Художник з душею поета

Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менш цінна, ніж його поезія. Його талант художника пробудився значно раніше, ніж талант поета. Не будемо забувати, що саме природний дар малювання прокинувся у Шевченкові найпершим і вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту. Не применшуючи його літературних надбань, зазначимо: Шевченкові належать 240 художніх творів і близько 1200 картин.
Від перших дитячих творінь крейдою і вуглинкою до картин художника-академіка – шлях тривалістю в усе життя. Адже прагнення малювати супроводжувало його і в трьох церковних малярів, і у вільнюського художника Рустема, і в петербурзького майстра декоративного живопису В. Ширяєва, і в рисувальних класах товариства заохочування художників, і в Петербурзькій Академії мистецтв, і в статусі художника альманаху «Живописна Україна», і в далеких краях Кос-Аралу та Кара-Тау, Мангишлаку і Казахстану.
Художня спадщина Тараса Шевченка різноманітна. Неперевершений творець портрета й автопортрета, новатор у царині офорта та акватини, майстер рисунка, акварелі, етюда, сепії та гравюри.
Найпомітнішим жанром живопису Шевченка є портрети, над якими працював ще будучи кріпаком. Це і портрет п’яного дяка, за що його побили, і портрети коханок пана Енгельгардта, за які отримував по одному карбованцю, і перший портрет-копія з невідомого оригіналу «Погруддя жінки» (1830 р.). У галереї портретів Шевченка значне місце належить зображенню людей, що зіграли вагому роль у його долі – Є. Гребінки і В. Жуковського, П. Куліша і М. Рєпніна, Ф. Толстого, і П. Куліша, Айрі Олдріджа і М. Максимовича, жіночих портретів Марії Максимович, Ганни Закревської, Ликери Полусмакової, Агати Ускової та інших.
Тарас Шевченко був успішним художником у стінах Петербурзької Академії мистецтв. Він глибоко вивчав анатомію людського тіла і вже у 1839 році за рисунок з натури отримав срібну медаль. Красою людського тіла можна замилуватися із картин серії «Натурщики», «Натурщиця», «Вірсавія», «Натюрморт».
Жанр портрета Тарас Шевченко розвинув у побутовому стилі. Так, пишучи славнозвісні картина «Катерина» та «Циганка-ворожка», митець просив у листі прислати йому з України сорочку, стрічку та спідницю для її побутування. Тому кобзарсько-селянський мотив яскраво виражений у картинах «Селянська родина», «На пасіці», «Сліпий». На них – уміння легко оперувати світлотінню, досягати прозорості тонів. Ця тема має логічне продовження у графічному циклі «Живописна Україна» (1844р.), виконаних у техніці офорту. А серія картин 1844-1845 рр. неоціненні первинні документи наших пам’яток – будинку І.П. Котляревського в Полтаві, Михайлівської церкви в Переяславі, Мотрининого монастиря, Чигиринського монастиря, Богданової церкви в Суботові та багатьох поселень України першої половини XIXстоліття.
Ілюстративний живопис – окремий контент творчості Тараса Шевченка. До нас промовляють літературні твори мовою таких картин-ілюстрацій : «Марія» (до поеми О. Пушкіна «Марія»), «Гайдамака Галайда» (до поеми «Гайдамаки»), «Сліпа з дочкою» ( до поеми «Сліпа»), «Зустріч Тараса Бульби з синами» ( до повісті М. Гоголя «Тарас Бульба»), «Король Лір» (до твору В. Шекспіра «Король Лір»).
Новаторством у малюванні Шевченка є використання техніки акватинти – різновиду заглибленого гравіювання, що здійснюється травленням кислотою із застосуванням асфальтового порошку. Це допомагало досягти світлового переходу зображення. До нових жанрів живопису належать також сепії – малюнки, виконані коричневою натуральною фарбою, виготовленою на основі барвника, що виробляється у тілі каракатиці. Це численні картини періоду заслання 1848-1857 рр., що об’єднані в цикли «Аральська експедиція», «Експедиція в гори Кара-Тау», «Мангишлацький сад», «Новопетрівське укріплення». Слід зауважити, що Тарас Шевченко був першим художником казахського народу, відтворивши світлі національні образи на картинах «Байгуші», «Казашка», «Байгуші під вікном», «Казашка Катя». Цінними цього періоду є картини, де увіковічнено Мангишлацький сад, а також сад біля Новопетрівського укріплення, вирощений Тарасом Шевченком. Варто відмітити, що картини цього періоду мали наукову цінність: з їх допомогою було проведено геологічні дослідження краю.
Окремі малюнки періоду заслання виконані на євангельський та давньогрецький сюжети, зокрема «Самаритянка», «Діоген», «Святий Себастіян», «Апостол Петро», «Свята родина». Унікальним явищем у цьому плані є серія сатиричних малюнків під назвою «Притча про блудного сина», у яких Шевченко переосмислює біблійний сюжет і підкреслює необхідність сатири на виправлення пороків сучасного йому суспільства. Це твори «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У в’язниці», «На кладовищі».
Унікальне явище мистецької спадщини – Шевченкові автопортрети. Упродовж свого творчого життя художник створив понад 30 малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття: від романтичного юнака (ранній автопортрет1840р. ), до збагаченої досвідом людини, яка прожила нелегке життя (автопортрет 1861р.)
Шевченка-художника за силою та діапазоном мистецького відтворення дійсності названо українським Рембрандтом. Його, безперечно, відносять до і до сюрреалістів як новатора багатьох технік малюнка. І якщо ми сьогодні говоримо про світову велич Шевченка, то безперечно, значиму нішу в ній займає Шевченко-художник.

Марія НАЗАР,
с. Доброводи

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *