Американська українка навчала збаражан англійської, а вони її – української

Хоч літо вже минуло, але найцікавіше і незабутнє залишилося у серцях і спогадах. Учні та вчителі першої Збаразької одинадцятирічки досі із щемом і теплотою у серці згадують цьогорічний літній пришкільний англомовний табір і волонтерів Марію та Мирославу Дауні зі США, Ейя Еларіс із Єгипту. На Збаражчині вже стало доброю традицію організовувати літні англомовні табори і залучати до їх проведення носіїв мови, волонтерів з різних куточків світу. Впродовж кількох тижнів вони не лише допомагають збаразьким школярам удосконалювати знання англійської, а й пізнавати світ, звичаї, традиції інших народів, передаючи свій життєвий досвід і цінності, неабияк згуртовують дітей, вселяють у них віру у себе і власні сили та надихають прагнути і досягати кращих результатів, як в навчанні, так і у житті.
Цьогоріч аж троє іноземних волонтерів – Марія та Мирослава Дауні зі США, Ейя Еларіс із Єгипту два тижні в ігровій формі, з віршами, піснями, танцями, захоплюючими квестами, заняттями йогою та навіть зніманням відеофільму навчали більше вісімдесяти школярів першої Збаразької одинадцятирічки англійської мови. «Go Сamps» – найбільша волонтерська програма у Східній Європі, в якій волонтери зі всієї планети мотивують школярів вивчати іноземні мови та відкривають світ для дітей з усіх куточків України.
Волонтерки мати і дочка Мирослава та Марія Дауні за походженням українки. Що для учасників табору було таємницею, так само, як і те, що пані Марія розмовляє українською мовою. До таких заходів конспірації організатори мовного табору вдалися навмисно, щоб змусити школярів спілкуватися з волонтерами виключно англійською. Натомість, погодившись з дочкою на участь у таборі у якості волонтерів, пані Мирослава Дауні переслідувала дві цілі. Не лише покращити рівень англійської мови у збаразьких учнів, а й прищепити їм звичку здорового способу життя та необхідність дбати про екологію. А для її 16-річної англомовної доньки Марії покращити знання української мови, спілкуючись із українськими однолітками.
Мирослава Дауні народилася в Україні, у Львові. У місті Лева досі мешкає її родина, яку пані Мирослава відвідує щоразу, коли приїжджає в Україну. У сімдесятих роках минулого століття виїхала до США, де здобула вищу освіту за спеціальністю інженер-хімік. За фахом працювала у великій міжнародній компанії, тому по роботі часто була в різних республіках колишнього СРСР, а також в Україні. Після здобуття Україною незалежності поїздки на землю предків для пані Марії стали частішими.
Волонтерством Мирослава та Марія Дауні займаються вже давно. Зокрема два роки самотужки організовували у Києві мовні табори для дітей переселенців. Тоді ж дізналися про проект «Go Camp» і одразу загорілися бажанням взяти у ньому участь у якості волонтерів. – Це була ініціатива Марії, я охоче підтримала дочку у її прагненні, тому ми тут, – каже Мирослава Дауні. – Ця програма сподобалася тим, що має цікавий підхід до роботи з дітьми, не лише дає їм знання мови, а й відкриває світ, бо у маленькі українські міста і села приїжджають волонтери з різних континентів, різного віросповідування, культури, кольору шкіри. Ми намагаємося навчити дітей не лише мови, а й нових навичок, необхідних їм для самореалізації і повноцінного життя у суспільстві: як бути успішними, лідерами, як працювати у команді, бути активними, креативними, поважати і підтримувати один одного, як не лише вказати на проблему, а вирішити її спільно, як команда, працюючи над її подоланням. Опанувавши цей нескладний алгоритм дій, можна вирішувати проблеми в школі, в місті і в країні загалом, – вважає волонтерка.
В США пані Мирослава з донькою Марією мешкають в штаті Нью-Джерсі. Там у них є власний бізнес – ресторан тайської кухні, фанатом якої є її донька Марія. – Тайська кухня є дуже екзотичною, – розповідає пані Мирослава. – У тайських стравах багато гострих спецій. Марійка дуже їх любить. Ідея відкрити ресторан саме тайської кухні у мене виникла ще у дев’яностих роках минулого сторіччя, коли працювала у Києві. Там познайомилася з тайським кухарем, після розмови з ним захопилася ідеєю відкрити тайський ресторан в Америці, в своєму місті. Цього року Марія закінчує школу і вступатиме до вузу.
У Збаражі пані Мирослава вперше. Місто їй сподобалося. Каже, що обов’язково приїхала б сюди ще хоча б на один день у гості. – Місто гарне, діти талановиті, цікаві. Просто треба більше працювати, дати можливість їм проявити себе, – переконана волонтерка. Хвилюють пані Мирославу невтішні екологічні справи як в Україні, так і в світі. Жінка закликає збаражан усвідомлено з повагою ставитися до природи, яка дає нам життя, не смітити на вулиці, в парках, зонах відпочинку, а вдома сортувати сміття, як це робить увесь цивілізований світ. – У вас чудове озеро, але довкола нього купи сміття, розбите скло, інший непотріб. Потрібно, щоб громада організувалася і разом з дітьми прибрала увесь непотріб. Кожен повинен усвідомити, що не можна смітити, а потрібно усім разом підтримувати чистоту довкілля, щоб місто Збараж було чистим, – звертається до краян американка.
Під час спілкування із пані Мирославою привертає увагу червоний ґердан з українськими візерунками. – Це подарунок від збаразьких друзів, кожен волонтер отримав такий красивий ґердан у подарунок від організаторів табору, – похвалилася жінка.
У захваті від волонтерів і учасники табору. Діти наввипередки діляться своїми враженнями від перебування тут.
Ростислав Флінта, 11-й клас.
– Познайомилися з Марією ще першого дня роботи табору. Марія займається бальними танцями. Ніколи не думав, що табір може бути настільки веселим. Ми подружилися з Марією, ходили на пікніки, гуляли містом. Запам’яталося, як під час пікніку на Старому Збаражі, коли ми грали у гру «Я ніколи не…» і Марія програла, а ми загадали їй вийти на гору і голосно прокричати гасло «Слава Україні!», вона це зробила. Марія смілива дівчина, мені це подобається. Спілкувалися виключно англійською мовою, бо вона не розмовляє українською. Марія навчала нас англійської, а ми її – української. А ще запам’яталося, як два дні знімали відео на тему «Мій ресторан», таке було у нас завдання. Усі учасники були поділені на чотири команди. Одна команда мала придумати назву для ресторану та оформити для нього вивіску. Друга команда працювала над створенням меню закладу, третя – виготовляла з паперу тарілки, а наша, четверта команда, виготовляла паперові чашки. Увесь зроблений посуд мусів містити на собі назву ресторану. Було дуже весело і креативно, а ще цікавіше було, коли ми приміряли на себе роль відвідувачів та офіціантів придуманого нами ресторану. Дуже цікаво було в останній день роботи табору переглянути відео, яке ми самі ж відзняли про наш ресторан. Дуже кумедне відео вийшло, весело подивитися на себе збоку.
– Сподобалося, що тут, в таборі, дружня атмосфера, під час спілкування ніхто не зважає на вік, допомагають один одному, підтримують, – долучається до розмови дев’ятикласниця Оленка Левкович. – Найбільше запам’ятався квест, який для нас влаштувала Марія. Поділившись на дві команди, ми бігали по території школи, шукаючи підказки, щоб віднайти головний приз( 100 повітряних кульок). Наша команда знайшла цей сховок за півгодини. Приз був захований у дівчачій вбиральні біля умивальника. Що ми тільки з тими кульками не робили – і набирали в них воду, кидали один в одного, грали різні ігри, усім квест сподобався найбільше. 18 серпня у Марії день народження, напередодні ми з командою вирішили її привітати, бо 17 серпня був останній день роботи табору, того ж дня волонтери від’їжджали зі Збаража. Ми купили торт, кульки, хлопавки з конфетті, вибрали найкращі спільні фото з Марією, оформили подарунковий конверт і зранку чекали на неї у сховку біля будинку, де вона у Збаражі мешкала. Коли Марія, нічого не підозрюючи, відчинила вхідні двері, ми усією командою вибігли з-за рогу будинку з подарунком, кульками, почали вітати Марію, обійняли її, разом веселі і щасливі повернулися до школи.
– Усі учасники англомовного табору у першій Збаразькій одинадцятирічці були розподілені на три вікові групи, за кожною групою був закріплений іноземний волонтер, – розповіла вчителька англійської мови Ірина Сарабун. – Наймолодшою групою(3-4 класи) опікувалася волонтерка з Єгипту Ейя Еларіс. Мирослава Дауні займалася з учнями 5-7 класів(середня група), а її донька із старшою групою(8-11 клас). Нашими учителями було складено спеціальну програму, де кожен день мав свою тематику. Кожен ранок розпочинався із танцювальної розминки, яка спонукала дітей легко і весело в ігровій формі вивчати нові слова, а також розв’язували кросворди, переглядали тематичне відео, співали пісень, читали художню літературу у бібліотеці табору, запаси якої поповнили волонтери. Діти перебували в мультикультурному середовищі, вчилися працювати у команді, критично мислити та бути толерантними до інших. Адже основна мета проекту «Go Camp» виховати нове покоління освіченої молоді, яке вільно спілкується іноземними мовами та відкрите до інших культур, – підсумувала пані Ірина.
– П’ять років поспіль в школах Збаразького району діють літні мовні табори, де волонтерами працюють іноземці, носії мови, – розповіла методист іноземної мови районного методкабінету Галина Журба. – Першій Збаразькій одинадцятирічці у цьому відношенні поталанило найбільше, адже цього року перша школа стала переможцем проекту «Go Camp» і виграла приїзд аж трьох волонтерів-іноземців. Школа взяла участь у проекті, ініційованому компанією GoGlobal спільно із Міністерством освіти України, Посольством Сполучених Штатів в Україні та громадськими організаціями щодо нового формату організації та проведення пришкільних англомовних таборів в Україні і увійшла до числа переможців проекту. Дуже сподобалася згуртована робота вчителів та волонтерів. Велика подяка керівнику табору Наталії Флінті, вчителям англійської мови Ірині Сарабун, Руслані Шелест, Марії Тхір, Любові Бєліковій, Надії Кіт, адміністрації школи, директору Оксані Богатюк. Особлива подяка голові Збаразької РДА Валерію Савчуку за сприяння у придбанні інвентаря для табору, а також сім’ям Гринчуків за спонсорську допомогу, сім’ям Панько та Патрієвих, у яких проживали волонтери. Сподіваємося, що в наступному році у літньому таборі буде цікаво і весело, і до нас знову приїдуть волонтери.

Наталка ПАРОВА

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *