А вже осінь прийшла в їхній сад

Тепла золота осінь не лише зігріла душі людей будь-якого віку, а й багатьом подарувала натхнення для творчості. У яскравий день минулого вівторка неабияк захопились творенням власних композицій з природних матеріалів підопічні територіального центру соціального обслуговування. Зокрема ті, хто охоче відвідує клуб за інтересами «Зустріч», створений при відділенні денного перебування даного центру.
Колишні бухгалтери, інженери, вчителі та інші фахівці під керівництвом завідувачки відділенням Мар’яни Благій із азартом створювали картинки, сюжети, придумували до них підписи та назви, збираючи докупи листя, квіти, шишки, жолуді, гарбузи та гарбузики, усе, що подарувала щедра пора.
– Такого баклажана, як у мене, ви ще ніколи не бачили, – хвалиться колишній педагог(а втім, колишніх вчителів не буває) пані Галина. – Коли побачила його з таким довгим носом на своїй грядці, то одразу сховала, щоб потім зробити композицію. Правда, поки він дочекався нашого заходу, то трішки «збабчився». Але то й на краще, адже він у мене грає роль старого діда, що одружився з молодою.
Пані Галя й вишню спорудила з гілки, і молоду, як у відомій пісні, сцену з якої проілюстрували її овочі і квіти. А ще вона повирізала з газет фото працівників терцентру, приклеїла їх на паперові сердечка та примостила їх на букет квітів, написавши «Єднаймося, люба родино!».
Не менше ентузіазму до своїх творінь приклала й пані Ірина, колишня складальниця мікросхем усім відомого заводу напівпровідників «Квантор». У її вправних руках з шишечок, пластиліну та кришечок від жолудів одразу ожило якесь створіння, назву якому ніхто не придумав, але було враження, що воно насправді щойно виповзло з осіннього затишного лісу.
– Я дуже люблю природу, усе живе, – зізналась бухгалтер на пенсії пані Оля. – Маю дуже гарних пухкеньких котиків, та ще й чужих мені доручили доглянути. А зараз дуже приємно працювати з листям та квітами, які породжують фантастичні сюжети і образи. За таким заняттям по-справжньому відпочиваєш.
Не відставав від колежанок і пан Микола. Його господар-гарбуз у квітках виглядав на справжнього закоханого парубка.
Колишній вчитель пані Ольга спершу розгубилась перед чистим аркушем, який треба було наповнити змістом, але через небагато часу також увійшла у спільне творче русло, яке охопило всіх. – Спершу не знала, з якого боку взятись, – зізналась педагог, – але пані Людмила, що сидить поряд, мала таке натхнення, що заразила ним аж чотирьох.
– Такими справами займатись у колі друзів одне задоволення, – зізнається пані Людмила, – звичайно, уже не так думається, не так працює уява, як у молодості, але намагаємось трохи розворушити свої мізки. І виявляється, що вони, незважаючи на поважний вік, ще непогано працюють. І тема приємна, бо осінь, особливо така золота і тепла – моя улюблена пора.
Даний захід мав глибоко символічну назву «А вже осінь прийшла у наш сад». Зворушливо красива осінь – щедра, лагідна і добра – прийшла як у природу, так і життя цих людей, які на схилі літ у спілкуванні дарують оточуючим осіннє золоте тепло і щедрість своїх душ, з дитячою безпосередністю насолоджуючись сонячним промінням, та з мудрістю сприймаючи недосконалість навколишнього світу.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *