Збаражанка надихнула євреїв на заснування щорічної премії

Є робота для роботи, а є робота для душі. Так каже Тетяна Федорів, молодший науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля». Саме улюблена робота, якій Таня присвячує чимало часу, не лише принесла їй неабияке задоволення і вагомі результати, а й захоплення та повагу мешканців далекого континенту. Щоб висловити свою вдячність за зроблене нашою землячкою, американці приїхали до Збаража і вручили молодому науковцю подячний лист від президента чоловічого клубу «Temple Israel»,( або, як його ще назвали, Братство Храму Ізраїлю), Гаральда Вайселя та грошову винагороду.
– Визнаючи Тетянині дії як «Добрий вчинок, що зробить світ кращим місцем», Братство Храму Ізраїлю, що знаходиться у місті Шарон, штат Массачусетс, США, вражене і задоволене тим, що вона зробила завдяки своїй відданості, і попросило, щоб я сьогодні відзначив її цією нагородою, щоб підбадьорити її продовжувати свою роботу, – сказав представник Братства досвідчений фахівець і науковець у галузі охорони здоров’я Алан Каул. – Таня, ви не тільки дуже особлива людина, але ви також надихнули багатьох, в тому числі Братство Храму Ізраїль, який розглядає можливість фінансування щорічної нагороди, щоб відзначати інших людей, які виконують «добрі справи» від свого серця.
Під час неординарної зустрічі, що відбулася у залі засідань міської ради минулого четверга, 24 травня, виступали і гості Алан Каул, Аарон Гінзбург, і сама винуватиця події, і міський голова Збаража Роман Полікровський. Саме з діяльності міського голови, який зініціював розчищення єврейського цвинтаря, і розпочалась уся ця тривала історія, яка ще чекає свого завершення.
За кілька років Таня Федорів розчистила понад 150 надгробків і продовжує працювати у вільний від роботи час та у вихідні дні, сфотографувала усі мацеви, склала детальний список надгробків, включаючи переклад їх написів. Задля того, щоб розуміти, що написано на плитах, розпочала вивчення івриту. Разом з міським головою співпрацювала з Філіпом Кармелем з Європейської ініціативи Єврейських цвинтарів, щоб організувати огорожу та захист кладовища.
– Захоплення єврейською історією, – зізнається Тетяна Федорів, – мені передалось від мого світлої пам’яті колеги Олега Євгеновича Мандрика. Він ще у 2012 році водив мене стежками по зарослому цвинтарю, прокладаючи мені шлях через зарості кропиви та акації, розповідав, скільки ще відкриттів можна зробити, досліджуючи місце спочинку євреїв, які колись жили у Збаражі. Якось мимоволі ця тема мене зацікавила, і після того, як Олега Мандрика не стало, я почала нею займатися самостійно. Дуже допоміг у цій справі міський голова Роман Полікровський, який разом з працівниками міської ради, комунальних підприємств зробив надзвичайно велику роботу з розчищення тих непрохідних заростей, в яких губились кам’яні надгробки. Без цього я, звичайно, нічого зробити не змогла б. З 2014 року почала систематично займатись цвинтарем – розчищати написи та фотографувати їх. Але цього для мене було замало. Адже змісту написаного не розуміла. Довелось взятись за вивченні івриту. Знайшла у Тернополі вчительку, яка працює у єврейській общині, і вже третій рік опановую цю дуже цікаву мову. Найстаріший напис на плитах, що знайдені на так званому новому єврейському цвинтарі, датується 1906 роком, а найпізніший -1947-им. Крім цвинтаря Збаражі, який є свідком присутності євреїв у нашому місті, є ряд будинків, які належали євреям, і про які можна багато цікавого розповідати. Ми часто ходимо мимо них, і не знаємо їхньої історії. І це не тільки будинок колишньої синагоги. Мало хто знає, що у будинку по Грушевського, який ледь тримається купи, колись розміщувалася пральня комірців. А будиночок перед Чорним мостом, де донедавна розташовувалось товариство мисливців і рибалок, був шинком Френкеля. Також була фотостудія, парова лазня та інші заклади, які належали євреям. У Збаражі жили відомі постаті, такі, як польсько-ізраїльсько-українська письменниця Іда Фінк, публіцист, драматург, прозаїк Вільгельм Фельдман та інші. Єврейською дільницею міста була вулиця Шолом-Алейхема. На основі знахідок у Національному заповіднику «Замки Тернопілля» уже розроблена оглядова екскурсія «Єврейськими слідами Збаража».
Про мою роботу наші сьогоднішні гості дізнались випадково, відвідуючи Збараж минулого року. Алан Каул та Аарон Гінзбург мають єврейське походження, і хоча живуть у США, але їхні далекі предки жили на Україні. Тому їх так цікавить історія їхнього роду і єврейства загалом. Вони дуже вдячні тим людям, які не є євреями, але з доброї волі зберігають історію їхнього народу. Таких людей не багато, але вони все ж таки є.
Про те, що гості добре орієнтуються у своїй історії, свідчив виступ Алана Каула. Його пра-пра-прадід народився у Збаражі у 1787 році і помер у 1832. Жили тут і помирали інші члени родини, останній з яких виїхав до Штатів у 1891 році. Деякі родичі Алана жили у Кременці і Токах Підволочиського району. Також Алан розповів, що євреї жили у Збаражі наприкінці 15 століття. Знищене старе єврейське кладовище, на якому близько 10 надгробків відповідно до проекту Міжнародного єврейського кладовища (Міжнародна асоціація єврейського генеалогічного товариства) датується 1510 роком. Згідно з документом 1593 р., місто та всі його доходи були передані в оренду євреям та християнам спільно. У 1765 р. було 910 єврейських мешканців. Це число зросло за правління Австрії після 1772 р. і згодом досягло 2896 (35% від загальної чисельності населення). І вже перепис населення 1931 року налічує 3000 євреїв. Біженці з Польщі збільшили єврейське населення до 5000 аж допоки нацисти окупували місто 6 липня 1941 року . 4 липня 1941 року погром убив перших євреїв. Гетто, створене восени 1942 року, було ліквідовано 8 червня 1943 року. У 2006 році Сьюзан Горден відвідала Збараж і так описала нове єврейське кладовище : «погано замкнуте, заросле чагарником, воно стало звалищем. Особливо у центрі кладовища багато бруду, сміття та бур’янів, припускаю, що камені стояли там теж. Кози, качки та дикі індики дивляться на нас байдужими очима, коли вони тикають носами на виноградні лози, пивні пляшки, обгорілі дерева та інше сміття посеред надгробних каменів. За словами колишнього мешканця, українські студенти розгромили надгробки лопатами та ломами, сюди також приводили ув’язнених, щоб витягували каміння і використовували їх як матеріал для будівництва доріг».
Переміна цієї жахливої картини на цілком протилежну настільки здивувала наших гостей-американців, що вони не могли підібрати слів, щоб висловити своє надзвичайне захоплення діяльністю міського голови та ентузіастки Тані Федорів.
– Ми переконані, – запевнив під час зустрічі Роман Полікровський, – що потрібно пам’ятати і шанувати всі народи, які жили у Збаражі. А єврейський народ має велику історичну сторінку у нашому місті. Аарон та Алан подають гарний приклад, як потрібно пам’ятати свій рід, докопуватись до його витоків, проникаючи у глибини століть. Наш проект з благоустрою єврейського цвинтаря ще не завершений. Незабаром там встановимо огорожу та пам’ятну стелу за кошти закордонних благодійників.
Тетяна Федорів також планує продовжити розпочату роботу і видати дуже цікаву книгу, де буде зібрана уся знайдена інформація щодо єврейської громади у Збаражі, увійде каталог усіх надгробків з цікавими епітафіями, опис цвинтаря, традицій , звичаїв, єврейських пам’яток та інше.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *