Віталій Назарчук – лікар за фахом і покликанням

Медицина, як і усе наше суспільство, зараз переживає непрості часи змін та реформування. Люди насторожено, з недовірою сприймають зміни, як і все нове. Не раз доводилося чути й від збаражчан нарікання на недобросовісних й непривітних лікарів. Але, разом з тим, саме до людини у білому халаті звертаємо свої думки та прохання, коли нас спіткають підступна недуга чи, боронь Боже, надзвичайний випадок.
Розкажу про те, як доля звела мене з одним із таких відповідальних та високопрофесійних лікарів.
Через свою діяльність, а саме роботу вчителя музики і співів продовж 12 років у Збаразькій школі №1, яка включала заняття з хорами, духовими оркестрами, я не розлучався з ангінами, ларингітами й фарингітами. Тож до лікарів-отоларингологів звертався доволі часто. Кваліфіковану допомогу надавав мені Володимир Григорович Фарміга, який уже відійшов у Божі засвіти. Після нього звертався до багатьох фахівців, але захворювання носа і горла не відступали. Випадково чи ні, але саме тоді, у 1961 році, коли я почав працювати і виникли перші проблеми із здоров’ям , народилася та людина, яка згодом стала моїм лікарем.
Віталій Назарчук народився в с. Гніздичне у працьовитій селянській сім’ї. Ріс, як усі сільські діти, навчався у школі, допомагав батькам по господарству. Після закінчення десятирічки вступив до Тернопільського медінституту. Обрав спеціальністю хірургію, та після проходження ординатури перекваліфікувався на отоларинголога. З 1986 року працює у Збаразькій ЦРКЛ на цій посаді.
У професійності Віталія Антоновича, а ще у його людяності та чуйності я пересвідчився на собі, адже завдяки його лікуванню та рекомендаціям я позбувся своїх хвороб горла та носа.
Варто згадати ще такий випадок. Віднедавна відчув біль і хрускіт біля вуха . Звернувся до лікарів, мені діагностували запалення суглоба, виписували протизапальні препарати, але неприємні відчуття не минали. Натомість лікар Віталій Назарчук пояснив, що причина цього нездужання – перекіс щелепи через відсутність багатьох зубів.
А нещодавній трафунок мало не закінчився для мене трагічно. Під час обіду ненароком ковтнув кістку з риби і вона застрягла в горлі. Соромно зізнатися, але я, старий чоловік, намагався «проштовхнути» її далі з допомогою черствого хліба , і вже аж після кількагодинних безуспішних спроб звернувся до Віталія Назарчука.
Варто відзначити, що у цій екстреній ситуації він, як завжди, виявився на висоті – хоч і не без труднощів, але видалив надокучливу кістку з гортані, та ще й дорікнув мені за народні методи, як-от черствий хліб. У таких випадках слід неодмінно звертатись до лікарів за допомогою.
Під час нашого спілкування з Віталієм Антоновичем впродовж багатьох років я помітив, як він любить свою роботу, намагається, часто не рахуючись із часом, будь-що допомогти кожному, кому потрібна допомога.
14 вересня у Віталія Назарчука – день народження. З цієї нагоди бажаю Лікарю з великої літери передусім міцного здоров’я, родинного затишку, сил та енергії на ще багато років продуктивної праці для здоров’я земляків.

Володимир Кравчук,
вчитель, історик, краєзнавець, вдячний пацієнт Віталія Назарчука

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *