Реабілітаційний центр у Максимівці стає реальністю

Те, що не під силу владі, вдалося зробити максимівчанам разом із громадськими активістами та волонтерами. Коли восени 2017 року збаразькі чиновники відправили Максимівську районну комунальну лікарню у самостійне плавання і загроза її закриття стала реальною, для порятунку медзакладу об’єдналися сільська рада, волонтери та атовці, вирішивши не лише власними силами відремонтувати стару будівлю, але й вдихнути у неї нове життя, відкривши реабілітаційне відділення для бійців АТО.
– З початку російсько-української війни наше село активно допомагало українським захисникам на Сході, – розповідає голова громадської організації «Максимівська ініціатива» Михайло Хомишак. – Щотижня відправляли в АТО по два буси з продуктами харчування, печивом, різноманітними домашніми смаколиками, які готували наші максимівські господині. Робили, це щоб хлопцям на війні передати частинку домашнього тепла та нашої любові, бо на Сході захищали від московського окупанта українську державу, відстоюючи її територіальну цілісність, і наші односельці. Відслуживши, хлопці почали повертатися з фронту додому на рідну Збаражчину. На сьогодні в районі маємо 180 демобілізованих учасників АТО. Незважаючи на нагальну потребу у реабілітації, лише кілька чоловік скористалися путівками на санаторно-курортне лікування у Більче-Золотому та Микулинцях, – каже волонтер. За його словами, більшість атовців району, які потребують реабілітації, не можуть скористатися цим своїм правом, по-перше ,через матеріальне становище, а по-друге, не можуть на такий тривалий час покинути сім’ю. – Здається, що 150 кілометрів до Більче-Золотого ніби і не така вже величезна відстань, але для багатьох атовців, які є головними годувальниками в сім’ї, їхати так далеко немає змоги, – наголошує Михайло Хомишак. – Тому ми почали мізкувати, як допомогти демобілізованими бійцям. Під час спілкування атовці висловили думку, що якби реабілітаційне відділення знаходилося неподалік, в межах району, то вони із задоволенням приїздили б туди на реабілітацію, тим самим не в збиток власній сім’ї та роботі. Після перемовин із хлопцями із ГО «Побратими Збаражчини» виникла ідея створити таке відділення на базі Максимівської лікарні. Адже сюди до нас на реабілітацію могли б приїжджати хлопці не лише зі Збаражчини, а й із сусідніх районів –Підволочиського, Лановецького тощо.
Загорівшись цією ідеєю, і, щоб дізнатися, як створити реабілітаційне відділення у Максимівці, ініціативна група їздила на Львівщину та Івано-Франківщину. Були максимівчани і у Більче-Золотому, де переймали досвід і отримали цінні поради. Разом із лікарями розробили бізнес-план і почали працювати над його втіленням. – За вісім місяців зробили чимало, залучивши на ремонт та закупівлю необхідного для реабілітаційного відділення обладнання мільйон гривень, – каже пан Михайло. Зараз всередині лікарні проведений ремонт приміщення. Тут зможуть лікуватися і місцеві жителі, і атовці. Облаштовані кімнати і для майбутнього реабілітаційного відділення. Вже зараз Максимівська лікарня може приймати з десяток хлопців. Усього є 15 ліжко-місць. Ремонти на завершальній стадії, стверджує Михайло Хомишак. Крім коштів Максимівської сільської ради, багато допомагали спонсори, а також сусіди, зокрема Киданецька сільська громада, яка перерахувала 80 тисяч гривень на облаштування реабілітаційного відділення. – Люди розуміють, що допомагають не лише бійцям, а насамперед собі, – переконаний Михайло Хомишак. – Тернопіль і Більче-Золоте далеко, а тут, під боком, будь-яка людина зможе підправити своє здоров’я, відпочити, порелаксувати, не виїжджаючи далеко від рідного дому. Зробили план на соляну кімнату, більше того, самотужки викопали під лікарнею підвал для облаштування цієї кімнати, тепер лишень потрібно завезти туди солі, над цим працюють спеціально замовлені спеціалісти з Луцька, – розповідає волонтер.

Максимівські волонтери разом з атовцями закупили на спонсорські кошти усе обладнання для фізкабінету – апарат УВЧ, ампліпульс, три кушетки, профілактор Евмінова, електрофорез, аплікатори Ляпко, аромолампу, турнік, два інгалятори, тонометр, чотири штативи, дві кварцові лампи тубус кварц. Облаштували «бішофітну кімнату», де бійці зможуть отримувати лікувальні ванни з бішофітом, які дуже корисно приймати для оздоровлення опорно-рухового апарату. Адже, як стверджують демобілізовані бійці, кожен боєць, пройшовши війну, має проблеми із хребтом, суглобами. Зробили ремонт і в кімнаті лікувальної фізкультури.
За словами старшої медсестри Максимівської лікарні Тетяни Романської, штат їхніх працівників складає 17 чоловік. У цю кількість входять не лише медичні працівники, й обслуговуючий персонал – кухарі, візники, сторожі тощо. Наразі штатний розпис здійснюється з розрахунку на 4,5 ставки. У робочі дні в лікарні щодня працює 7-8 людей.
Громадські активісти планують розширити реабілітаційне відділення і кількість послуг, які зможуть надавати відпочиваючим. Впритул до приміщення Максимівської лікарні, де в давнину була сільська корчма, знаходиться недобудова. Там за грантові кошти волонтери з атовцями планують облаштувати басейн, водні процедури, бджоло-терапію. В планах і кінна терапія, до речі, коней для реабілітаційних цілей їм нададуть безкоштовно. Є домовленість і з бджолярами, які готові вже цього року розміщувати власні вулики та лежанки для апітерапевтичного будиночкА, попередню згоду отримали активні максимівчани і від відомого тернопільського апітерапевта. – Наше село допомогло зупинити ворога, надсилаючи продукти харчування на фронт, нині люди самотужки відродили лікарню та зробили усе для того, щоб тут функціонувало реабілітаційне відділення. Тож хочемо, щоб і держава допомогла нам із фінансуванням, зокрема виділивши кошти на зарплату кінного інструктора та лікаря-апітерапевта, – наголошує Михайло Хомишак. – Все, що залежало від нас, як громади та волонтерів, ми зробили. Свої зобов’язання перед районною владою, яка планувала в рамках оптимізації закрити лікарню у Максимівці, ми виконали. Зараз час влади виконувати обіцяне, а саме підписати дозвіл на введення в експлуатацію лікарні разом із реабілітаційним відділенням. Так, є недопрацювання і у головного лікаря Максимівської лікарні, бо досі медзаклад не уклав договорів з постачальником води та зі Збаразьким РЕМ. Через це нема можливості підключити лікарню і закуплене нами обладнання для реабілітаційного відділення до електроживлення, бо відсутнє заземлення. Згідно з чинним законодавством, саме головний лікар лікарні мусить це зробити. Сьогодні ми зібралися усі тут, волонтери, атовці, медперсонал лікарні на чолі із головним лікарем Володимиром Мельником для того, щоб начальник відділу охорони здоров’я Збаразької райдержадміністрації Олег Щуцький сказав нам, що нам ще необхідно зробити, аби лікарня із реабілітаційним відділенням запрацювали з квітня. А також поцікавитися у посадовця, чому влада не виконує свої зобов’язання.
Михайло Хомишак очолює ще й громадську раду з питань підприємництва і соціального захисту при Збаразькій РДА, де неодноразово з громадськими активістами обговорювали це питання.

Олег Щуцький, начальник відділу охорони здоров’я РДА:
– Максимівська лікарня донедавна не виконувала своїх функцій як медичний заклад, а працювала як геріатричне відділення. Тому було ініційовано перевірку діяльності лікарні. У Максимівку виїжджала спеціальна комісія, яка вирішила, що лікарня не може функціонувати у тому вигляді, в якому вона працювала досі, бо це не відповідало нормам і статусу лікарні, який прописаний законом. Щоб зберегти лікарню, максимів чани, заручившись підтримкою волонтерів з ГО «Побратими Збаражчини» та ГО «Максимівська ініціатива», вирішили на її базі створити реабілітаційне відділення. Але це не так просто, як здається ініціативній групі, це довготривалий процес. За цей час вони дійсно зробили великий крок вперед, здійснивши ремонт, закупивши відповідне обладнання для реабілітаційного центру, заручившись підтримкою Максимівської сільської ради, голови та депутатського корпусу, які виділили 100 тисяч гривень, щоб профінансувати заробітну плату лікарю-реабілітологу. Але попри усі ці очевидні здобутки і бажання людей, цього недостатньо для повноцінного функціонування реабілітаційного відділення. В області є набагато потужніші реабілітаційні центри.. Адже реабілітація – це не лише фізпроцедури. Це дуже хороша громадська ініціатива, але проблема в тому, що в районі, так само, як і у державі загалом, не вистачає коштів на виплату заробітних плат для наявних медпрацівників, не кажучи про створення нових штатних одиниць. Існуюча медична субвенція не вирішує питання, реформа медицини вимагає оптимізувати уже наявні робочі місця. В умовах реформування медицини і вторинна ланка не може залишатися не реформованою. Відбувається скорочення терапевтичних ліжок в усіх лікарнях по усій державі, хочемо ми цього чи ні. Щоб вижити і бути конкурентоспроможними на ринку медичних послуг, оптимізація медзакладів неминуча. З 1 липня стартує реформування первинної медицини, з 2020 року те саме очікує і на вторинну, до якої відносяться лікарні. Якщо гроші таки підуть за пацієнтом, тоді ми побачимо, які медзаклади зможуть залишитися на плаву, а які ні.
На жаль, в районі немає фінансової можливості профінансувати реабілітаційний центр. Адже при наявному штаті працівників Максимівської лікарні лише на виплату заробітної плати необхідно 320 тисяч гривень в рік. Правда, сільська рада готова із власних коштів профінансувати 0,5 штатної посади лікаря-реабілітолога, але це не вирішує питання. Як дільнична лікарня Максимівська лікарня готова працювати хоч завтра, а як повноцінний реабілітаційний центр – ще ні. Хоча оптимізація неминуча і для відремонтованої лікарні теж, – переконаний Олег Щуцький.

Волонтери кажуть, що розуміють всі ці ризики, але вони сподіваються вирішувати ці проблеми поступово, зараз головне для них – відкрити заклад. В подальшому кошти на функціонування реабілітаційного центру сподіваються отримати згідно державної програми підтримки реабілітаційних центрів в Україні, куди включити Максимівську лікарню із реабілітаційним відділенням проситимуть місцеву владу. За словами медпрацівників, односельці з нетерпінням очікують на відкриття оновленої лікарні. У свою чергу волонтери запевняють, що теж готові забезпечити відділення першими пацієнтами. У понеділок, 26 березня, волонтери з ГО «Побратими Збаражчини» завезли у Максимівську лікарню нове обладнання, меблі, каримати, музичний центр, навіть кімнатні вазони. Під час довгої та емоційної розмови із Олегом Щуцьким дійшли згоди, що до четверга мають вирішити усі питання і отримати відповідні дозволи від Збаразького РЕМ та санстанції, а начальник відділу охорони здоров’я Збаразької РДА обіцяв підписати необхідні дозволи на відкриття діяльності Максимівської лікарні та реабілітаційного відділення. Урочистості з відкриття заплановані вже на ці вихідні.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *