В урочищі Гурби збаражани вшанували Героїв-повстанців

Щороку у третій день великодніх свят українські патріоти, серед яких і збаражани, традиційно з’їжджаються в урочище Гурби(Здолбунівський район, Рівненська область), щоб вшанувати героїв, які загинули тут 22-25 квітня 1944 року під час найбільшої битви між армією УПА та загонами НКВС у Другій світовій війні.
За словами голови районної управи Братства ОУН-УПА Ярослава Бреги, щоразу, їдучи на Рівненщину в урочище Гурби, вони з хлопцями молять Бога, щоб не було дощу. – До місця історичної битви потрібно з чотири кілометри їхати ґрунтовою дорогою, яка після дощу стає непроїзною для будь-якого виду транспорту, а в об’їзд потрібно їхати через Дубно або Острог, а це додаткових 75 кілометрів лише в одну сторону, – зазначає пан Ярослав.
– Хоча я ще пам’ятаю, як у 2004 році голови Рівненської та Тернопільської облдержадміністрацій божилися, що прокладуть до Гурбів кам’яну дорогу. Минуло чотирнадцять років, а дороги як не було, так і немає, – наголошує збаражанин. У цьогорічному вшануванні повстанців у Гурбах взяли участь 24 священики УПЦ КП і вперше на запрошення архієпископа Луцького та Острозького Іларіона у богослужіннях та панахиді взяли участь ще три владики – архієпископ Львівський та Сокальський Димитрій, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, Ужгородський і Закарпатський Варсонофій. Як розповів Ярослав Брега, участь у вшануванні взяли багато творчих колективів з Здолбунова, Харкова, Дубна, Рівного, Острога та Києва.

74 роки тому так звана гурбенська битва розпочалася саме на третій день по Великодню і закінчилася тактичною перемогою радянських військ та виходом з оточення українських повстанців.
У нерівному бою біля колишнього польського поселення Гурби зійшлися біля п’яти тисяч повстанців (з них дві тисячі місцеві селяни) та 30 тисяч загонів НКВС і Червоної армії. У бою брали участь відділ південної групи УПА-Північ (Військова округа «Богун» під командою Петра Олійника— «Енея») та з’єднання УПА-«Південь» (під командуванням Василя Кука— «Леміша»). Проти повстанців НКВС кинуло 5 бригад солдатів і деякі частини Червоної армії, відкликавши їх з фронту, а також авіацію, бронепоїзди, 15 легких танків, полк кінноти. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена. Кожна сторона наполягає на своїх підрахунках. Після бою, під час якого більшовики зазнали численних втрат (за даними УПА, більше 1000 вбитих), НКВС-івці спалили навколишні села Гурби та Антонівці. Свої бойові втрати повстанці обчислювали у кількості 300 чоловік, це не враховуючи поранених та цивільного населення, яке допомагало повстанцями, під час бою, забираючи поранених з поля бою та доглядаючи їх у польовому шпиталі. Саме важкопоранені зі шпиталю та місцеве населення, яке, не маючи військового досвіду, не змогли прорватися з «гурбенського котла» і стали легкою здобиччю для загонів НКВС, які жорстоко їх усіх повбивали. Звітуючи керівництву про тисячу вбитих повстанців, більшовики приховали інформацію, що більшість так званих вбитих повстанців насправді мирне населення з довколишніх сіл, знищене загонами «СМЕРШ», які були озлоблені через те, що повстанцям вдалося вирватися з оточення. Проривалися з «гурбенського котла» півтори тисячі повстанців, які вранці 25 квітня 1944 року з боями вийшли в район села Буща і річкою Потурою вирвалися від переслідувачів. Вийшовши з оточення, одна група повстанців навіть знищила цілу танкову роту, яка була розквартирована в одному із довколишніх сіл.
І щоб навіки стерти з пам’яті українців будь-яку згадку про героїзм повстанців, яким таки вдалося вирватися із оточення з так званого «гурбенського котла» і довгі роки продовжувати свою диверсійну роботу, більшовики на місці битви і спалених сіл висадили ліс.
18 травня 2007 року в урочищі Гурби, на місці боїв відбулось урочисте відкриття меморіалу пам’яті загиблим воякам Української повстанської армії. Під час відкриття пантеону загиблим героям у Гурбах урочисто перепоховали віднайдених на той час останки 27 загиблих упівців. З тих пір керівник Збаразької районної управи Братства ОУН-УПА імені Клима Савура Ярослав Брега разом із хоровою капелою Братства ОУН-УПА вже більше десяти років, кожної весни у третій день великодніх свят вшановують загиблих героїв-повстанців саме тут. Цей рік не виключення. 10 квітня у 74-у річницю історичної битви збаражани знову були на Рівненщені в урочищі Гурби, де відкривали концертну програму, виконавши три пісні: гімн ОУН-УПА, пісню, присвячену загиблим героям-повстанцям «Смерть, або воля» та життєстверджуючу «Україна є». – Щороку по-можливості їздимо сюди, – каже пан Ярослав. – Те, що широкий загал знає правду про цю битву і велелюдно вшановує героїв, велика заслуга нині вже покійного народного депутата України Василя Червонія, який перший ініціював пошукові експедиції та підняв архівні документи. Зараз тут збудований меморіал загиблим героям, на горі розташований дерев’яний чоловічий монастир, Свято-Воскресенська церква, насипана символічна повстанська могила, встановлено хрест, – розповів пан Ярослав. Збаражанину врізалися в пам’ять слова теж покійного Митрополита Рівненського і Острозького Євсевія, який під час перших урочистостей сказав, що для кожного українського патріота має бути два головних місця паломництва – у день усіх святих землі української – проща на козацьких могилах у Берестечку, а на третій день великодніх свят усі мають бути тут, у Гурбах, щоб вшановувати вояків УПА.

В історичній гурбенській битві брали участь і наші земляки. Про досі не відомі подробиці із життя одного із героїв гурбенської битви, який відчайдушно боровся і загинув під час цього бою, сотника з позивним «Булка» розповів Ярослав Брега.
Детальніше читайте у «Народному слові» згодом.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *