Волонтери не видаляють номери телефонів загиблих бійців

Незважаючи на усі об’єктивні та суб’єктивні труднощі та перешкоди, які за п’ять років з початку російсько-української війни довелося пережити збаразьким волонтерам з ГО Штаб національного спротиву Збаразького району, це чи не єдина в районі на сьогодні волонтерська організація, яка продовжує працювати і активно допомагає українським захисникам, закуповуючи для бійців на фронті усе необхідне, і регулярно раз у кілька місяців відвідує їх, доставляючи зібрану завдяки небайдужим землякам з усього світу волонтерську допомогу.
Місяць тому збаразькі волонтери на чолі з керівником Штабу Володимиром Голоднюком повернулися з чергової поїздки в зону ООС. За п’ять днів та ночей, проїхавши три тисячі чотириста сімдесят п’ять кілометрів маршрутом через увесь фронт Донецької та Луганської областей, доставили бійцям допомоги більш ніж на п’ять тисяч доларів. За словами Володимира Голоднюка, день виїзду волонтерів на Схід співпав із днем народження першого загиблого на російсько-українській війні збаражчанина – Андрія Чабана із Залісець. Тому закономірно, що збаражани не могли не вшанувати героя, який першим із воїнів Збаразького району віддав своє життя за Україну у цій війні.
24 липня, у день народження Андрія Чабана, волонтери були у рідному селі Героя, де взяли участь у пам’ятних заходах з вшанування подвигу земляка його односельцями. Спочатку біля школи, у якій навчався Андрій, а потім у панахиді, яка відбулася на могилі Героя. Із Залісець волонтери на мерседесі-спрінтері Юрія Десятника вирушили на Схід за маршрутом Новолуганське – Світлодарська дуга, де відвідали два населиних пункти у так званій «сірій зоні» – Травневе та Гладосове, які за «Мінськими домовленостями» мали контролюватися українською армією. Тут збаражани загостювали у легендарного командира Богдана Гарнаги «Бахмата» та його відчайдушних хлопців з 7-ї шаленої роти Чорних запорожців 3 батальйону 72 бригади ОМБР. Із Світлодарки збаражани заїхали у Гірник до друзів із СІМІС «Евакуація 200», де змогли комфортно відпочити, бо єдину із чотирьох ночей заночували не в окопах, а у ліжках. З Гірника поїхали у Широкине до морських піхотинців з 36 бригади, 503 батальйону, де загостювали у командира роти Народного Героя України Вадима Сухаревського. У Красноталівці, що за шістдесят кілометрів за Щастям, відвідали 24-річного сина Юрія Десятника Дмитра, який є кадровим військовим, на війні збаражанин вже другий рік. Вперше із волонтерами Штабу Володимиром Голоднюком, Сергієм Лучкіним, Григорієм Ямчуком та Юрієм Десятником провідати хлопців їздив збаразький бард, який намагався за допомогою гри на гітарі та співу усім з дитинства знайомих пісень розважити бійців, подарувавши позитивні емоції.
Загалом, збаразькі волонтери у цій літній поїздці відвезли 25 пар літніх трекінгових берців, які зручно носити в екстремальних умовах, на суму тисячу доларів, які традиційно закуповує Збаразьке КХП. А ще, планшет для коригування вогню, дві триноги під бусолі(оптичні прилади спостереження)планку Пікатінні(спеціальне кріплення для снайперського прикладу), дві плитоноски(бронежилет без пластин). Чотирнадцять коліс до трала(засіб для перевезення гусеничної техніки на ремонт). Колеса великого розміру, як для автомобіля МАЗ. Вартість коліс теж чималенька – шість з половиною тисяч гривень за одне колесо. А ще двадцять газових таганків(примусів), 34 штук дощовиків, 14 підшоломників, 12 шт. паракардових браслетів, 40 шт. армійських панамок, 32 балаклави, 38 футболок, 280 пар шкарпеток, 24 пари робочих рукавиць, засоби гігієни, 4 каністри омивача для скла, 8 ріжків для магазинів автомата, 500 метрів електрокабелю, 100 економжарівок, 30 кілограмів цвяхів, 310 шт. будівельних скоб, 100 метрів будівельної плівки, 300 зелених поліпропіленових мішків для облаштування позицій. А ще 15 блоків і великий ящик ребрендингових цигарок та сірників, щоб покращити бійцям настрій. Волонтер Олег Яніцький спеціально придумав наклеювати на звичайні пачки із цигарками жартівливі наклейки про «київську хунту» та «фашистів». На наклейках зображені німецькі військові часів Другої Світової війни. Друзі-волонтери зі Львова з волонтерської організації «Hand Made» по-львівськи для Армії руками волонтерів передали хлопцям на передову дві великі маскувальні сітки і дві «кікімори» для снайперів.
Народному Герою України, морському піхотинцю із 503 батальйону Олексію Гокову з позивним «Бродяга» – планшет для коригування вогню, взуття, та плитоноску. Олексій – унікальна і героїчна людина. Незважаючи на молодий вік(корінному донеччанину немає і 25 років), своєю звитягою він уславив свій рід на багато поколінь наперед. «Бродяга» із сім’ї професійних військових. У 18 років записався в українську армію. Звання Народний Герой України отримав за оборону Донецького аеропорту. Тут на диспечерській вежі аеропорту під шаленими обстрілами з різнокаліберної зброї він пробув 62 доби. І не просто пробув, а був чи не найкращим коригувальником нашої артилерії. Сепаратисти безуспішно намагалися його вбити, але Олексію вдавалося так швидко бігати між напівзруйнованими поверхами ДАПу і прицільно коригувати вогонь по ворожих позиціях, завдаючи окупаційним військам значних втрат як серед особового складу, так і техніки, що за невловимість вороги прозвали його «Привидом».
Липнева поїздка принесла збаражанам зустріч із ще одним відважним українським захисником Богданом Варакіним, позивний «Малий».– «Малий» вже п’ятий рік на війні, надзвичайно сміливий та відчайдушний солдат, командири доручають йому найскладніші завдання, які він успішно виконує, – розповідає Володимир Голоднюк. – Разом з тим, цей геройський хлопець надзвичайний добряга і скромняга, не любить давати інтерв’ю і взагалі не вважає себе героєм. Вже коли ми повернулися до Збаража, дізналися, що під час виконання бойового завдання Богдан отримав важке поранення в живіт від вибуху гранати і знаходиться у госпіталі.
Трьох досвідчених бійців з позивними «Дядя Ваня», «Ронін», «Товариш» впродовж одного тижня втратили у 7 -й шаленій роті Чорних запорожців 72-ї бригади. Старший прапорщик, командир підрозділу 72-ї окремої механізованої бригади Чорних Запорожців, 44-річний Іван Войтенко з Білої Церкви, позивний «Дядя Ваня» з перших днів війни постійно воював у 72 бригаді. Обороняв промзону Авдіївки. Був досвідченим сапером. Загинув 27 липня поблизу Новолуганського на Світлодарській дузі під час розмінування, підірвався на міні ОЗМ – це міна-пастка, яку неможливо знищити, вона підскакує на метр вгору і аж тоді детонує, тим самим збільшуючи площу розльоту смертоносних осколків.
Того самого дня, що і «дядя Ваня», біля Новолуганського на бойовому завданні на лінії фронту загинув 39-річний Артур Безсмертний з позивними «Ронін» та «Друг Латиш». Він був громадянином Латвії, один із батьків мав українське коріння. До 2014 року Артур мешкав у Латвії, з початком російсько-української війни пішов на фронт. Спочатку воював у Правому секторі, згодом у першому батальйоні 54 бригади, звідти його забрали у 72-у до взводу снайперів. «Ронін» був класним снайпером.
4 серпня у Лисичанську знайшли вбитим 39-річного військовослужбовця 72 бригади Олександра Худолєя, позивний «Товариш». У день народження сина, о 6:30 ранку 4 серпня, батько виявив його тіло на власній присадибній ділянці – з двома ножовими пораненнями в спину і численними тілесними ушкодженнями. Володимир Голоднюк розповідає, що особисто знав Олександра, він був прекрасною, добродушною людиною і водієм-механіком БМП від Бога. – «Товариш» не їздив на БМП, а літав. Сам досконало навчився їздити. Хоча, потрапивши на війну, ніколи не їздив на такому транспорті. Під час липневої поїздки бачились з ним, розмовляли, він так зрадів нашій зустрічі, приміряв дощовика… У мене в телефоні досі зберігаються номери тих хлопців, які уже у Небесному війську, але рука не підіймається їх видалити, – каже пан Володимир.
Волонтери Штабу дякують збаражанам, підприємцям, українській діаспорі за те, що вони не втомлюються допомагати нашим захисникам. Зокрема липнева поїздка стала реальною завдяки допомозі постійних спонсорів з ТОВ «Микулинецький Бровар»( керівники батько і син Трояни), ТОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»(керівник Олександр Шпак), ТОВ «Поділля» (керівник Василь Щурко), ФГ «Колосок»(керівник Богдан Грегоращук), ФГ «Благодар-Агро» (керівник Ярослав Базник), агрохолдингу «Мрія», сільському голові Нижчих Луб’янок Василю Таращуку, ТОВ «Опілля» в особі Володимира Гульовського, організації «Hand Made по-львівськи для Армії руками волонтерів», підприємцям Тарасу Шевченку та Олексію Бодзінському з фірми «Тепло-Бак», Михайлу Шкільному з ТОВ «Сім-Сім», Руслану Адамовичу, Миколі Барану та усім небайдужим краянам.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *