Побачити Париж – і… не померти

Франція! Країна із своїми особливостями, принципами та досягненнями, найтуристичніша країна світу! Ейфелева вежа – одна з найвідвідуваніших споруд світу, а Париж носить звання найромантичнішого міста. Але не Парижем єдиним славиться країна історичних перипетій, моди та стилю. У Франції багато міст, які мають свої особливості та підкреслюють традиційну французьку культуру. Мені тричі доводилося побувати у різних куточках Франції, тому хочеться поділитись враженнями про ті місця, які вразили найбільше.

Лавандова мрія – Сен-Поль-де-Ванс
Старовинне містечко з вузькими вуличками, гамірними крамничками, музеями. І все це посеред неймовірних краєвидів. Таким у моїй внутрішній камері залишився цей шматочок традиційної Франції. До міста веде серпантинна дорога по кам’яних вершинах, а помаранчеві дахи будинків навколо, наче огорнуті підвечірнім сонцем, одразу відгукуються десь в душі і нагадують: “Це ж як на тій картині, що в кімнаті у мого дядька!”. Перше, що спадає на думку: “Хочу тут жити!”. Погляд притягує красиво викладена бруківка, старенька, але така витончена і естетична. Не дивно, що Сен-Поль-де-Ванс славиться як містечко,яке надихало безліч художників.
Цікавий факт: ресторан чи готель міг запрошувати до себе митця, безкоштовно пригощати його і створював всі умови, щоб можна було малювати картину. А коли художник її завершував, то дарував цьому закладу.
Особливу увагу у кожній поїздці я звертаю на двері. Тут це просто естетична насолода. Кожні дверцята особливі, виконані атмосферно, підкреслюючи колорит міста! Торкаючись до клямки, розумієш, що доторкаєшся до історії. Вузькі вулички та відсутність автомобілів створюють відчуття затишку. Містечком хочеться гуляти і розглядати кожну деталь – картини, які опираючись на стіну, ваблять своєю незвичайністю,вазони, дерева, які в’ються по стінах, нетипові дерев’яні та металеві вивіски, вікна, лампи, сходи, велосипеди. Є настільки вузенькі вулички, що, відкриваючи двері своєї оселі, людина відразу опиняється віч-на-віч з вами! Оскільки містечко розташоване на вершині, то перед кожним, хто дійде до кінцевої кам’яної стіни, відкривається неповторний краєвид на лавандові поля, які є своєрідним символом Франції. Адже саме лаванда тут зображена на кожній картині, наче довершена деталь, без якої Сен-Поль-де-Ванс був би не таким особливим.

Його величність – Париж
Звісно, коли приїжджаєш у столицю Франції, то найперше, що тебе цікавить – це вона, Ейфелева вежа! ЇЇ видно не одразу, але коли під’їжджаєте ближче до центральної частини міста, вона з’являється на горизонті і здається такою фантастичною! А вечірні вогні вежі змушують серце завмирати. Після цієї зустрічі ти розслабляєшся і з захватом споглядаєш всю величність, довершеність, колоритність міста над Сеною. Саме ця річка здається ниточкою, яка об’єднує розкинуте місто в одне ціле. На вулицях багато ресторанів та кафе, де люди насолоджуються життям, смакуючи традиційною французькою кухнею та винами! Вино тут всюди: його подають як до страв, так і додають у страви. Традиційними делікатесами родом з Франції вважаються устриці, жаб‘ячі лапки та цибулевий суп. Славнозвісна фуа-гра також родом звідси.
Прямуючи вулицями, зустрічаю чоловіків і жінок, які виділяються серед інших модними поєднаннями одягу та аксесуарів, і це не дивно, адже Франція є провідною країною в індустрії моди та краси. Цікавою і дещо незвичною є можливість присісти будь-де в парку чи просто біля Лувру на траві, посмакувати багетом чи навіть лягти подрімати. І ніхто не звертатиме на тебе уваги, бо тут так прийнято.
Ще однією перлиною Парижа є Нотр-Дам де Парі. Мені пощастило побувати там під час цвітіння магнолії. Її цвіт наче створений для того, аби виділити собор ніжними рожевими акцентами посеред інших споруд. Наступною ціллю був огляд міста з висоти. В цьому мені допоміг Монпарнас. Я піднявся на дах хмарочоса, з якого відкрився вид на Париж з висоти 210 метрів.
Не міг я обминути і Лувр. Солідний, великий, в міру стриманий і особливий своїм головним входом. Щоправда, потрапити всередину не вдалося, бо це якраз був вівторок(єдиний вихідний у тижні). Тож мистецькі скарби Лурду, в тому числі і Джоконда, залишились не побаченими, а відвідини музею довелося відкласти до наступної поїздки.
Впало в око, що в Парижі багато біженців, очевидно тому, що Франція найтолерантніше серед усіх країн Європи ставиться до людей з таким статусом. Багато вихідців з Африки намагаються продати тобі сувеніри дешевше, ніж у крамничках, а задля успішних торгів навіть вивчили деякі фрази українською! Одним словом, роблять все для того, щоб їхній крам не залишився непоміченим туристами.
Важливими деталями, які створили особливу атмосферу для мене, стали розкішні та яскраві каруселі, ванільне морозиво в ріжку, класична музика на вулицях під акордеон, французька мова з характерною чарівною «картавинкою», сонячна погода, смак вина на ресторанній терасі, цвіт магнолії і все те, що вкладають у фразу «Побачити Париж – і померти». Моїм же завданням було намилуватись чарівними місцями столиці Франції, зафіксувати неповторні миті і спробувати передати ці емоції іншим.
Поїздка в Париж була моєю ціллю! Завжди мріяв пофотографувати в столиці любові і краси. І так складається, що коли сильно чогось хотіти, то якісь сили допомагають тобі прийти до бажаного! І ось я тут. На фоні Ейфелевої вежі фотографую закохану пару в оточенні незліченної кількості інших, таких же закоханих в місто і один в одного людей. Париж – місто кохання та найщиріших зізнань, саме тому я дуже хотів першими в своєму французькому об’єктиві побачити двох щасливих людей, яких об’єднує щось більше, ніж спільні погляди на життя.
Мрійте сміливо та вірте у свої мрії! Адже їм властиво здійснюватися. В цьому я переконуюся чи не щодня.

Юрко КУШНІР,
студент факультету журналістики ТНПУ ім. Володимира Гнатюка

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *