Отець Михайло Бедрій: історик, священик, патріот

27 березня виповнилося 60 років отцеві Михайлу Бедрію, який впродовж 25-ти років служив священиком на парафіях сіл Вищі Луб’янки, Новий Рогівець, Кретівці та хутора Ліски. Початок діяльності пароха припав на 90-ті, коли село разом із усією державою почало національно пробуджуватися, відновлювати історичне минуле, культурне та релігійне життя. Історія села Вищі Луб’янки за цих чверть століття поповнилася важливими подіями, ініціатором та учасником яких став о. Михайло Бедрій. Громада села, як заручник цієї пам’яті, ніяк не могла оминути ювілей пароха та із вдячністю пригадати найважливіше, що відбувалося в роки його служіння.
У 1990-му році на Татарському шляху за околицями села був створений козацький насип, який символізував національно-визвольний рух доби Козаччини. Посвячення Могили стало точкою відліку сучасної незалежної історії села Вищі Луб’янки і діяльності священика о. Михайла Бедрія, який саме освячував її.
Тому моменту передувало багато подій та рішень у житті о. Михайла, які привели до душпастирської роботи. Священик народився і ріс у с. Зубрець на Бучаччині. Там закінчив на відмінно школу і продовжив навчатися протягом чотирьох років у Кременецькому педагогічному училищі. Далі працював педагогом у селі Переволока і паралельно студіював історію в Івано-Франківському педагогічному інституті імені В. Стефаника. Результатом навчання стала робота вчителем у середній школі №1 у Львові. У 1981 році Михайло Бедрій створює сім’ю, одружившись з дівчиною зі свого рідного села, дочкою священика Івана Павлишина Любомирою. У подружжя народжується два сини – Назар та Іванко.
Через вісім років, а саме 6 березня 1989-го, Михайло кардинально змінив свою долю і висвятився на диякона, а невдовзі— на священика. Та це не означає, що інтерес до історії минув, навпаки о. Михайло Бедрій вдало поєднував священичу діяльність із важливими історичними датами в історії України, зокрема виступаючи як оратор на культурних заходах, урочистостях села, де завжди демонстрував свою патріотичну позицію палкого вболівальника української держави. Крім того, всечесний отець спробував себе в ролі письменника, видавши дві історичні книги. Перша з них про рідне село Зубрець, яка так і називається «Зубрець. Нарис історичного минулого і сьогодення», 1999 р., друга книга про архиєпископа УГКЦ в Австралії, який був родом зі Збаража — «Єпископ Іван Прашко і Збаражчина», 2002 р.
Та повернемось до початку 90-х і подивимось, як розвивалась священича діяльність о. Михайла Бедрія. Як було сказано вище, це були непрості роки, для церкви в тому числі. Тому перші роки своєї роботи на парафії о. Михайло розпочав з відновлення релігійних пам’яток (фігур) та інфраструктури самої церкви, які постраждали від комуністичного режиму. У 1997 році на пожертви парафіян та окремих меценатів довкола церкви була побудована Хресна дорога, а також була привезена до храму ікона Зарваницької Божої Матері.
Початок 2000-х запам’ятався роботами з будівництва на території церкви каплиці, створення якої було приурочене ювілею народження Ісуса Христа та приїзду в Україну Папи Римського Івана Павла ІІ. Також був заново встановлений мур довкола храму, вистелена бруківка. В’їзд у село Вищі Луб’янки прикрашає Марійський центр, збудований у 2002 році.
Окрім будівельних робіт, проводилися реставраційні роботи з відновлення іконостасу та ікон храму. Восени 2007-го року о. Михайло зустрічав Місію, яку проводили отці-редемптористи М. Шевчишин та П. Ковальчук.
Отець Михайло активно і натхненно працював із молоддю, на парафіях були створені духовні осередки «Українська молодь — Христові», «Марійська дружина», які мали надихати молоде покоління на добрі звершення у житті церкви. У 2010 році розпочало свою діяльність жіноче Братство Матері Божої Неустанної Помочі, яке до сьогодні молиться за парафіян села та всієї України.
Того ж року, а саме 14-15 серпня 2010-го, на парафії с. Вищі Луб’янки відбулося масштабне святкування 20-річчя виходу з підпілля УГКЦ та посвячення козацької могили, під час якого проводилися богослужіння, урочиста процесія до Могили, спортивні та розважальні заходи.
У 2012 році у церкві Різдва Пресвятої Богородиці перебували мощі Івана Хрестителя. А вже через рік, 28 липня 2013-го, парафіяни святкували 1025-ліття з часу Хрещення Київської Русі. Парох організував поїздку до Києва на відкриття Собору УГКЦ.
У драматичний період Євромайдану, 19-20 лютого 2014-го, отець Михайло разом з парафіянами проводив молитви на вервиці за Україну, з 18 до 22 години безперервно дзвонив церковний дзвін.
25-26 липня 2014 р. всечесний отець організував вело- та автопробіг під гаслом «Бог та Україна», який охопив с. В. Луб’янки, с. Н. Луб’янки, м. Збараж та с. Травневе і закінчувався дорогою на кладовище, де були поховані євромайданівці, Герої Небесної сотні Устим Голоднюк та Назарій Войтович. Також у селі Вищі Луб’янки з ініціативи отця Михайла встановлений пам’ятний хрест Небесній сотні.
У той же час на парафії проводилися роботи з благоустрою, було наново перекрито церкву.
Отець Михайло часто організовував для парафіян екскурсії у різні святі та історичні місця, щорічні прощі до Зарваницької Божої Матері.
Наприкінці 2015-го року отець Михайло Бедрій, через погіршення стану здоров’я, передав повноваження душпастира отцю Назарію Вінтонюку, який був практикантом всечесного отця.
Тож щиро дякуємо, всечесний отче Михайле, що Ви разом з нами, за Вашу працю, і бажаємо Вам ще многая літ!

Наталя КАЛЬБА,
парафіянка, членкиня Союзу українок с. Вищі Луб’янки

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *