Шлях Гедиміновичів проліг через Збараж

Співробітництво між Україною та Литвою в культурному плані набирає розмаху. Вагому роль у цьому грають, окрім інших, збаразькі науковці із Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Однією з чергових цеглинок, вкладених у будівлю міжнародної співпраці двох країн, стало проведення минулої середи, 8 листопада, у конференц-залі Збаразького замку науково-презентаційного круглого столу – дискусії із назвою «Спільні сторінки європейської культури: історичний шлях князів Коріатовичів», у якому взяли участь фахівці з Литви і України, які працюють з темою спільної спадщини Великого Князівства Литовського та досліджують роль князів Коріатовичів в історії України, зокрема на Поділлі.
Своїми дослідженнями, науковими знахідками та відкриттями відносно обговорюваної теми поділились заступник генерального директора НЗ «Замки Тернопілля» з наукової та культурно-просвітницької роботи Руслан Підставка, доцент історичного факультету Вільнюського університету Генуте Кіркєнє, кандидат історичних наук, директор історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак, молодший науковий співробітник НЗ «Замки Тернопілля» Ігор Кобаса, директор ГО «Східноєвропейське співробітництво» Беатріче Белявців та Дмитро Ващук керівник проекту «Шлях Гедиміновичів», який представив даний проект.
Вступ до змістовної розмови зробила вчений секретар НЗ «Замки Тернопілля» Надія Макарчук. У своєму виступі промовець відзначила, що міжрегіональне співробітництво є важливим пріоритетом у системі українсько-литовських двосторонніх відносин. Першу угоду про міжрегіональну взаємодію було підписано у 1990 р., коли було започатковано співпрацю та розвиток дружніх і ділових стосунків між Києвом і Вільнюсом. Стали звичними робочі візити до Литви керівників обласних державних адміністрацій України, представників місцевих органів влади та бізнесструктур. У свою чергу представники місцевих самоврядувань та литовського бізнесу відвідують Україну. У рамках таких візитів обговорюються питання співробітництва у різних сферах, вивчаються можливості інвестування та налагодження контактів, здійснюється обмін комерційними та інвестиційними проектами українських та литовських підприємств, проводяться переговори щодо реалізації конкретних інтересів, організовуються регіональні виставки та бізнес-форуми, на яких відбуваються презентації інвестиційних можливостей регіонів тощо.
Відносини України і Литви мають тривалу історію і подають приклад позитивного співробітництва в різних сферах суспільного життя. Українсько – литовське партнерство у сфері культури має підґрунтям спільність історичних, культурних, етнонаціональних та багатьох інших чинників. Це зумовило помітний динамізм відносин у сфері культурно-гуманітарного співробітництва між обома країнами на сучасному етапі. Співробітництво у цій сфері стало одним із напрямів розвитку стратегічного партнерства між Україною та Литвою. Культурний обмін надзвичайно різноманітний своїми формами і проявами як на таку порівняно невелику країну, як Литва. Присутність України у культурно-інформаційному просторі Литви, як і останньої в Україні, помітна. Поясненням тому є давні історичні традиції, так і сьогоднішня взаємна зацікавленість наших країн і народів у «відкритті» один одного.
У Вишневецькому палаці мешкали останні представники славетного роду князів Вишневецьких. Відтепер оглянути портрети найвідоміших представників цієї родини можна в окремій виставці «Князі Вишневецькі – спільна культурна спадщина та історична пам’ять Литви і України» – такий подарунок Тернопільщині зробили литовці 10 листопада минулого року. Зокрема, представлено 14 фотокопій на полотні, оригінали яких перебувають у музеях Литви, України, Білорусі. Дублікати виконані за кошт Міністерства закордонних справ Литви. На Тернопільщині розташовані 34 замки, орієнтовно 20 з них мають спільну історію трьох країн – Польщі, Литви, України. Також склалися передумови для створення такого туристичного продукту, як «Шлях Гедиміновичів». Тому що значна територія Західної України тривалий час належала до Великого князівства Литовського, а значна частина замків та фортець, які знаходяться на території Тернопілля, була збудована представниками династії Гедиміновичів (синами Ольгерда, Коріата, Кейстута та ін.) чи їх нащадками.
Напрямки співпраці між Україною та Литвою у сфері культури були визначені на рівні Міністерства культури, яке виступило за активізацію співпраці та обміну досвідом в питаннях розвитку музейної галузі та культурної спадщини. Сторони обговорили можливість створення спільної двосторонньої українсько-литовської комісії із фахівців у сфері культури, покликану розглядати проблемні питання певного напрямку, розробляти спільні проекти, які викликають зацікавленість обох сторін. Одним із перших таких напрямків може слугувати питання збереження та відтворення об’єктів культурної спадщини.
Одним з конкретних напрямків співпраці став проект «Шляхами Гедиміновичів». Початком його створення було 12 грудня 2012 року, коли відбулася робоча зустріч у Луцьку. У ній, на запрошення міського голови Луцька Миколи Романюка, взяли участь міські голови Кам’янця-Подільського, Острога, Хотина, представники державного агентства з питань туризму та курортів, інституту історії України НАН України, корпорації «Сварог Вест Груп» та фестивалю «Porta temporis», ряд національних та історико-культурних заповідників Західного регіону. Тернопільщину на цьому заході представляла делегація працівників НЗ «Замки Тернопілля» у складі Надії Макарчук та Руслана Підставки. Передумовою для створення такого туристичного продукту, як «Шлях Гедиміновичів» є низка факторів та обставин. Перш за все, значна територія Західної України, в тому числі і Тернопільська область, тривалий час належали до Великого Князівства Литовського, велика частина замків та фортець була збудована представниками династії Гедиміновичів (синами Ольгерда, Коріата, Кейстута та ін. чи їх нащадками). Руслан Підставка у своїй доповіді «Династія Гедиміновичів та замки Тернопілля» презентував чотири об’єкти Ольгердовичів і Коріатовичів. Учасниками засідання був створений новий туристичний маршрут «Шляхами Гедиміновичів,до якого увійшли одинадцять замкових комплексів, у тому числі вісім з яких знаходяться на території Тернопільщини. Це замки Збаража, Вишнівця, Скалата, Микулинців, Теребовлі, Язлівця, Чорткова та Скали-Подільської. За результатами робочої зустрічі було підписано Протокол та сформовано робочу групу, до складу якої був включений представник Тернопільщини Руслан Підставка.
Тож проект був розпочатий, зважаючи на вагому роль туристичної галузі
в соціально-економічному розвитку українських міст та регіонів, важливість збереження та популяризації історико-культурної спадщини України, з метою збільшення туристичних потоків, зростання інвестицій у розвиток туристичної інфраструктури та надходжень від туристичної галузі.
Вже 31 січня 2013 р. у стінах Збаразького замку відбулось установче засідання даного проекту. Почесним гостем заходу був Надзвичайний та Повноважний Посол Литовської республіки в Україні пан Пятрас Вайтєкунас, який висловив сподівання, що проект отримає загальноєвропейське визнання і буде включений до переліку культурних шляхів Ради Європи.
У травні 2013 року уповноваженими представниками міст Хотина, Луцька, Кам’янця-Подільського, Острога та Ізяслава була заснована Асоціація органів місцевого самоврядування «Шлях Гедиміновичів». На початок січня 2014 року «Шлях Гедиміновичів» як міжнародний проект об’єднував 19 міст, районів і областей Білорусі, Литви, Польщі та України, у тому числі одинадцять членів Асоціації. Решта беруть участь у проекті на підставі меморандумів про співпрацю, підписаних з Асоціацією. За словами Посла Литви Пятраса Вайтєкунаса, який виступив на Каунаській зустрічі міжнародного проекту 27 листопада 2013 року, «Це перший такий проект, не нав’язаний «згори», керівництвом тієї чи іншої держави, а представники органів місцевого самоврядування чотирьох країн Європи об’єдналися для досягнення спільної мети» .
Хто ж такі Гедиміновичі і який стосунок вони мають до України і Збаразького замку зокрема. Справа у тому, що значний часовий проміжок історії сучасної Тернопільщини був тісно пов’язаний з політичною, військовою, фортифікаційною та адміністративною діяльністю «короля литовців і руських», «собірателя земель руських» великого Князя литовського – Гедиміна та його нащадків. Володіння територією Східної Волині його сином Любартом, отримання подільських земель його внуками Коріатовичами привели до значного розвитку оборонної будівельної активності краю.
До об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля», куди входять 11 замків по всій території Тернопільської області, відносяться чотири історико-культурні пам’ятки національного значення, що належать до епохи династії Гедиміновичів, а саме – замки у Старому Збаражі, Старому Вишнівці, Язловці та Скалі- Подільській.
Збараж знаходиться на вододілі між басейнами великих українських рік – Дніпра ( Горинь, Вілія, Іква – Прип’ять) та Дністра ( Гнізна – Серет) і тому в різний час належав до різних адміністративно-територіальних та державних утворень. Хоча тривалий час ( XV- 70-i роки XVIII ст.) Збараж належав до Кременецького повіту Волинського воєводства, все ж, в період початку – середини XIVст. він належав до Подільської землі. Приналежність Збаража до Поділля і князів Коріатовичів ґрунтується на дослідженні Н. Молчановського, що до Поділля згідно з літописами «відносились міста Звенигород, Соколиць, Камянець, Бакота, Смотрич, Брацлав, Вінниця, Хмельник, Збараж, Теребовля, Бжежаниця. Олесько і Бучач вже не відносились до Поділля, яке з боку Польщі, за словами Стрийковського, межує з Підгір’ям і Покуттям».
З 1362 року Поділля, а відповідно і Збараж, належать до кн. Коріатовичів, які отримали від Великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича ці землі за активну участь у битві з монголо-татарами на р. Синюсі. Оскільки, приналежність даних земель до кн. Корибута-Дмитра Ольгергардовича після 1393 року викликає значні сумніви, а датування мурованої Старозбаразької фортеці припадає на середину – кінець XIV ст., то цілком логічним буде припустити, що будівництво замку було започатковане саме кн. Коріатовичами. Конкретно, це могли бути Олександр Коріатович, що володів частиною Волині та Поділлям з руки Казимира III Великого, та Федір Коріатович, що був єдиним власником цих земель до осені 1393 року. Оскільки, як зазначає литовський літопис, на той час на Поділлі не було ні одного города «ні деревом рубленого ні каменем омурованого», то Коріатовичі «посекши льсь город муровали Каменець, а ис того вси Подольски городьі оумуровали и всю землю Подольскую осели…».
« У середині 14 ст. сталася подія, яка вплинула на подальшу долю не лише України та Литви, а й усього Балто-Чорноморського регіону. На теренах Центрально-Східної Європи з’явилася молода князівська династія Гедиміновичів, яка витіснила з політичної арени династію Рюриковичів. Представники литовського дому стали удільними правителями українських князівств. Так започатковано місцеві династії Любартовичів на Волині, Коріатовичів на Поділлі, Корибутовичів на Сіверщині, Володимировичів на Київщині тощо. Цікаво, що після ординського поневолення українське населення не сприймало Гедиміновичів як чужинців, що й стало підґрунтям їхнього спокійного правління.
Період владарювання Гедиміновичів на українських землях 14-16 ст. позначився знаменними воєнними перемогами. У 1362 році, зокрема, таку перемогу здобуто над військом Золотої Орди у битві на Синіх Водах. За підтримки українських полків у 1410 р. завдано поразки Тевтонському ордену в битві під Грюнвальдом – Жальгірісом. У 1514 році легендарний гетьман Костянтин Іванович Острозький під Оршею вщент розгромив армію Московського князівства. Ця епоха залишилася в пам’яті народу як часи поширення магдебурзького права та запровадження Литовських статутів – унікальних для свого часу правових кодексів. Саме за правління Гедиміновичів в Україні зародилося козацтво, а нащадок роду Гедиміна, князь Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ.
Відтворення шляхів взаємозближення та взаємопроникнення українських земель та Великого князівства Литовського через архітектурні, культурні та сакральні пам’ятки є фундаментом спільної спадщини України та Литви», – ідеться у передмові до путівника «Шлях Гедиміновичів», який представив минулої середи у Збаражі керівник одноіменного проекту Дмитро Ващук. Загалом путівник описує 22 цікаві об’єкти, пов’язані з литовським пануванням, та GPS- координати їхнього знаходження. Буклет розповідає про Володимир-Волинський, першу резиденцію Гедиміновичів в Україні Луцьк, ренесансну твердиню Острозьких Дубно, твердиню королеви Кременець, родове гніздо князів і королів Вишнівець, місто універсальної архітектури Збараж, західний форпост Гедиміновичів Теребовлю, колись величне місто Червоногород, якого на сучасній мапі України вже немає. Є тільки його залишки на околицях села Нирків Тернопільської області. Також на шляху Гедиміновичів лежить замок легенд Хотин, Скала-Подільська, подільська Атлантида Бакота, «квітка не камені» Кам’янець-Подільський, перлина оборонного зодчества Сутківці, місто Богів Меджибіж, стольне місто гетьмана Острог та інші. Окрім названих у путівнику пам’яток про славні сторінки історії цього роду, на українських теренах є ще чимало інших. До прикладу, Мукачівський замок на Закарпатті, башта Вітовта на Херсонщині, фортеця Стара Самарь у м. Дніпро. Пам’ятають про часи Гедиміновичів і Київ, Миколаїв, Чернігів, Вишгород, Ніжин, Летичів та багато інших міст і містечок. Тому, як сказав Дмитро Ващук, ідея про видання наступного путівника уже буквально витає у повітрі і незабаром має знайти своє матеріальне втілення. Більше того, учасники зустрічі у Збаражі обговорили перспективи створення маршруту «Шлях Гедиміновичів», який би охоплював не лише Україну, а й Польщу та Білорусь, адже Культурний шлях Ради Європи і передбачає входження у проект принаймні трьох держав. Тим більше, що сучасні литовці мають потребу у пізнанні, дослідженні минулого своєї країни і залюбки мандруватимуть вказаним маршрутом.
Цікавими новинками здивував учасників зустрічі і Ігор Кобаса. Співробітник НЗ «Замки Тернопілля» продемонстрував на конкретних прикладах, як з допомогою спеціальної комп’ютерної програми, маючи лише відповідні параметри об’єкта, можна створити 3D-моделі реконструкції уже не існуючих замків. Виступ Богдана Лазорака стосувався теми публікації джерел, що свідчать про історію роду Коріатовичів, на сторінках археографічних видань 19 – на початку 20 ст. Гєнуте Кіркєнє мала виступ на тему «Литва і Україна: зближення шляхом історичного пізнання – князі Коріятовичі». Руслан Підставка поділився із колегами дослідженнями замків князів Коріатовичів на Поділлі, які він проводив разом із завідувачем кафедри географії та методики її викладання Тернопільського національного університету ім. Гнатюка професором Мирославом Сивим.
Погляд у минуле – крізь символіку кольорів
Красномовним доповненням до заходу того дня було відкриття фотовиставки дизайнера моди Ренати Малдутєнє із Литви – «Мода. Колір. Історія». У ній вперше представлена в Україні нова форма картин – образів моди, які демонструють погляд із сучасності на розвиток країни крізь символіку кольорів та історичні традиції литовського костюму.
Виставка є складовою художнього проекту « Мода: історії кольорів» і , в свою чергу, частиною довготривалого мистецького дослідження авторки кольорів у литовській моді. Проект підкреслює важливість міжкультурних відносин між різними країнами, а також між різними соціальними громадами та сприяє їхньому зміцненню. Інноваційним є те, що авторка представила в костюмі усю історію Литви, застосувавши образи визначних особистостей та певних історичних періодів, символіку кольорів, які разом з текстом промовляють до глядача усім зрозумілою мовою – мовою мистецтва.
Ренате Малдутєнє – художниця, дизайнер моди, доцент кафедри дизайну костюму Вільнюської академії мистецтв (Литва).
Працює над дисертацією «Прогноз кольорів у моді в Литві». Має багаторічний досвід в індустрії моди та в академічній сфері, створила чимало дизайнерських колекцій моди, викладає курс тенденції моди, дизайну моди, історію костюму у Вільнюській академії мистецтв, проводить виставки у Литві та закордоном, читає публічні лекції.
Автор фотографій картин моди – Вайва Абромайтітє, мисткиня, випускниця Вільнюської академії мистецтв, досвідчений фотограф образів моди. Працює у Литві, Італії, Франції та США. Співпрацювала разом із відомими дизайнерами моди у Литві та створила чимало яскравих фото-сесій моди.
Зорганізували круглий стіл та виставку Громадська організація «Східноєвропейське співробітництво» (East European Cooperation, Литовська Республіка) та «Національний заповідник «Замки Тернопілля». Проект реалізовано за фінансової підтримки Ради Культури Литви та Почесного консульства Литовської Республіки в м. Львів.
Під час відкриття виставки місцеві автори у свою чергу також продемонстрували гостям свою творчість у сфері історичного костюма: колекцію костюмів «Мольфарка», створену дизайнеркою Оксаною Грицай показали учасниці Театру мод із Галицького коледжу. Це вже друга колекція тернопільської мисткині. Перша мала назву «Гетьманівна».

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

RedTram

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *