БІЛЬШЕ 10 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ОНКОХВОРОЇ ЛІЗОНЬКИ ВІТЕНЬКО ЗІБРАЛИ ЧЕРНИХІВЧАНИ ПІД ЧАС СВЯТКУВАННЯ 555-ЛІТТЯ СЕЛА

Минулої неділі, 5 серпня, село Чернихівці, яке митрополит Андрій Шептицький називав «маленькою українською Швейцарією», гучно та весело відсвяткувало своє 555-ліття. Хоча з огляду на нові історичні дані, які вдалося дослідити місцевим краєзнавцям та історикам, село Чернихівці має усі шанси вже наступного року святкувати своє 5800-річчя. Адже, як розповів під час святкування 555-ліття Чернихівець його видатний уродженець, нині голова Української Всесвітньої Координаційної ради Михайло Ратушний, на сьогодні достеменно відомо, що перша писемна згадка про його рідне село датується 21 грудня 1439 року. Саме ця дата зазначена на заяві, яку подали у Галицький суд два мешканці середньовічних Чернихівець. Так що наступного року чернихівчани мають усі шанси повторити гучне святкування ювілею села, якщо до того часу історики не віднайдуть інформацію про ще давнішу історію рідного села.
Святкування 555-ліття першої писемної згадки про Чернихівці розпочалося із молитви у капличці біля сільської ради. Чернихівчани разом із місцевим парохом отцем Михайлом Паньківим молилися за добру долю рідного села, його мешканців та за мир в Україні. Після богослужіння відбулося освячення священичого фелона та стихарів, які для сільської церкви Пресвятої Тройці з нагоди свята офірував чернихівчанин Віктор Гулич з родиною.
Своє 555-літття чернихівчани пам’ятатимуть ще довго, адже святкували по-газдівськи щедро, із великим розмахом і танцями до ранку. Усе святкове дійство відбувалося у центрі села біля ошатного, відремонтованого клубу, до якого від автобусної зупинки гостинно простелився кольоровий хідник із бруківки, яку виготовляють тут же, у селі, на потужному підприємстві «Брук-Тон». Ще здаля гостей свята зустрічали веселі музики, галасливі атракціони та гостинні господині, які частували усіх охочих різноманітними смаколиками та запашними напоями. Намети із частуванням знаходилися через дорогу від клубу, навпроти сцени. Усе було продумано і зроблено для зручності гостей, щоб вони мали змогу підкріпити тіло і звеселити душу чудовими виступами як місцевих аматорів танцю та співу, так і запрошених і заслужених артистів з Тернополя. Під час святкування та веселощів з нагоди славного ювілею 555-ліття Черниховець чернихівчани не забули і про онкохвору односельчанку – 5-річну Лізоньку Вітенько, яка потребує чималих коштів на лікування закордоном. Тому у кожному наметі із частуваннями стояла трилітрова скляна банка з приклеєним аркушем паперу та написом «Благодійна допомога Лізоньці». Усі, з ким нам вдалося поспілкуватися у Чернихівцях, надзвичайно переживають за долю та здоров’я маленької односельчанки і усіляко допомагають її рідним зібрати кошти на дороговартісне лікування. Пригощали усіх безкоштовно, але кожен, хто підходив до столу з частунками, обов’язково кидав які-небудь гроші у банку-скарбничку для пожертв, бо не міг не допомогти п’ятирічній дівчинці, своїм благодійним внеском подарувати їй шанс на здорове життя. Завдяки небайдужості, щирості та щедрості односельців та гостей свята, за лічені години банки із благодійними коштами для лікування Лізоньки були вщент заповнені різноманітними грошовими купюрами, тому організаторам благодійної торговиці доводилося неодноразово їх замінювати. Загалом під час святкування 555-ліття Чернихівець односельцям вдалося зібрати більше десяти тисяч гривень благодійної допомоги на лікування Лізоньці Вітенько.
– Дуже люблю своє село, пишаюся ним, 50 років тут живу. У нас в селі дуже дружні люди, особливо на нашій вулиці Грушевського, – розповідає Надія Чаплінська, яка хазяйнує в одному із чотирьох наметів із чернихівецькими смаколиками. – Колись наша вулиця називалися Грубіяновка, через те, що колись тут був костел. Зараз на місці костелу побудований дитсадок.
За словами пані Надії, за кожним наметом закріплено по два депутати від округу, а до округу входить дві-три вулиці. За їхнім наметом закріплений депутат Світлана Агрис. Пані Надію не помітити неможливо, – вродлива жінка у червоній сукні із бісерним оздобленням та щирою добродушною посмішкою, одразу привертає увагу. Жінка дуже вправно почувається за імпровізованим прилавком, адже вона професійний кухар. – Дуже люблю готувати, працювала в школі кухарем, – зізнається господиня. – А ще дуже люблю вишивати, напевно, як кожна чернихівчанка. Цю сукню теж вишила власноруч.
Нині усю свою любов жінка віддає дітям та улюбленим внукам -п’ятирічній Вікторії, на рік молодшому Віталіку та трирічній Ульянці. Улюблені онуки у красивих вишиванках лагідно туляться до бабусі, допомагають їй частувати гостей, а в цей час невістка пані Тетяни Аня Чаплінська співає на сцені. Величезні стоси канапок, печива, різноманітних закусок готували усією вулицею Грушевського, розповідає пані Тетяна. Галя Репета – українські канапки з салом та часничком, Таня Мовчан – пампушки з бараболею та грибами, Люба Боринська смажила хрустики, Ольга Коцюруба – кекси, Ольга Кінь готувала зрази з грибами, Галина Борак займалася солодким. Долучилася до приготування частунків і пані Тетяна, вона з дочкою Світланою Агрис пекли пироги з горохом, готували пампушки, канапки з хроном та огірочки з часничком.
– З того часу, як у нас утворилася ОТГ, відбулося багато змін, і то на краще, – приєднається до розмови молода депутатка сільради, закріплена за 7 округом Чернихівець, Софія Боцюк. – Відколи утворилася Чернихівецька ОТГ, до складу якої увійшли, крім Чернихівець, села Старий Збараж та Верняки, немає поділу на гірші та кращі села, увага приділяється усім однаково. Збільшилося фінансування, завдяки цьому ми маємо більше можливостей вирішувати нагальні потреби, покращувати благоустрій у кожному селі громади. Завдяки потужним підприємствам з виробництва бруківки, металочерепиці, фермерським господарствам, наші люди мають гідну роботу. До речі, у нас у селі досі працює тік, що є рідкістю,особливо по селах, – каже пані Софія.
У сусідньому наметі із масивною вивіскою «Вас вітає Ковальщина» торговиця теж іде на повну. Господарюють у наметі депутати округу Ковальщина Роман Бойко та Тетяна Лещишин. Жінка зараз перебуває у декретній відпустці, але активно долучається до усіх заходів у рідному селі та клубі. Пані Тетяна – художній керівник і диригент народного аматорського хору села Ченихівці.
– Наше село велике, проживає у Чернихівцях півтори тисячі людей, а загалом Чернихівецька громада має дві тисячі двісті мешканців, –розповідає Роман Бойко. Наш округ називається Ковальщина, бо колись тут мешкав коваль, звідти і назва. Нині коваля у селі нема, а назва залишилася. Навіть не сподівався, що стільки людей відгукнеться готувати страви. Кожна хата, кожна господиня внесла свою лепту до святкового столу. Хто пік пляцки, хто смажив пампушки, хтось приніс повно фруктів та ягід, з яких зробили оригінальні напої. Дуже вдячний їм усім за їхню щедрість і допомогу. Чернихівчани – найкращі. І так було завжди. Наше село славне історією і видатними особистостями. Чого вартує лише колишній війт Чернихівець Антін Грицуняк, до якого у 1895 році особисто приїжджав Іван Франко і, натхненний його сільською мудрістю, неперевершеним почуттям гумору та красномовством, написав серію оповідань та легенд зі слів нашого односельця. Найзнаменитіша – «Свинська конституція». А скільки вчених із світовим ім’ям народила наша черниховецька земля, зокрема кібернетика, математика, логіка Івана Вітенька.
Допомагає односельцям з округу Ковальщина і Михайло Петришин. Чоловік – місцева знаменитість, незважаючи на свою вроджену скромність та інтелігентність. Пан Михайло – історик та краєзнавець. Про рідне село він написав аж дві книжки. До 550-ї річниці першої писемної згадки про село у 2013 році видав книжку «Чернихівці – забуті та відомі сторінки історії», а протягом останніх двох років, до 555-ліття, випустив у світ ще дві книги про видатних уродженців села Івана Вітенька та Антіна Грицуняка.

Вулицю Кривулю та Вишневу представляли депутати Марія Лемешко та Богдан Грегоращук, які пригощали смачними наїдками, приготованими господинями з їхніх вулиць. А частуватися дійсно було чим – лише різноманітних канапок пропонували шість видів, а скільки пампушок, печива, налисників, винограду, малини, смаколиків на всякий смак. За словами Марії Лемешко, попитом у їхньому наметі користуються усі страви, люди охоче куштують усі смаколики і щедро офірують гроші на лікування Лізоньки, бо співпереживають односельцям. – Дуже гарне свято сьогодні у нас, кожен для себе знайде щось цікаве: діти – атракціони, дорослі мають змогу послухати чудовий концерт, молодь – потанцювати. Гарно , весело у нас, а ще дуже смачно, скуштуйте! – припрошує газдиня.

Не відводячи погляду, вдумливо та зосереджено слухають святковий концерт сімдесятирічні мешканки чернихівець Галина Клос та Марія Дутка. Жінки усе своє трудове життя працювали у колгоспі. Пані Галина родом з Рівненської області, у Чернихівці приїхала за невістку, після одруження. Виховала чотирьох дітей, нині тішиться онуками. Одинадцятирічний Дениско Клос потішив бабцю своїм виступом на сцені, танцював для бабусі Галі вальс. Галина Федорівна 20 років працювала дояркою у колгоспі «Радянська армія», була навіть передовою, її фото висіло на дошці пошани. Її подруга Марія Дутка теж 30 років життя віддала праці у колгоспі. Подруги закохані у вишивку, кожна понавишивала купу рушників, сорочок, блузок, серветок не лише для себе, а й для своїх рідних. Крім вишиття, пенсіонерки закохані в українську пісню, тому намагаються не пропустити жодної імпрези, хоча з кожним роком це робити складніше. – Хотілося б, щоб такі концерти відбувалися у селі частіше, щоб приїжджали артисти до нас, – каже пані Марія. – Мені до клубу близенько, цілими днями би слухала, дуже люблю, як співають і танцюють, самій стає веселіше. Дав би Бог і нині погоду, щоб люди відпочили і тілом і душею – каже пані Галина.
Поспішає на свято і молода матуся Роксолана Бондар з десятирічним братом Андрієм Кіпибідою та знайомою Марією Гудз з Тернополя. На руках у жінки однорічний синочок Олесь. Пані Роксолана – вчителька та вихователька у сільському дитсадку і з захопленням розповідає про сьогоднішнє святкування. –Дуже гарне свято влаштували, а найголовніше, що найактивнішу участь у концерті беруть наші діти, юні танцюристи та співаки. Завдяки хореографу Марії Черниш, уродженці Чернихівець, а нині тернополянці, наші діти лише за літо вивчили 12 нових танців, це рекорд. Не забули організатори і про Лізоньку Вітенько, влаштували таку гарну благодійну акцію. Ми усім селом долучилися до приготування смаколиків для частування, навіть я встигла для своєї Ковальщини напекти кексів, – усміхається молодиця.
У супроводі двох бабусь Ганні та Наді, прикрившись парасолькою, походжає шестирічна Оля Шкула. Дівчинку сьогодні не впізнати, адже вона – синій метелик. Саме метелика попросила дівчинка намалювати художницю собі на обличчі біля ятки з аквагримом. На свято дівчинка прийшла із всією родиною – з мамою Світланою, татом Олегом братом Максимом та дідусем Славком. Цієї осені Оля йде до школи, хресна мама придбала для цієї знакової події похресниці рюкзак-ранець. А от зошитів дівчинка ще не має. На святі Оля побувала на усіх атракціонах, крім надувної гірки з драконами, бо боялася «на страшну» гірку вилізти. Сподобався Олі і концерт, особливо танець «Гопак». А от, куштуючи хот-дог, дівчинка зламала зуба, який збирається віддати казковій феї, не погоджуючись із порадами бабусь покласти зубчик, що випав, на горище для мишки.

Розлогу концертну програму на більше ніж шістдесят номерів продумала Тетяна Рогівська. У концерті мали змогу продемонструвати свої таланти як починаючі співаки й танцюристи, так і професійні музиканти. Сподобався слухачам виступ дитячого ансамблю у складі чотирьох чернихівецьких хлопчаків, які, до речі, стали лауреатами першої премії на всеукраїнському сільському фестивалі «Киданецький Піснецвіт», який кілька тижнів тому відбувся у Киданцях. Разом із хлопцями першої премії удостоїло журі і юну чернихівецьку співачку Єлизавету Чевелюк, яка тішила своїм співом і односельців на святкуванні 555-ліття Чернихівців. Завдяки коштам громади було закуплено яскраві костюми для танцю «Гопак». Та чи не найбільше оплесків зібрав виступ Володимира Комаринського, який, маючи прекрасний голос, щонеділі прославляє ним Бога у сільській церкві, де пан Володимир працює дяком. Неперевершеним лемківським гумором та колоритом розважали чернихівчан поважні лемкині із ансамблю «Бескиди» із Підгороднього, зачарували правдивою українською вродою та неперевершеним співом дует бандуристок з Тернополя. Нічну забаву провадили заслужений артист України Василь Хлистун та автор і виконавець власних пісень Ольга Монастирська. А драйвові музики з гурту «Батяри» шкварили танці і пісні до самого світанку. Не забули чернихівчани привітати привселюдно і найстаршу жительку села Ольгу Іванівну Борак, яка днями святкуватиме своє 96-ліття. Чудове звучання на сучасній новій музичній апаратурі, яку вдалося закупити за кошти громади, забезпечував Сергій Рогівський. Ведучими концерту були Марта Вітенько, Тетяна Купчик та Влад Сокальський.
Святковий концерт розпочав народний аматорський хор села Чернихівці під керівництвом Тетяни Лещишин. До земляків із привітаннями звернулися місцевий парох отець Михайло Паньків, диякон Ігор зі Львова, сільський голова Марія Кіпибіда та видатний земляк Михайло Ратушний. – Допоки існує село, доти існує щирість, простота і любов, бо саме щирість, простота, смирення, покута і любов врятують цей світ, – переконаний отець Михайло.

– За всі 555 – мешканцям села прийшлось пережити чимало: татарські та турецькі набіги, загарбання території поляками, австрійцями, Перша, Друга світові війни, боротьба за незалежність та самостійність. Але вистояло завдяки своїм людям, – переконана сільська голова Марія Кіпибіда. – Чернихівці вабили до себе відомих людей: митрополита Андрія Шептицького, Івана Франка, з наших теренів вийшли відомі постаті – Володимир Джус, Мирослав Січинський, вчені Володимир Бойко, Михайло Скалецький, Євген Чіхрай, голова Всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, лікарі, історики, духовенство. Були у нас і скульптори (Михайло Коцюруба), і художники ( Ярослав Бутрин), а сьогодні Василь Джупінас, і ткачі, і килимарі, і вишивальниці ( Михайлина Панахида свої вишивки презентувала в Америці), Вітенько Ганна, та чи не кожна жінка в нашому селі неповторна у вишиванні сорочок та блузок, ми гордимося, що випускниця нашої школи Чупрун Аліна демонструє чудесні фотороботи – це вже нове покоління чернихівчан. Село наше славне простими трударями, хліборобами. Щиро дякую фермерам нашого села: батькові та синові Богданам Грегоращукам, Степану та Ярославу Древніцьким. Підприємцям: Василю та Віталію Мазурикам, Івану Чевелюку, Петру Камінському, Назару Денеці.
555-річчя Черниховець ми святкуємо як громада. За один рік ще важко говорити про значні здобутки, але вони все ж таки є. Зроблено капітальний ремонт спортивного залу школи, утеплено приміщення дитячого садка, проведено капітальний ремонт дороги у Ст. Збаражі, прокладено сполучення зі Старого Збаража через церковну вулицю і до старого асфальту, зроблено тротуар. Для потреб громади придбали трактор, проводяться часткові ремонти адміністративних будівель на Верняках, у Ст. Збаражі, окультурюється центр нашого села.
Особливе спасибі пароху нашого села о. М.Панькову, який надзвичайно багато зусиль прикладає для духовного виховання нашої молоді, дітей, наставника дорослих, порадника старших. Без чудового голосу нашого дяка Володимира Комаринського, хористів так піднесено не звучала б Свята літургія. Педагогічному колективу нашої школи, всім працівникам школи, дитячого садка, Працівникам сільської ради, амбулаторії сімейної медицини, будинку культури. Я дякую всім і кожному зокрема – від наймолодшого до найстаршого. Бо Чернихівці – це всі ми, жителі села, ми його суть, його історія, його сьогодення і його майбутнє. Дорогі односельчани, низький уклін вам і велика шана за самовіддану працю! –подякувала землякам Марія Кіпибіда.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *