Залужанці на майдані ярмаркували на підтримку захисників України

Більше 15 тисяч гривень вторгували залужанці разом із своїм парохом-волонтером, настоятелем Церкви Преображення Господнього, отцем Михайлом Найком на благодійному ярмарку на підтримку воїнів АТО у неділю, 14 січня. За словами отця Михайла, наразі виручені від торговиці кошти вони використають для підготовки до великодньої поїздки на Схід, а також на конкретні потреби бійців, які до них надходитимуть.
Вже третій рік поспіль під час різдвяних свят парафіяни церкви Преображення Господнього с. Залужжя організовують і самотужки проводять аналогічний захід. Цього року за сприяння міського голови благодійна торговиця відбувалася на центральному майдані міста, який, завдяки старанням міської ради цьогоріч перетворився на справжню казку, у якій знайшлося місце і новій штучній ялинці, і чарівним оленям, і, безумовно ж, головному атрибуту новорічно-різдвяних свят – різдвяній шопці.
Три роки залужанці зі своїм священиком закликають збаражан, парафіян інших збаразьких церков та мешканців району долучатися до ініціативи проведення подібних ярмарків та наслідувати їхнє волонтерське починання, але поки що цей заклик у серцях краян не отримав очікуваного відгуку. Попри це, мешканці Залужжя разом із своїм духовним наставником отцем Михайлом не втрачають віри у те, що рано чи пізно здвиг у свідомості містян відбудеться, і вони не лише долучаться до благодійного ярмарку у якості покупців, а й у якості організаторів. От і цієї неділі на Старий Новий рік залужанські газди і газдині заради шляхетної мети – допомоги війську – два дні готували смачні страви і напої, пекли хліб, пиріжки з горохом, пляцки і тістечка, начиняли ковбаси, кров’янку, маринували моркву по-корейськи, шашлики, смажили пампушки з різними начинками, варили борщ, плов, готували кілька видів канапок, діставали з льохів консервацію та домашнє вино, щоб у неділю по обіді частувати усіх охочих. Керувала усіма господинями головна організаторка волонтерської кухні Галина Соснова. Разом із помічницями Ганною Білоус, Катериною Солодкою, Іриною Олійник торгували смаколиками наготованими залужанськими господинями. – Два дні готували страви на ярмарок – начиняли ковбаси, пекли і смажили, щоб усе було смачненьке і сваіженьке. Допомагала нам і наша Залужанська школа, де ми варили борщ та готували інші страви. Усе наше залужанське, домашнє, ми нічого не купували, усе своє, екологічно чисте і корисне, – запевняє головна господиня Галина Соснова. – Ми горою стоїмо за нашим отцем Михайлом, такого правдивого священика, який готовий відати потребуючим усе, немає ніде – ні в районі ні в області. І вдень, і вночі, і зимою і літом ми готові йому допомагати у всіх його справах. Відколи йде війна ми підтримуємо наше військо усім, чим можемо, бо наш священик –найперший волонтер, ми наслідуємо його приклад і будемо робити це до перемоги.
Ціни на ярмарку були надзвичайно демократичними – 5-10 гривень за півлітрову склянку борщу, порцію плову, пиріжок, шматок торта чи за сто грамів фірмової гуцульської залужанської ковбаси або шашлика. У літрових слоїках з оригінальними кольоровими етикетками продавали залужанці весняний мед із церковної пасіки по 80 гривень за літр. Мороз та пухнастий сніг неабияк сприяв продажу гарячої смаженої в бороні картоплі в лушпинні, а також шашликів. Із напоїв найпопулярнішим був, безумовно ж, глінтвейн, приготований відомим на Збаражчині волонтером, громадським діячем, до речі теж парафіянином отця Михайла Олегом Кокайлом. Глінтвейном із домашнього вина з прянощами та шматочками імбиру по 15 гривень за склянку, залюбки смакували і чоловіки, і жінки. Неабияким попитом користувалися серед сильної статі і міцніші цілющі настоянки. Загалом за чисто символічні кошти, які покупці кидали у звичайну трилітрову банку, кожен бажаючий міг поласувати смачненьким і водночас допомогти хлопцям на фронті.
– Все надзвичайно смачно, – стверджує пані Віра зі Збаража, смакуючи борщем і пиріжком з горохом. Скуштувала і житнього хліба і гарячого вина, усе свіженьке і дуже смачне. Прийшла, щоб дати трохи виторгу та підтримати залужанців і отця Михайла. Велику справу вони роблять, не кожен тим хоче займатися, а вони, відколи війна на Сход,і активно допомагають хлопцям на фронті, займаються волонтерством. Буду на ярмарку скільки зможу. Холодно, але нічого, заходжу в «Колібріс» трохи відігрітися і знову сюди. Людей треба підтримати, шляхетну справу вони роблять.
Цілим сімейством ярмаркують залужанці пані Наталя з чоловіком Орестом та дітьми Веронікою і Владиславом. – Завжди долучаємося до заходів на підтримку АТО. Вже встигли скуштувати з чоловіком гарячого вина, нашим дітям найбільше смакують солодощі – пампушки з маком та сливами. Будемо на ярмарку до кінця, щоб підтримати односельців та нашого священика отця Михайла Найка. Він дуже добра і надзвичайно порядна людина, рідкісний й унікальний священик, дійсно, чинить так, як перші християни, допомагає бідним і потребуючим, волонтером їздить на фронт, відвозячи українським захисникам те, що вони потребують. Ми усі його дуже любимо і поважаємо за його самопожертву та всіляко підтримуємо і будемо підтримувати. Воїнам бажаємо перемоги, усім нам – миру і спокою, щоб війна якнайшвидше закінчилася, і усі хлопці щасливо повернулися до своїх домівок.
Підтримати отця Михайла та односельчан прийшла і сім’я Верхоляк із Залужжя. Оля, Юля і Володимир куштують гарячий борщ з пампушками та канапками. Вони теж щоразу беруть участь у всіх заходах, організованих їхнім парохом та громадою, і так само усією парафією підтримують отця Михайла у всіх його починаннях, бо своїм прикладом він запалює інших чинити добро і допомагати ближньому.
Родиною ярмаркують збаражани Святківські – Таня, Юрій та їхній малий синочок Сава. Ця збаразька родина надзвичайно активна і бере участь у всіх заходах, які відбуваються в місті. Восени «Народне слово» писало про цю унікальну життєрадісну сім’ю, яка у повному складі брала участь у велопробізі і не уявляє свого відпочинку без двоколісного друга і подорожей. На благодійному ярмарку активне сімейство смакує борщиком, який особливо сподобався Саві, а також частується пампушками, пиріжками з горохом. – Усе дуже смачно, дуже гарна організація, хотілося б, щоб такі заходи відбувалися якомога частіше, в них дійсно є потреба. Люди більше б спілкувалися між собою, дітям – розвага на свіжому повітрі, а найголовніше – за символічні кошти, купуючи смачні домашні страви, ми можемо допомогти армії, – вважає пані Таня. – Здавалося, хто б купував звичайний борщ посеред різдвяних свят, а люди купують, бо він смачний і доречний у холодну погоду. Усією душею підтримуємо ініціативу залужанців, бо мета у них шляхетна, а ціни символічні.
– Такими акціями, за умови їхньої регулярності можна виробити у суспільстві корисну звичку виходити на майдан, бути активними, – вважає депутат міської ради, заслужений тренер України, майстер спорту міжнародного класу Петро Багрій. – Благодійні ярмарки допомогли б нам згуртовуватися. Ми разом би збиралися для вирішення будь-яких проблем міста, і тоді нарешті із населення народиться громадянське суспільство, активне і відповідальне. Люди повинні усвідомити, що під час таких масових заходів не просто збираються кошти, а народжуються нові ідеї. У місті п’ять церков, якби усі настоятелі та парафіяни-залужанці були такі активні, як отець Найко і парафіяни, то аналогічні заходи в місті відбувалися б чи не щомісяця. Ось тоді люди звикли б, що потрібно виходити із своїх помешкань, брати участь у заходах, більше того, довкола благодійних ярмарків можна було б організувати і інші спортивні та культурно-розважальні заходи. Але воно все дасть результат і матиме сенс лише за умови їх проведення регулярно. А поки що, без долучення інших громад, релігійних насамперед, те, що робить отець Михайло, звичайно, подвиг, але це «як голос волаючого у пустелі».
З представників місцевої влади на благодійному ярмарку був лише міський голова Роман Полікровський з донечкою. – Впевнений, що такі акції згуртовують нас, дають нам відчуття громади. Тішуся, що нарешті благодійний ярмарок на підтримку бійців АТО, який вже втретє проводить отець Михайло Найко із парафіянами, перебрався на центральний майдан міста, – каже міський голова. – Ми готові докласти максимум зусиль, усіляко сприяти, розширювати, популяризувати таку шляхетну ініціативу залужанців, щоб наступного разу ярмарок був більш масовий, щоб долучилися й інші села, щоб приклад отця Михайла перейняли інші громади, церкви, бо це не тільки свято, це благородна справа – допомога воїнам АТО, яка мусить нас усіх об’єднати, адже вони щодня – і в спеку, і в холод захищають нас в окопах. Тому цих кілька годин на морозі, які ми проведемо на ярмарку, щоб допомогти хлопцям на фронті, не рівноцінна жертва, але така необхідна і цілком посильна для кожного з нас, – переконаний Роман Полікровський.
Отець Михайло відслужив на майдані службу за здоров’я воїнів. – Нині, коли в нашій країні війна і гинуть найкращі сини і дочки нашого народу, уся наша увага і поміч має бути спрямована на підтримку воїнів. У ці різдвяні свята, коли ми усі разом у колі сім’ї і друзів біля багатого столу зустрічаємо Різдво і Новий рік, згадаймо наших воїнів, які далеко від рідного дому в холодних окопах перемерзають, боронячи нашу землю від ворога. Їм дуже важливо знати, що ми на мирній Україні про них не забули, що ми цінуємо те, що вони для усіх нас роблять. Їм не так важлива матеріальна допомога, як наша моральна підтримка. Дякую усім, хто долучився до того, щоб ярмарок відбувся, і тим, хто організував цей благодійний ярмарок, хто готував, купував, торгував, надавав усіляку підтримку і допомогу.
Головну господиню ярмарку Галину Соснову за її волонтерську роботу отець Михайло привселюдно нагородив подякою, яку залужанцям передали бійці 6-го запасного батальйону Правого сектору.
Посеред торговиці на майдані звучали коляди і щедрівки у виконанні союзянок та церковного хору церкви Преображення Господнього. А ще отець Михайло привіз із Тернополя надзвичайно актуальний патріотичний вертеп, який викликав у всіх присутніх на ярмарку захоплення та потужний сміх. Усі негативні персонажі вертепу – «чортиця», «московська цариця», «більшовик-сталініст» і «Путін» розмовляли російською мовою, а їхні репліки нагадували виступи кремлівських пропагандистів а-ля Кісєльов, від чого дійство було ще кумеднішим. Перед очима глядачів по черзі з’являлися збірні образи негативних історичних персонажів катів українського народу, які хотіли знищити українців, але з ними успішно справлялися і в житті, і на сцені позитивні персонажі «запорізький козак», «вояк УПА» та «атовець».
Як розповів учасник вертепу, автор більшості текстів вертепного дійства депутат обласної ради Богдан Бутковський, вони разом із хлопцями і дівчатами із ГО «Сокіл» об’їздили зі своїм патріотичним вертепом майже усі райони області, лише в Тернополі по різних організаціях і підприємствах виступали впродовж чотирьох днів. Наступного року планують з цим патріотичним вертепом відвідати бійців в зоні АТО. – Хочемо нашим вертепом передати усім не лише дух Різдва, а й дух патріотизму, – розповів Богдан Бутковський.
– Велика дяка усім збаражанам і гостям, які внесли свою посильну лепту на підтримку захисників, купуючи смаколики. Багато людей, купуючи, навіть не брали решту, дехто, не купуючи нічого, просто кидав крупні купюри у банку для пожертв і йшов геть, – розповів отець Михайло Найко. – Вдячний нашим господиням на чолі із Галиною Сосновою, Олегу Кокайлу, Василю Казьо та Павлу Шарку за те, що доклалися своїми продуктами, торгували самі та залучили до волонтерства інших. Всі складали пожертву для підтримки війська, бо не кожен може й не кожному вистачить духу взяти зброю і йти воювати. Такими пожертвами ми неабияк допомагаємо фронту і обов’язково переможемо. Бо якою б потужною не була російська зброя, я переконаний, що армію російське суспільство не підтримує так, як своє військо підтримують українці. Дійсно, один у полі не воїн, тож наша громада самотужки нездатна назбирати стільки коштів, щоб придбати воякам, наприклад, тепловізор чи квадрокоптер, але разом з усіма мешканцями міста і району ми б це осилили. Потреба у високоточній техніці на фронті постійна, бо держава не забезпечує бійців нею в повній мірі. Але з Божою поміччю і це поборемо, головне – не здаватися, – переконаний отець Михайло Найко.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *