поруч поховані герої визвольних змагань нашого народу з різних епох – у братській могилі Січові стрільці, Герой Небесної сотні Устим Голоднюк та Герої АТО – Тарас Михальський та Юрій Горайський.
Вшанування загиблих героїв у Збаражі відбулося саме із поминальної відправи на центральному міському цвинтарі, на так званій Алеї героїв. Чин панахиди відслужили настоятель церкви Христового Воскресіння отець Олексій Боднарчук, митрофорний ієрей Роман Кодлюк, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці ієрей Роман Сливка, отець Омелян Колодчак.
Щороку, коли велелюдно, коли більш камерно, як цьогоріч, тут, біля братських могил Січових стрільців, на Покрови лунає молитва і відбувається урок патріотизму, звитяги і мужності для школярів, який традиційно проводить голова міської управи Братства ОУН-УПА, членкиня Союзу українок Катерина Омельчак. Вона розповіла старшокласникам першої міської школи історію створення у 1914 році Легіону Січових стрільців, про їхню боротьбу, про те, що ці юнаки практично були їхніми ровесниками, коли змушені були взяти в руки зброю, стати на захист своєї землі і загинути у нерівному бою із російською армією під час Першої світової війни, вражаючи ворогів своїм героїзмом та лицарським духом. Нині вершини героїзму та надлюдської звитяги демонструють їхні духовні нащадки – воїни АТО, які, як і сто років тому, мусять боронити свій край від московських зайд. Пам’ятати історію, шанувати героїв, тих, хто своєю працею та боротьбою творив і нині творить її майбуття, закликала присутніх на поминальній відправі невтомна патріотка. Пані Катерина подякувала усім вчителям, учням, священикам, небайдужим збаражанам, владі, які плекають пам’ять про минувшину, і зауважила, що боротьба ще триває, і від кожного з нас, від посильного вкладу, молитви, залежить наша майбутня перемога, яка неодмінно настане, переконана жінка.
Вдячний Катерині Омельчак за невтомне серце і справдешній патріотизм і міський голова Роман Полікровський. Він теж не має сумнівів, що українці нарешті здолають ворога і зможуть усі свої таланти та сили спрямувати на розбудову української держави. – Бажаю хлопцям на Сході швидкої перемоги і хочу, щоб у майбутньому у нас не було більше ніколи героїв війни, а були герої, які розбудовуватимуть Україну, прославлять її своїми досягненнями та здобутками у мирному житті.
– Тут поряд лежать три покоління українських героїв – Січові стрільці, Герої Небесної сотні та АТО, – відзначив голова районної організації Братства ОУН-УПА Ярослав Брега. – Хтось про визвольні змагання нашого народу знає з розповідей батьків, бабусі, дідуся, живі ще очевидці тих подій. Ми не маємо права забути, як століттями українці виборювали волю. Лише знаючи історію, зберігаючи мову, культуру та релігію, ми зможемо зберегти державу, не допустити поневолення, – переконаний пан Ярослав. Подякувавши пані Катерині за її жертовність та громадянську позицію, Ярослав Брега запропонував вчителям принаймні раз на тиждень у школах проводити уроки звитяги, на яких розповідати про визвольну боротьбу українського народу.
У тому, що у Збаражі не лише вціліли могили «усусусів», що вони доглянуті, облаштований меморіальний комплекс і тут регулярно відбуваються відправи та збирається молодь, заслуга однієї невтомної жінки, правдивої націоналістки Катерини Омельчак. Саме завдяки її ініціативі й наполегливості пам’ять про Січових стрільців і їхні могили у Збаражі збережені до нашого часу. Пані Катерині напередодні Покрови виповнився 91 рік, та жінка активна і сповнена задумів та планів, як і півстоліття тому. Катерина Омельчак – незвичайна жінка. Саме вона на зорі незалежності України разом із Марією Басій та іншими однодумцями відродили патріотичні організації на Збаражчині, насамперед Союз українок. Саме пані Катерина наполягла на створенні хору союзянок, який очолювала впродовж багатьох років, разом із колективом отримали почесне звання народного, і ось вже майже тридцять років хор Союзу українок є візитівкою міста та області. Стільки ж часу пані Катерина опікується могилами Січових стрільців на місцевому цвинтарі, які на початку дев’яностих були в жалюгідному стані. Як розповіла пані Катерина, багато хрестів були понищені, побиті, більше того, люди почали на місці захоронення Січових стрільців хоронити своїх родичів. Такого блюзнірства та зневаги до власної історії союзянка стерпіти не могла, тому постановила врятувати могили усусусів від знищення. – 23 роки тому вдалось поставити скромний пам’ятний знак, на якому ми написали такі слова: «Калиновий цвіт України, палкі патріоти. Не вмре ваша слава, не загине, ми дух ваш і край наш піднімем з руїни…»
За ці десятиліття було зроблено чимало – насипано могили, відновлено кам’яні хрести. Щороку пані Катерина з посестрами та школярами першої одинадцятирічки Збаража насаджували там квіти, пололи, прибирали. Але з кожним роком стареньким ставало все складніше доглядати за могилами, тому активістка задумалась над тим, щоб обмурувати поховання та накрити каменем, а також встановити пам’ятник. Багато років жінка оббивала владні кабінети, писала звернення та клопотання тодішньому голові міської ради Михайлу Бочарову, реєструвала їх, особисто спілкувалася з чиновником, щоб він виніс питання на розгляд сесії, аби депутати вирішили, чи надати кошти на облаштування меморіалу Січовим стрільцям, чи ні. Пані Катерині прикро згадувати, що, перебуваючи на посаді міського голови дві каденції, Михайло Бочаров не лише при особистій зустрічі відмовився допомогти, а й не виніс клопотання активістки на сесію. Катерина Омельчак згадує, як змушена була під час сесії особисто просити депутатів допомогти із коштами на облаштування могил героїв, як вони відгукнулися, як прямісінько в залі зібрали тисячу гривень та як пообіцяли передбачити кошти для облаштування могил Січовим стрільцям у наступному році. Того самого дня союзянка Ганна Дмитраш привезла посестрі тисячу гривень для купівлі майбутнього житла, адже пані Катерина у Збаражі жила у знайомих та друзів. Катерина Омельчак погодилася прийняти кошти лише за умови, що використає їх на облаштування могил усусусів. Так процес зрушив з мертвої точки, пригадує багаторічна очільниця міської організації Братства ОУН-УПА.
Жінка вдячна підприємцю Петру Камінському, який погодився провести усі будівельні й оздоблювальні роботи на могилах, не очікуючи на повний розрахунок. І лише коли міським головою став Роман Полікровський, місто зуміло віднайти необхідні кошти, щоб розрахуватися з майстрами. Катерина Омельчак надзвичайно тішиться, що Збараж має такого господаря, який дбає не лише про сьогодення, а шанує і знає історію власного народу, всіляко підтримує ініціативи тих, хто так само, як і він, хоче зробити збаражан і місто кращими.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *