«Киданецький піснецвіт» відкриває сільські таланти та єднає Україну

Всеукраїнський сільський фестиваль – єдиний такого гатунку на теренах західної України – «Киданецький піснецвіт» минулої неділі, 29 липня, втретє зібрав у Киданцях Збаразького району талановитих самодіяльних артистів, які продемонстрували свою майстерність у вокалі, хореографії, хоровому співі. Загалом виступило понад три десятки солістів та художніх колективів. Впродовж усього погожого дня місцеві мешканці та гості села мали нагоду не лише насолоджуватись чудовими голосами виконавців з різних куточків району, мелодіями пісень, а й ласувати наїдками, щедро приготованими усією сільською громадою. А дітки мали нагоду розважитись на надувних гірках, привезених народним депутатом.
Завдяки хорошій організації та гостинності господарів, фестиваль полюбився як молодим виконавцям, так і мешканцям села, залюбленим у пісню, народні традиції. – Сподіваємось,- відзначив начальник відділу культури і туризму Збаразької райдержадміністрації, керівник Тернопільського обласного осередку творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України» Олег Гафткович, – що і надалі він матиме успіх і стане традиційним. Адже люди у селах насправді є дуже чутливими до української пісні, вміють не лише її цінувати, а й самі співають та передають цю любов наступним поколінням. У селах є багато талановитої молоді. Саме на таких фестивалях юні, і не лише юні, виконавці мають можливість показати свої обдарування широкому колу глядачів, фахівцям. Головним ініціатором заснування фестивалю є наша спілка «Асоціація діячів естрадного мистецтва України», яку очолює Віктор Герасимов. Він відома людина – заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох популярних пісень, президент Агентства охорони прав виконавців, віце-президент Міжнародного союзу діячів естрадного мистецтва, віце-президент Національного музичного комітету України ММР/ЮНЕСКО, член координаційної ради Національної всеукраїнської музичної спілки , член правління Міжнародного союзу діячів музичного мистецтва, член Національної спілки журналістів України, зав. редакцією Національної радіокомпанії України, лауреат мистецьких премій ім. Гулака-Артемовського, І. Козловського, А. Малишка. Він очолює журі нашого фестивалю, також у журі був ще один киянин – директор-розпорядник Всеукраїнських фестивалів, заслужений діяч мистецтв Леонід Дехтяренко. Ідею запровадження пісенного фестивалю у селі ми запозичили у боромлян. У Боромлі Сумської області запровадили його ще у 1989 році. Метою фестивалю є не залишити поза увагою сільську молодь, дати їй шанс заявити про себе. Завдяки фестивалю ми також популяризуємо українську пісню, вічні людські цінності. Даємо можливість молодим людям провести вільний час із користю, а не займатися непотрібними справами. Фестиваль має і велике туристичне значення. Адже такі дійства приваблюють туристів, роблять село та район відомим місцем,куди хочеться приїхати. У 2016 році ми порадились із сільським головою Надією Гіжовською і вибрали місцем проведення такого фестивалю Киданці. Тут є всі можливості – заповзятливі працьовиті люди, є дуже гарний давній хор, який уже має звання народного. Тож фестиваль для них це гарна нагода продемонструвати себе не лише землякам а й багаточисельним гостям з різних областей. Це можливість єднання з мешканцями сходу України на основі любові до пісні та мистецтва. Минулоріч на цьому фестивалі було багато артистів з інших областей, а тепер – лише з Івано-Франківської. Мабуть, ми обрали трохи невдалий час для такої події. Люди у відпустках, відпочивають на морях. Можливо, варто буде подумати над тим, щоб перенести «Киданецький піснецвіт» на сприятливіший період – травень або червень.
Не могла дочекатись фестивалю п’ятикласниця Даринка Шуст, яка представляла будинок культури села Розношинці. Дівчинка вперше вийшла на сцену у півтора року. А як могло бути інакше, коли уся родина – співоча. Співають і мама, і тато, і усі троє діток. Даринка має двох талановитих братиків Богдана та Павлика. Старший – п’ятнадцятирічний Богдан уже навчається в музучилищі. Буде скрипалем. Сама ж дівчинка також уже рік вчиться, але поки що у музичній школі. Ази вокального мистецтва їй передає вчитель Збаразької ДМШ Вікторія Нікуліна. Як представник музшколи Даринка брала участь у цьогорічному обласному конкурсі «Творчість юних» і отримала друге місце. Також виступала на конкурсі християнської пісні «Пісня серця» у Львові. -Хоча виступаю не вперше, – зізнається юна артистка, – але тато дуже хвилювався за мене, він дуже підтримує мене, піклується про мене, особливо зараз, коли мама поїхала на кілька місяців на заробітки. Мабуть, не випадково одна з пісень, з якою виступала солістка, називається «Мати-емігрантка». Інша носить назву «Молитва за Україну». Незважаючи на ще досить юний вік, солістка уже тонко відчуває теми, які звучать у піснях, які вона виконує.
Не менше залюблені у пісню і учасники киданецького сільського хору, керує яким Олесь Качечка (акомпаніатори Сергій Нємий та Андрій Канас). Кожен з них має якесь заняття, але не може жити без співу, тому старається завжди знайти час для репетицій. Роман Головка, соліст хору з великим досвідом. Його родина становить ледь не третину усього художнього колективу. Співають обидві доньки – Марія та Наталія, дві внучки Іринка і Таня, зять та два племінники. Разом із старшою донькою Марією, яка працює секретарем у сільській раді, він співає дуетом. Хто побував на фестивалі, міг сповна насолодитись цим дійсно красивим виконанням. –Я, – каже пан Роман, – усе життя співаю. Колись, за Союзу, кожна організація мала мати свій хор. Тож я виступав скрізь, де працював. Виступав за Облспоживспілку, за Збаразьке райСТ. Так і виробляв свій голос. Керівники хорів підказували, навчали. Головне, мати дар від природи і бажання. Тоді талант розвиватиметься.
Місцевий мешканець Михайло Корилюк також співає у рідному киданецькому хорі відколи себе пам’ятає. Хоча прожив довге і нелегке життя. Батько загинув на фронті, маму втратив через трагічний випадок, який стався з нею, коли йому було лише 9 місяців. Виростила тітка. Згодом усе життя працював водієм. Спершу у колгоспі Молотова, потім Лесі Українки і нарешті – ім. Івана Франка, згодом на тепличному комбінаті та у сільській раді. Долати негаразди і труднощі завжди допомагала рідна українська пісня. Вже й не може порахувати скільки їх переспівав і вивчив. – Наш хор має довгу історію,- каже пан Михайло. Доводилось нам виступати і в Польщі. А минулого року, в грудні, нас знімали у передачі Фольк-мюзік, що транслюється на першому національному каналі. Для цієї події підготували спеціальні костюми, вишиті сорочки. – Ця вишивка , – додає учасниця хору, сільський голова Киданець Надія Гіжовська, – особлива. Її скопіювали із давньої сорочки, яку близько сотні років тому носила одна наша землячка. Також скопіювали і покрій, який зроблений у вигляді хреста, тому є сильним оберегом для її власника. У Збаражі ми знайшли майстринь, які погодились вишити та пошити нам таке вбрання, що символізує нашу історію, пам’ять роду, пошану до традицій. У цих костюмах виступає і наш жіночий ансамбль.
Танцювальні композиції демонстрували чотири групи вихованців дитячого колективу «Ассоль» з Максимівки. Семикласниці Іра Богачевська та Іванка Кость у студії «Ассоль» уже в старшій групі. А починали ще з дитсадочкового віку. – Перерву у танцях,- кажуть дівчатка, – ми робили. Але не через те, що не хотіли танцювати. Нам не важко приходити два рази в тиждень на заняття, яке триває одну годину. Просто був період, коли не було керівника. Зараз у нас новий художній керівник Анастасія Марцинишин, завдяки якій ми можемо знову займатись улюбленою справою.
Чарівна представниця Чернихівецької ОТГ п’ятикласниця Єлизавета Чевелюк мріє стати співачкою. Заради цього уже третій рік відвідує Тернопільський зразковий театр пісні «Мікст». А у Збаражі навчається у музшколі по класу скрипки. Брала участь в онлайн-конкурсі «Караоке без кордонів», а в Києві на початку літа отримала Гран-прі на конкурсі «Ми щасливі діти України». Дівчинка вважає, що талант до співу передався їй від дідуся Василя, який славився своїми музикальними даними.
Серед учасників фестивалю були і юні артистки із Залісців. Їхній дитячий фольклорний колектив «Джерельце» створений три роки тому Галиною Шляхтюк. Але уже має успіхи. Нещодавно вони отримали Гран-прі Всеукраїнського фестивалю «Фантазії моря», що відбувся в Одесі, і таку ж відзнаку дівчата заробили на теперішньому фестивалі у Киданцях. Гран-прі фестивалю «Киданецький пісне цвіт» також отримав хор з Болязуб «Волинянка».
На мистецькому святі демонстрував свої сили і місцевий атлет – гирьовик, чемпіон України та Європи серед ветеранів Сергій Боднарчук. Під час виступу він виконував вправу «жим гир сидячи». За три хвилини підняв гирю вагою 24 кг 56 разів. Сільський голова привітала відомого спортсмена, який прославляє село, та вручила йому пам’ятний сувенір з нагоди 60-річчя спортсмена. Земляки ним пишаються, адже він є прикладом наполегливості та працелюбства, які долають перешкоди. У школі він був слабеньким і навіть звільненим з уроків фізкультури. Але прагнув довести собі, що не гірший за інших. Взявся за гирі, бо з ними можна була займатись самостійно. – На турніку мене б усі бачили, – сміється спортсмен, – бачили б мою слабкість. А з гирями можна сховатись від чужих очей і займатись скільки завгодно. Так і розпочався шлях до вершин. Згодом став сам тренувати інших. Можна сказати, що Сергій Боднарчук започаткував розвиток гирьового спорту в районі, який тепер набув високого рівня.
Після завершення конкурсної програми та вручення дипломів учасникам фестивалю, публіку радували виступи артистів зі Збаразького будинку культури, хористів Тернопільського хору з 50-річною історією ім. Івана Кобилянської та професійного виконавця естрадної пісні Павла Доскоча.
Поки на сцені тривало мистецьке дійство, поряд місцеві господиньки частували гостей наїдками, приготованими власноруч. У п’яти палатках можна було роздобути усього, чого душа бажає. Три палатки організували сільські депутати, у четвертій – годували смачним ситним обідом усіх учасників концерту, а п’яту палатку виставили місцеві педагоги, які вирішили докластися до сільського свята та наготувати смаколиків землякам і приїжджим глядачам. В одній з палаток свої кулінарні шедеври представила другокурсниця Тернопільського кулінарного училища Діана Пасічник, яка подивувала кількістю та незвичним оформленням випечених нею кексиків. Допомагала їй на роздачі молодий перукар Мар’яна Василина. – Цю випічку, канапки різноманітного ґатунку, – розповіли дівчата,- готували мешканці Набережної, Сонячної та Дружби. Хто що міг, те й зробив. Ніхто не лінувався. Адже таке свято буває не часто. Господині з вулиці центральної, Шкільної та Шевченка продавати свої витвори за символічну плату делегували студенток Юлію Хомин із сестричкою-школяркою Марічкою та п’ятикурсницю медичного університету Юліанну Гурик. Господинями у наступній палатці були банкір Надія Яциковська, юрист у декретній відпустці Ірина Фазан та бухгалтер Марія Палівода. А від імені вчительського колективу пригощали людей директор школи Надія Разюк, Світлана Бабій, Оксана Типило, Наталія Гурик, Валентина Качалуба.
Учасників заходу, приуроченого 1030-літтю Хрещення Київської Русі, вітали почесні гості – місцевий парох отець Андрій Рудник, голова Збаразької райдержадміністрації Валерій Савчук, народний депутат Михайло Головко, сільський голова Киданець Надія Гіжовська, яка висловила подяку усім, хто брав участь в організації фестивалю, допомагав своєю активною працею чи коштами. Серед них – ПрАТ «Тернопільський кар’єр» (керівник Ігор Свідерський), ТОВ «АПФ Калина»( Іван Коваль), ТОВ «Каменяр-К» (Володимир Чорний), ТОВ «Хлібодар» (Михайло Строєвус), ТОВ «Сідс-Груп» (Андрій Макух), фермерське господарство «Ходачок» (Любомир Куш), приватні підприємці Олег Дармограй та Андрій Гнатишин. – Також хочу особливо відзначити, – сказала пані Надія, – наших працьовитих людей. Чимало зусиль приклав кожен мешканець села, кожен з дванадцяти депутатів сільської ради. Багато майстерних господиньок, завдяки чиїм умілим рукам та щирим серцям гості та учасники свята були ситно і смачно нагодовані. Зокрема, це Надія Білінська, Світлана Яциковська, Богданна Бортасевич, Ольга Москаль, Мар’яна Горобець, Зиновія Бас, Марія Матвійчук. Усіх тих, хто бодай чимось допоміг у підготовці до фестивалю, перерахувати неможливо. Бо прийдеться переписувати увесь список мешканців села. А їх є майже вісім сотень.
За 12 років свого головування село стало для Надії Миколаївни, як рідний дім, у якому завжди є робота, яка потребує зусиль та старань, але є й надійні друзі та підтримка. Завдяки взаєморозумінню з депутатським корпусом, селянами, спонсорами, сільськогосподарськими товариствами, вдалось налагодити чимало проблем. Особливо пожвавились роботи з облаштування села після 2014 року, коли кар’єр з видобування каменю, що знаходиться на території сільської ради, розгорнув потужну роботу, і, відповідно, збільшив відрахування до місцевого бюджету, які стали головним джерелом надходжень до сільської скарбнички. Сьогодні голова села уже може похвалитись досягненнями. – Ми за останні два роки, – каже пані Надія, – вирішили багато проблем з приміщенням школи, у якій навчається 56 дітей. Перекрили дах, зробили повну реконструкцію першого поверху будівлі, – замінили вікна, двері, підлоги, закупили нові меблі для класів. Ліве крило переобладнали під сучасну їдальню. Раніше діти були змушені бігати на обід через двір у інше приміщення, яке не відповідало сучасним вимогам. Тепер же нова їдальня обладнана електричною плиткою, відповідною сантехнікою, меблями. Зараз плануємо поставити нову паливну, із нашого бюджету уже виділено 800 тис. грн. субвенцій на встановлення генераторної паливної, яку плануємо запустити в експлуатацію до опалювального сезону.
Також перекрили дах ФАПу, зробили благоустрій території, поставили пліт, вистелили бруківку, ще маємо підсилити фундамент, встановити санвузол, зробити внутрішні ремонти.
Минулого року у селі облаштували централізоване постачання води. Через те, що криниці пересихали, людям не вистачало води, вирішили прокласти 10 км водогону. Висвердлили додаткові свердловини. Зараз їх чотири. Три працюють і одна на запас. Раніше була одна, і то забезпечувала лише потреби школи.
Не залишився без уваги і місцевий дитячий садочок «Сонечко». Два роки тому він повністю змінив своє обличчя. Із звичайної сільської хати на чотири кімнати перетворився на гарне просторе приміщення з ігровою кімнатою, спальнею, новими меблями, санвузлом, усією необхідною побутовою технікою. Словом, для педколективу, який очолює Орислава Гнида, є всі умови для виховання малят. Садочок розрахований на 24 діток. Зараз його відвідує 19, ще троє додадуться у листопаді. Так що ще буде два вакантних місця для діток з Романового Села. Також облаштований клуб та імпровізована сцена біля нього. Село може похвалитися і гарними дорогами.
У планах Надії Гіжовської та депутатів сільської ради ще багато задумок, серед яких – утеплення фасаду місцевого клубу, ремонт другого поверху школи, встановлення санвузла у сільській раді. Також на плечі селян випала реконструкція старої дерев’яної церкви, збудованої у 16-17 столітті, яку нещодавно визнали пам’яткою архітектури місцевого значення. Реставрація коштуватиме 3,5 млн.грн.
Очевидно, що таке село вартує не лише поваги мешканців району. Воно, без перебільшення, заслуговує мати щорічне свято, яким є Всеукраїнський фестиваль «Киданецький піснецвіт». Щоб і себе показати, і натішитись талантами з усієї України.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *