Колектив Збаразького КХП 5 років підтримує українську армію, допомагає пораненим, опікується родинами загиблих

14 серпня волонтери ГО Штабу національного спротиву Збаразького району Володимир Голоднюк та Сергій Лучкін зустрічалися із колективом ТОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів». За словами керівника Штабу Володимира Голоднюка, це вже четверта зустріч із працівниками та керівництвом цього підприємства, з яким збаразькі волонтери співпрацюють ось уже п’ятий рік і дуже задоволені співпрацею.
– Кожного разу, готуючись до нової поїздки на Схід, доводиться багато спілкуватися з різними людьми, підприємцями, фермерами, головами сільрад, керівниками різних рівнів і щоразу переконувати їх, що війна ще не закінчилася, та просити по можливості допомогти українським воїнам, які знаходяться на передовій. Щоразу збирати допомогу для бійців стає все важче. Разом з тим, за п’ять років, відколи триває російсько-українська війна, на Збаразькому КХП нам жодного разу не відмовили у допомозі бійцям АТО, – наголошує керівник Штабу.
За власні кошти підприємство десятками пар закуповує спеціальне військове взуття, потреба у якому на фронті завжди нагальна, допомагає коштами та пальним. На початку серпня волонтери Штабу повернулися із чергової поїздки в зону ООС, де побували на передових позиціях усього фронту у Луганській та Донецькій областях, привізши бійцям волонтерської допомоги більше ніж на 5 тисяч доларів. Серед цієї допомоги традиційно була і лепта від колективу Збаразького КХП. 25 пар військових берців на суму одна тисяча доларів закупили за власні кошти працівники цього збаразького підприємства.
Під час зустрічі із колективом підприємства у вівторок, 14 серпня, волонтери розповіли людям про поїздку, ілюструючи розповідь фото та відеопідтвердженням передачі бійцям конкретних підрозділів наданої працівниками КХП допомоги. – Такі зустрічі надзвичайно важливі, –підкреслює Володимир Голоднюк, – адже люди хочуть знати, куди саме йдуть кошти, які вони переказують волонтерам на потреби бійців. Ми спеціально відібрали найцікавіші моменти із останніх поїздок і зосередилися саме на розповідях про ті підрозділи, куди доставляли допомогу від колективу Збаразького КХП, щоб люди пересвідчилися, що їхня допомога цільова і доходить до адресатів. Більше того, під час спілкування із працівниками та керівництвом підприємства волонтери у режимі живого спілкування телефонували на фронт командирам Вадиму Сухаревському(позивний «Барсук», 36 бригада, 503 батальйон) та комбату Богдану Гарназі(позивний «Бахмат», командир «7 шаленої роти «Чорних запорожців» 72 бригади, 3 батальйону). Легендарні командири дякували працівникам підприємства за постійну підтримку та допомогу, їхні голоси чули усі присутні завдяки режиму гучного зв’язку. Натомість збаражани бажали бійцям здоров’я та «швидше вигнати москалів з України». Усі були зворушені та розчулені розповідями і спілкуванням з волонтерами та відважними комбатами. На очах у людей стояли сльози.
За словами Володимира Голоднюка, колектив підприємства разом із керівником Олександром Шпаком регулярно допомагають військовим не лише з власних заробітних плат, закуповуючи необхідне спорядження, що неабияк допомагає збаразьким волонтерам оперативно та адресно допомагати бійцям на передовій, а й з власної ініціативи долучилися до допомоги героїчному земляку, важкопораненому бійцю 30 механізованої бригади ЗСУ Сергію Лучкіну, оплативши надскладну та дороговартісну операцію у Тернопільській університетській лікарні. А згодом, дізнавшись, що Сергій їде на реабілітацію до Польщі, надали йому ще й фінансову допомогу. Спеціально для цієї операції за кошти Збаразького КХП було закуплено надсучасний прилад виробництва США, аналог апарату Ілізарова( апарат для зрощення та подовження кісток). Вартість апарату склала три тисячі доларів. Операцію проводив талановитий хірург, завідувавч ортопедично-травматологічним відділенням Тернопільської університетської лікарні Сергій Гаріян, який не лише вживив металоімплант у пошкоджену кістку, а й за допомогою трансплантації власної малогомілкової кістки пацієнта відновив довжину кінцівки Сергію.
Нагадаємо, Сергій Лучкін служив у складі 30-ої механізованої бригади командиром бойової машини. Поранення отримав під час виконання бойового завдання в селі Рідкодуб, поблизу населеного пункту Дебальцеве Донецької області, коли разом із 2-ою ротою батальйону забезпечував вихід бійцям 128-ї бригади, які напередодні потрапили у засідку і не мали боєкомплектів, щоб відстрілюватися. На в’їзді у Рідкодуб 2-а рота потрапила у засідку сепаратистів, їм на допомогу було відправлено два БМП. Сергій Лучкін, як головний сержант взводу, їхав на першій машині і потрапив під мінометний і гранатометний обстріл сепаратистів. Внаслідок вибуху снарядів отримав мінно-вибухову травму, важке вогнепально-осколкове поранення в ліву руку(вогнепальний відкритий багатоуламковий перелом лівої променевої кістки), в живіт та ліву ногу, чотири дні балансував між життям і смертю. Сергій згадує, що під час вибуху, коли осколки прошили низ тулуба і вдаряли по спині у бронежилет, відчув, наче з нього вилетіли усі нутрощі, такої сили був вибух, і якби не бронежилет, наслідки від поранення для нього могли бути фатальними. А ще пам’ятає, як в руку влучила куля з АК-74, і він власноруч її витягав із рани, як разом із чотирма пораненими побратимами із другого БМП їх евакуювали спочатку у Дебальцеве, де надали першу медичну допомогу. Потім були Артемівськ, Краматорськ, звідки поранених на вертольоті МІ-8 доставили у Дніпропетровську лікарню, де Сергій чотири дні пролежав в реанімації, а згодом – до військового госпіталю у Львові.
Внаслідок кульового поранення в ліву руку у бійця були практично відсутні сім сантиметрів кістки. Під час попередніх операцій Сергію Лучкіну поставили металевий імплантант, але через складність перелому та велику кількість уламків він потребував подальшого лікування. Загалом за ці роки Сергій переніс 15 операцій на руці та животі. Зрозуміло, що якби не допомога небайдужих збаражан, благодійників та меценатів з усього світу, він не зміг би лікуватися за власні кошти.
Шосте лютого 2015 року, за словами Сергія, стало його другим днем народження, саме того дня він отримав багаточисельні поранення і дивом вирвався із пазурів смерті. Тому боєць, а нині волонтер Штабу, безмежно вдячний усім людям за небайдужість та допомогу, особливо колективу Збаразького КХП та його керівнику Олександру Шпаку, який Сергія відтоді інакше, як похресник, не називає. Більше того, дізнавшись під час зустрічі з волонтерами Штабу про загибель двох бійців у підрозділі, якими вони опікуються, пан Олександр зголосився допомагати родинам загиблих героїв. Детальніше про липневу поїздку волонтерів Штабу на Схід читайте у наступних номерах «Народного слова».

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *