На 807-мі уродини Збаража приїхала потужна польська делегація

З нагоди Дня міста та відкриття туристичного сезону Тернопілля, яке після кількох спроб проведення у інших районах області знову повернулося до Збаража, на урочистості традиційно завітало багато почесних гостей – очільники області та району, депутати обласної ради, народні депутати, а також представники польських міст-побратимів – Глубчіце та Болеславця. Журналістам «Народного слова» вдалося поспілкуватися з деякими представниками польських делегацій. З’ясувалося, що майже в усіх із них – родинні корені, пов’язані зі Збаражем і Збаражчиною. Скажімо, 2-ий заступник президента міста Болеславець Барбара Смоленска розповіла, що її тато – уродженець Базаринець, дідусь і прадід родом з Синяви, а бабуся – збаражанка. У 2007 році пані Барбара вперше приїхала до Збаража, і з тих пір побувала у нашому місті уже 20 разів. Жінка активно займається волонтерською діяльністю, щоліта приїздить з групою молоді впорядковувати поховання поляків на міському цвинтарі та в Синяві, а присутність на святкуванні Дня міста вже стала для неї традицією. – Дуже люблю приїздити сюди, – каже пані Барбара, – знайшла родичів у Збаражі та Синяві. На Збаражчині наче наповнююся енергією до праці, почуваюся як у себе вдома. Враження, емоції від цих подорожей на батьківщину своїх рідних передаю старенькому татові, який з ностальгією та розчуленням згадує місця, де народився.
Пані Барбара зауважує, що історія стосунків між польськими та українськими народами складна і драматична, але потрібно перегорнути темні сторінки і надалі виховувати молодь у дусі єднання, спільних цінностей.
Представник міста Глубчіце Вєслав Робак також захотів розповісти, що поєднує його з Україною та Збаражем. – Мій батько Алоїзій народився у Тарасівці, а у Збаразькому костелі його хрестили. 18-річним юнаком був змушений виїхати до Польщі під час операції «Вісла». Зараз батькові 91 рік, через похилий вік він вже не зможе приїхати в Україну, але просив мене побувати в Тарасівці. Я їздив туди, але, на жаль, навіть батькова хата не збереглася. Розпитував старожилів про нього, проте ніхто його не пам’ятає. Надто багато років минуло відтоді, – сказав пан Вєслав.
Війт громади польського міста Лігниця Даріуш Павлище звернувся до учасників святкування українською мовою та просто зачарував усіх, заспівавши пісню «Рідна мати моя». Під час спілкування з паном Даріушем з’ясувалося, що він етнічний українець, у його родині шанують українські традиції, спілкуються і моляться рідною мовою. За словами пана Даріуша Павлище, у їх невеликому містечку, розташованому неподалік від кордону з Німеччиною, вже понад 60 років діє український ліцей, де навчаються діти українців не лише з Польщі, а й низки інших європейських країн.
Роман Полікровський додав, що пан Даріуш власними коштами фінансує лікування українських бійців, крім того, читає лекції з децентралізації у вишах України.
Представник делегації м. Болеславець Альфред Кварцяк родом з Дубно. Чоловік розповів, що його батьки під час Другої світової війни врятували 15 євреїв. Вони були настільки винахідливі та безстрашні, що обладнали криївку у своєму будинку, де знаходився німецький штаб. За цей подвиг батьки пана Альфреда отримали звання «Праведники народів світу». До слова, Україна посідає четверте місце та кількістю праведників світу після Польщі, Нідерландів та Франції.
Нагадуємо, це почесне звання присвоюється державою Ізраїль не євреям, тим, хто в роки Другої світової війниз ризиком для власного життя рятував євреїв від знищення на території Європи, окупованій нацистами.

Оксана МОРГУН

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *