Хто, як не ми?! 14 березня – День українського добровольця

Серед новітніх свят, появою яких завдячуємо сучасній російсько-українській війні, – День добровольця, який відзначаємо 14 березня. Саме ці мужні чоловіки і жінки, молодесенькі хлопці та дівчата, які ще вчора брали інтеграли та розв’язували шкільні теореми, першими стали на захист своєї Вітчизни. Спочатку на Майдані, під час Революції Гідності, потім першими пішли в АТО, і своїм справжнім, дієвим патріотизмом та надзвичайною силою духу вистояли і показали усьому світу і, насамперед, своїм деморалізованим правоохоронним органам та небоєздатним збройним силам, що з кремлівським окупантом можна успішно боротися і перемагати. І нині, на п’ятому році війни, коли українська армія, загартована у щоденних боях, відновила свою професійність та боєздатність, добробати досі на передовій.

Саме добровольці боронять найнебезпечніші ділянки фронту, де відстань до ворога вимірюється кроками, бо здатні воювати у нелюдських умовах, своєю відчайдушністю, хоробрістю, безкомпромісністю та незламністю є страшним сном для сепаратистів і російської армії. Через свою окремішність і небажання переходити у лави ЗСУ, добробати – головний біль і для української влади, яка не може обійтися без добровольців, які і через чотири роки війни залишаються найвмотивованішими, найдосвідченішими та найідейнішими військовими у нашій державі. Іх не потрібно заманювати до війська пільгами, заохочувати підвищенням зарплат, обіцяти земельні ділянки за службу. Усе це добровольцям не потрібно – основна їхня мотивація – любов до України.
Серед багатотисячної армії українських добровольців чимало збаражан, зокрема тендітна дівчина, відчайдушна амазонка з Романового Села – Настя Цебринська, або «Фенікс», як її знають на фронті. Її історія боротьби починалася, як і у більшості добровольців, з Майдану, потім був військкомат, де відчайдушній збаражчанці відмовили, і добровольчий батальйон «Золоті Ворота», у складі якого, пройшовши вишкіл, Настя потрапила на війну, де рятувала бійців і сама відчайдушно боролася з ворогом, вражаючи побратимів-чоловіків своєю мужністю та витривалістю. Саме на війні наша землячка зустріла коханого, який згодом став її чоловіком, з яким «Фенікс» створила сім’ю, повернувшись на мирну Україну.

Ще один наш земляк Віктор Чижевський, теж юнаком з волонтерського штабу, добровольцем пішов захищати свою землю і два з половиною роки воював у найгарячіших точках на Донеччині та Луганщині у легендарному батальйоні «Айдар». «Народне слово» неодноразово писало про наших мужніх героїв на шпальтах тижневика. Нині Настя і Віктор часті гості збаразьких волонтерів з ГО «Штаб національного спротиву Збаразького району» і допомагають війську уже у якості волонтерів.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *