Поет і артистка творили оду рідному слову

Справжньою одою рідному українському слову стала зустріч, зорганізована працівниками територіального центру соціального обслуговування для своїх підопічних 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови. Навіть стіни залу міської ради, де відбувався захід, говорили влучними фразами українських та зарубіжних класиків про рідну мову, які організатори розвісили під вишиваним рушником. Не кажучи вже про гостей свята, запрошених директором територіального центру Наталію Мандзюк, – відомого місцевого поета Володимира Кравчука та самодіяльну артистку Наталію Музичук із Бучача. Митці, залюблені у слово, музику віршем та піснею переливали свої почуття у серця вдячних слухачів, які з захопленням в черговий раз насолоджувались улюбленою поезією у виконанні збаразького автора. А творчість талановитої співачки Наталії Музичук стала приємним відкриттям для місцевих мешканців. Люди слухали і переконувались у словах сказаних Наталією Мандзюк, яка назвала ряд визначних фактів про українську мову: українська мова посідає третє місце за мелодійністю після перської та італійської, друге – за красою після французької, а ще вона одна з найстаріших, витоки якої сягають 40 тисяч років тому. Незважаючи на все це, вона зазнала за свою історію150 заборон, проте не зникла. Вона все пережила, живе і розвивається, дарує людям любов до життя.
Слово майстерно виражає смуток і радість, біль і щастя. Грою світла і тіні були сповнені виступи поета і співачки. Разом з журливою піснею усі сумували за героями, загиблими чотири роки тому на Майдані, а проникливий вірш збурював хвилі жалю та водночас гордості за героїв, за націю, що піднялась, щоб її більше ніхто не топтав. Пісні про Україну – горду і нескорену вселяли у слухачів піднесення та бадьорий настрій. Плавною річкою спілкування з шанувальниками мистецтва перейшло на ліричний лад. – Хоча зараз піст, – відзначила співачка, – я переконана, що маю подарувати вам і веселі пісні. Бо, як казав мій духовний наставник, моя професія – дарувати людям радість, а її потрібно дарувати завжди, незважаючи ні на що, кожної миті.
Тож завершальна частина зустрічі була веселою та мрійливою . Звучали вірші про очікування весни, кохання та розлуку, про каву для двох. А запальні українські пісні від пані Наталії зігрівали душі слухачів спогадами про чарівну молодість, збуджували приємні емоції.
Не втрималась від виступу і колишня вчителька Галина Ярославівна Заяць, яка прочитала вірш Віктора Баранова «До українців», який, незважаючи на те, що написаний був майже три десятки років тому, не втратив своєї актуальності і сьогодні:

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, як ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?
Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в «моголах» і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *