Ентузіасти перетворили Вищі Луб’янки у театральну столицю

Що робити мешканцю сільської української глибинки, коли хочеться культурного театрального життя, а обставини та можливості не сприяють цьому? Є два варіанти. Перший з них – просто змиритися і жити так, як виходить, і викреслити зі свого життя театр взагалі; і другий – знайти небайдужих активних мешканців свого села і разом з ними принести театр на сільську сцену.
Мешканці села Вищі Луб’янки так і зробили – за два місяці підготували виставу, і 28 січня у будинку культури презентували її місцевим мешканцям. Не було ні спеціально навчених театрального мистецтва людей, ні режисера. Лише група активних та небайдужих альтруїстів, які у вільний від роботи, домашніх справ та навчання час, приходили вечорами на репетиції і методом безперервних проб та помилок досягли бажаної мети.
Вистава називалася «Ніч перед Різдвом» за твором Миколи Гоголя. Сама згадка про Гоголя пов’язана з містикою. Тож без неї не обійшлось. Перед початком вистави у селі на годину зникло світло. Захід був на межі зриву, проте глядачі терпляче, без паніки просиділи у темряві доти, поки не увімкнули світло, а за тим розпочалася і сама вистава.
Незвичайний казус аж ніяк не вплинув на виступ акторів, може навіть став родзинкою заходу. І всі одинадцять дій були блискуче зіграні, а в кінці лунали гучні оплески і слова подяки людям, які не побоялись сцени, не пошкодували свого часу і подарували собі та іншим свято театру. Це зокрема Роман Кошіль, Зоряна Павлюк, Ліда Смалюх, Андрій Гойда, Євген Перчишин, Ігор Тютюник, Богдан Вербіцький, Оля Івахів, Григорій Слободян, Марія Мельниківська, Іван Павлик, Степан Мінцюк, Ярина Левчук, Василь Семчишин, Оля Попович, Петро Біловус, Юля Цісецька, Віка Шурма, Олег Атаманець, Олег Шаварський, Віра Слободян.
Крім згаданих ентузіастів, для того, щоб свято відбулось, доклалось ще багато людей, які допомагали організовувати процес репетицій, створювали декорації, підбирали гардероб, акторів та атрибути до вистави.
Перед виступом працював буфет із солодкою випічкою, яку випікали та продавали жінки з місцевої ГО . Вони власне, були відповідальними за організацію даного дійства.
Подібний захід для «Союзу українок» не перший, але цього разу союзянкам вдалось долучити до вистави вдвічі більше людей, ніж позаторік, зокрема молодь. Також у якості експерименту зробили платним вхід для дорослого населення. Попри це, зал був заповнений, всі квитки продані, а зібрані кошти, виручені за продаж квитків та солодкої випічки, підуть, як завжди, на благодійні потреби села. Зокрема, після оновлення сцени клубу, яку союзянки відновили, в тому числі, за кошти міжнародних організацій, вони взялись за вирішення екологічної проблеми з пластиковим сміттям. Тож вже найближчим часом у селі з’являться спеціальні контейнери для збору пластику на переробку.
Такі люди невидимі на сцені, але вони життєво необхідні, і з ними треба ділити успіх подібних заходів. А також підтримувати їх ентузіазм в громадській роботі, або активною участю в організації культурних подій. Адже користь від цього отримують усі.
Тому, якщо у вашому селі нема подібних ініціатив, а вам би хотілось щось подібного, дайте прочитати цю статтю своєму односельцю, можливо, вона надихне і стане поштовхом організувати схожий захід у вашому селі. А для мешканців села Вищі Луб’янки буде стимулом продовжувати успішно почате.

Наталя КАЛЬБА,
мешканка села Вищі Луб’янки, членкиня «Союзу українок»

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *