Чому у Збаражі не їздять автобуси? Версія перевізника.

Через відмову перевізника здійснювати перевезення за старим тарифом, вже другий тиждень збаражани змушені ходити пішки. Закономірно, люди обурюються, особливо пенсіонери та люди похилого віку, для яких вибратися в центр чи потрапити до лікарні стало «місією нездійсненною». Особливо, якщо пенсіонер мешкає в районі цукрового заводу, куди, крім міських маршруток, не ходить жоден транспорт – ні приміський, ні міжміський. Скористатися таксі давно стало розкішшю, і не лише для пенсіонерів. Не так давно проїзд по місту обходився у двадцять гривень, тепер можна не вкластися і в п’ятдесят, адже лише за посадку треба заплатити 25 гривень. Перебої із транспортом змушують містян до щоденних активних прогулянок на свіжому повітрі. Доки триватиме така «піша блокада», журналісти «Народного слова» поцікавилися у місцевого перевізника.
Ігор Волошин голова правління ПР АТ Збаразьке АТП-16140.
– Договір на перевезення терміном на п’ять років укладений між ПрАТ «Збаразьке АТП-16140» та міською радою ще 11 січня 2014 року. Тарифи на перевезення встановлює міська рада рішенням виконкому. Ще у січні 2017 року ми подали у міську раду розрахунки, згідно з якими ще у січні минулого року плата за проїзд мала б бути 5 грн.25 коп. Дані розрахунки ми беремо не з голови, вони проводяться згідно із спеціальною методикою розробленою Кабінетом міністрів, Міністерством транспорту та інфраструктури України. Формула розрахунку тарифу, яка впливає на ціноутворення, включає в себе багато складників – транспортні засоби, їхнє обслуговування, заробітну плату працівникам тощо. Провівши ряд процедурних питань, міська рада мала скликати виконком і встановити новий тариф, згідно поданих нами розрахунків. Але своїми діями, бездіяльністю міська рада зволікала аж до серпня, коли ми попередили, що не будемо перевозити пасажирів за старою ціною у 3 гривні. Тоді зібрався виконком і встановив тариф у розмірі 4 гривні. З того часу значно зросли ціни на пальне, запчастини, акумулятори, шини. До прикладу, лише на пальне ціна виросла на 8 гривень за один літр і далі продовжує рости. Якщо в серпні минулого року літр пального коштував 21 гривню, то у січні – 30 і більше. При збереженні старого тарифу у 4 гривні і тієї кількості пасажирів, які ми перевозимо по місту щодня, перевезення для нашого підприємства є збитковими. Ми докладаємо коштів, щоб їздити по маршруту. Лише завдяки тому, що, крім міських перевезень, наше підприємство обслуговує приміські, міжміські та міжнародні рейси, де тарифи відпущені і ціну на перевезення формує ринок, нам вдається перекривати збитки по міських перевезеннях. До прикладу, в Італії одноразовий проїзд коштує 1,5 євро, а літр пального – 1,4 євро. Тим самим один пасажир перекриває перевізнику його затрати. В наших реаліях, де рівень життя і соціального захисту людей набагато нижчий, ніж у Європі, такого не може бути в принципі, і ми це розуміємо.
На підприємстві на даний час працює 48 чоловік, хоча, ще у листопаді минулого року було більше шестидесяти. Підприємство має 27 транспортних засобів. Перевезення по місту здійснюється двома автобусами марки ПАЗ. Чого правди таїти, транспортні засоби доживають свого віку, через те багато нарікань від збаражан на стан автобусів, вони часто потребують ремонту. Ще два роки тому по місту курсували два комфортабельні автобуси «Неоплан» з обігрівом взимку та кондиціонером улітку. Автобуси були зручними, з широкими дверима, низькими посадочними площадками, якими було зручно користуватися людям похилого віку, мамам з візочками, людям з особливими потребами . Але через великий розхід пального(вдвічі більший, ніж у ПАЗа), а також, через те, що ми так і не змогли досягнути компромісу із міською радою щодо підвищення тарифу, щоб зберегти перевезення, нам довелося відмовитися від «Неопланів» і замінити їх на менш комфортабельні, зате більш рентабельні ПАЗи.
Перевезення на міському маршруті здійснюють два автобуси, які впродовж дня роблять 12 оборотних рейсів кожен. Під час кожного рейсу згідно умов договору між перевізником і міською радою ми зобов’язані за власний рахунок перевозити трьох пільговиків одночасно, хоча насправді водії, щоб уникнути конфліктів з пасажирами, які обурюються, коли дізнаються, що вони є вже п’ятими, чи сьомими пільговиками на рейсі, реально перевозять значно більше. Впродовж дня ми перевозимо приблизно двісті пасажирів пільгових категорій(пенсіонери, багатодітні, атовці, інваліди, учасники воєн і т.д). Шляхом нехитрих підрахунків отримуємо суму у 800 гривень, яку підприємство втрачає щодня на перевезенні пільговиків. Здійснюючи перевезення у вихідні дні, водій навіть не назбирує на те, щоб заправити автобус. Усі ці витрати, які нам ніхто не компенсує, лягають на плечі підприємства.
Дуже часто люди обурюються, чому при майже ідентичній відстані маршруту, пасажиромісткості маршрутного автобуса та ціні перевезення у Збаражі є збитковими для перевізника. Пояснюю: у Збаражі більшість пасажирів на маршруті є «прямими», тобто, практично одна і та сама кількість людей їде від місця посадки до кінцевої зупинки. Адже в нас ніхто не їздить, наприклад, з зупинки біля АТП до зупинки Стара автобусна і так далі. У Тернополі пасажири постійно змінюються на кожній зупинці. Тим самим, якщо в Збаражі маршрутка перевезе за один рейс, наприклад, 20 пасажирів, то у Тернополі – 80. Відповідно перевізник у Тернополі під час одного рейсу на приблизно однакову відстань перевезе в рази більше пасажирів і при тарифі 4 гривні заробить у три-чотири рази більше, ніж у Збаражі.
Правління АТП неодноразово зверталося до міської ради із своїми пропозиціями, щоб цивілізовано вирішити питання із перевезенням пільговиків. Зокрема пропонували використати досвід Чорткова, де на запит міської ради управління праці сформувало єдиний реєстр усіх пільговиків. На основі цього зведеного переліку міська рада Чорткова виготовила спеціальні проїзні талони для безкоштовного проїзду пільговикам. При посадці в міський автобус пільговик передає водію цей талон, який і є його платою за проїзд. Натомість водії обліковують ці талони і передають їх у міську раду, котра в свою чергу оплачує перевізнику кошти за реально перевезених пасажирів. У такому випадку жоден пільговик не відчуває себе ображеним, а перевізник не працює у збиток.
З січня 2017 року збільшилася орендна плата з 1% до 6%. Територія, на якій розташоване АТП, займає чималеньку площу 3,87 гектара, тому орендну плату ми сплачуємо теж чималеньку – 39 тисяч гривень щомісяця. В рік, лише орендної плати підприємство перераховує до місцевого бюджету близько 460 тисяч, якщо додати до цієї суми ще податки з працюючих, то загальна сума податків, які ми перераховуємо у бюджет міста, становить 840 тисяч гривень. Наше підприємство є одним із бюджетоутворюючих у місті та районі, невже не можна зробити нам крок назустріч. На ринку перевезень наше підприємство вже 60 років. По приміських перевезеннях обслуговуємо увесь район у напрямках Кобилля, Березовиця, Мусорівці, Добриводи-Чумалі, Луб’янки, Рогівець, Кретівці, Івашківці, Синява, Синягівка. Наше підприємство є великим платником податків в Збаразькому районі. Якщо нам нині не вийде домовитися щодо тарифу, то вже завтра ми станемо банкрутами на ринку, доведеться звільняти людей. Кому від цього буде користь?
На земельну ділянку, на якій розташоване АТП, наше підприємство має державний акт на право постійного землекористування. Коли вирішили приватизувати її, то нам виставили оціночну вартість у розмірі двох мільйонів 669 тисяч гривень. Тобто 69 грн. за м. кв. Чортківське АТП вже пройшло процес приватизації, але там оцінщик встановив плату в розмірі 50 грн. за м. кв. Чому у Збаражі виставили значно більшу ціну, хоча Чортків місто обласного значення і не можна порівняти наші міста ані за розміром, ані за бюджетними можливостями.

Ми готові продовжувати перевезення і за діючого тарифу в 4 гривні, але чекаємо, щоб і влада пішла нам назустріч, як варіант зменшивши орендну плату, або надавши субвенцію. Готові працювати і хоч нині відновити рух на маршруті, готові до співпраці, але не за наш рахунок. Якщо людина не може оплатити реальну ціну за проїзд, держава, міська рада має відшкодувати нам наші затрати. Автобуси можуть виїжджати на маршрут хоч зараз, водії теж. Поки що відправлятимемо водіїв у відпустки, чекатимемо на пропозицію з міської ради, будемо говорити, готові зустрітися будь-де. Разом зробимо розрахунки, яким має бути проїзд у Збаражі.
Ми усі зараз орієнтовані на Європу, а досвід європейських країн показує, що пасажир ніколи не зможе компенсувати перевізнику його затрат, тому саме держава за допомогою субвенцій повинна це робити.
Більше того, тариф на рівні 5 грн.25 копійок, якого ми домагалися на підставі розрахунків ще у січні 2017 року, і який міська рада тоді не погодила, на січень 2018 року вже не є актуальним. Реальна ціна за розрахунками на січень поточного року складає майже 7 гривень. Але ми розуміємо, що пасажирам буде не під силу платити таку ціну, тому і звертаємося до міської влади допомогти підприємству і разом шляхом переговорів дійти консенсусу.

Спілкувалася Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *