Збаражанка Маріанна Совик представлятиме Україну у фіналі конкурсу Міс Українська Канада

Незабаром, а саме 15 липня, наша юна землячка, донька успішних збаразьких підприємців Маріанна Совик боротиметься за звання “Міс Українська Канада”. Дівчина потрапила у число 16 фіналісток конкурсу, обраних серед 100 учасниць з різних провінцій Канади. Мета заходу, запровадженого у вересні 2015 року, – популяризація української культури в Канаді, сприяння просуванню талантів та широке залучення молодих українців, які проживають у Канаді, до соціальних ініціатив задля допомоги Україні. У конкурсі можуть брати участь молоді жінки українського походження від 18 до 30 років, які проживають на території Канади. Вимогами до учасниць конкурсу є не фізичні параметри, а яскрава індивідуальність, харизма, активна життєва позиція. А головний критерій відбору – любов до України, бажання та уміння розповісти світу про сучасну українську культуру. Усіма цими якостями минулорічна випускниця, золота медалістка Збаразької ЗОШ №2 володіє сповна.
За океан Маріанна потрапила, поїхавши на навчання. – Це було моєю великою мрією,- зізналась дівчина. – До неї я довго і наполегливо йшла. Мені хотілось чогось більшого, ніж вступити до престижного вузу України. Взяти велику вершину і таки видертись на неї. Для цього довелось попотіти, щоб здати міжнародний екзамен з англійської мови (IElTS), відкрити візу, вступити в коледж. Зараз я вчусь на графічного дизайнера у Mohawk college, що розміщений у Гамільтоні, провінція Онтаріо. Це 45 хвилин їзди від Торонто та недалеко від знаменитого Ніагарського водоспаду. До речі, цей водоспад, безумовно, чудо світу. Емоції зашкалюють, коли його бачиш. Коли ми з друзями на човнику ближче під’їжджали до нього, то у цей момент я сповна відчула повне злиття з природою та зрозуміла, наскільки вона могутня, а ми – люди – у порівнянні з її величчю, наскільки маленькі. Я вдячна своїм батькам, які є для мене прикладом у всьому, за те, що повірили в мене, без їхньої підтримки я б ніяк не змогла потрапити сюди. Зараз ми з подружкою ремонтуємо квартиру та живемо разом. До цього жила у студентському двоповерховому будинку, який складається з 5 кімнат, двох кухонь та двох ванн. Тут немає таких гуртожитків, як в Україні. У кожного має бути своя кімната.
Звичайно, каже дівчина, жити за океаном непросто. На власному досвіді переконалась, що потрібно дуже багато і наполегливо працювати, щоб чогось досягнути. – Але атмосфера усюди привітна, люди готові допомогти в будь-який момент, – додає землячка. – До того ж, дні насичені подіями. Життя, як нескінченна бігова доріжка,- завжди повно справ, які змушують кудись бігти. Ти біжиш, біжиш і передихнути немає часу.
На даному етапі пріоритетом для Маріанни залишається навчання. Хоча старається розвиватися як особистість та залишатися вірною собі. – Дуже важливо, – переконана дівчина, – почуватися щасливою кожного дня. Потрібно вміти черпати натхнення з дрібниць і не зважати на негаразди. За підтримки рідних та друзів усе вийде. Якщо проблема на шляху до цілі тільки гроші, то це взагалі не проблема, як каже мій тато. А щоб відволіктись від поганих думок, мені потрібна лише нова порція натхнення і позитивних емоцій. Для цього варто лише негайно вибігти з дому.
Приводом для неприємних вражень, як зізналась дівчина, може стати зрада. – Я терпіти не можу брехню прямо в очі, а також зраду – каже Маріанна. – Зраду близьким, зраду мрії, самому собі, державі. Як на мене, це найгірші речі у світі. Але усі негаразди, які трапляються з нами у житті, ми повинні переживати з гідністю, адже вони загартовують нас.
А ще, на думку юнки, людському росту та вдосконаленню сприяє конструктивна критика зі сторони, віра у Промисел Божий та у себе, сміливість, яка допомагає ризикувати усім заради своєї мрії та любові.
Щоб взяти участь у конкурсі, Маріанні довелось зробити чимало потрібних справ. Як і інші учасниці, вона провела дослідження та написала есе про давній народний костюм. Їй випало представляти на подіумі конкурсу той, який був притаманний Хустському регіону, що на Закарпатті. – Це була чудова можливість дізнатись про життя наших предків, культуру та традиції, – каже Маріанна. – Раніше я й уявити не могла, скільки деталей є у кожному костюмі, наскільки цікаві його елементи та як сильно відрізнялися святкове і повсякденне вбрання.
Окрім показу етнічних костюмів, притаманних різним регіонам України, дівчата дефілюватимуть у сукнях від Катерини Лукашик, Руслани Богуцької та інших відомих сучасних українських та закордонних дизайнерів одягу. Також кожна представить свій соціальний проект. Проект Маріанни Совик, створений за допомогою вчителя ЗОШ №2 Ірини Пік, стосується покращення матеріальної бази для англомовного табору, що уже третій рік щоліта діє при Збаразькій ЗОШ №2. – У школі, де я навчалась, -, каже землячка, – діє табір GoCamp від організації GoGlobal. Щороку туди приїжджає волонтер, аби діти мали можливість поспілкуватися з носієм мови. І я дуже рада, що у нас в Україні всіляко стараються допомогти дітям вивчити іноземну мову. Але, на жаль, як завжди і кругом, на це бракує матеріального забезпечення. Тому я вирішила, чому б не допомогти. Адже вчителі та волонтери роблять неймовірну роботу. Для переможців буде виділено 1000 доларів на втілення у життя свого проекту. Якщо пощастить, наші вчителі зможуть придбати комп’ютери та інше, необхідне для їхньої роботи, обладнання. Можливо, і для облаштування літнього навчального майданчика.
Якби кожен у нашій країні почав не тільки думати, а й діяти для розквіту нашої держави, переконана Маріанна, то зміни почались би вже сьогодні. А коли хтось один старається щось добре привнести, то воно не дуже допомагає. Кожному потрібно починати з себе. – Але якщо у мене буде можливість, – обіцяє молода патріотка, – я обов’язково робитиму усе можливе для рідної країни, у якій зараз бачу стільки лиха. Це мене болить. Ось і проект, який я зараз організувала, також спрямований на допомогу рідній школі. І дуже надіюсь, що усе вийде.
На завершення молода та амбітна землячка дала поради землякам. – Ніколи не сидіть на місці, – закликає Маріанна, – досліджуйте щось нове, пізнавайте самих себе, спілкуйтесь з новими людьми, читайте книги, проводьте більше часу надворі з друзями, поважайте батьків, старайтесь більше подорожувати, адже саме подорожі відкривають нас. Якщо вам не вистачає фарб у житті, достатньо просто вийти з дому і побачити, який навколо чудовий світ.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *