На вежу костелу у Збаражі через 77 років повернувся годинник

17 жовтня на вежі костелу святого Антонія, що у Збаражі, встановили годинник. Зробили це фахівці польської фірми «RDUCH» на замовлення підприємця і мецената Андрія Савчука. Два циферблати хронометра, які розміщені по різні сторони північної вежі, можна побачити ще здалеку.
До речі, годинник на костелі має давню і драматичну історію, пов’язану з будівництвом монастирського комплексу о. о. бернардинів.
Про це розповіла парафіянка костелу, науковий працівник НЗ «Замки Тернопілля» Наталія Ганусевич.
-Найбільша заслуга у будівництві монастирського комплексу, безумовно, належить Станіславу Потоцькому і його дружині Гелені, які проводили будівництво власним коштом, – розповідає пані Наталія. – Фундатор своїм прикладом заохочував до фізичної праці місцевих заможних панів, які не тільки фінансово допомагали, а й також приходили на будівництво, підносили будівельний матеріал – цеглу. Оскільки масштабна будова вимагала багато коштів, він звернувся до знайомих польських магнатів за фінансовою допомогою. На його прохання відгукнулося багато заможних добродіїв, які пожертвували значні суми для потреб збаразьких бернардинів. У той час на правій вежі встановили великий механічний годинник з двома циферблатами. Він був із дзвоновим механізмом, який сповіщав годину голосним звуком, а п’ятнадцятихвилинний інтервал – тихішим. Годинник для костелу купив Станіслав Потоцький, а встановив його на вежі львівський годинникар, взявши за цю непросту роботу 1800 злотих.
На жаль, у липні 1941 року під час пожежі годинник згорів разом із вежами і дахом храму.
У післявоєнний період, як розповіла Наталя Ганусевич, вежі були відновлені і заново перекриті, але втрачені очі храму, як називали годинник, ще довгі роки дивилися на місто порожніми зіницями.
У часи української незалежності храм став об’єктом Національного заповідника «Замки Тернопілля» і був переданий у користування римо-католицькій парафії.
Збаражанин Едуард Перець, який працював органістом в костелі в 1991-1993 роках, згадує, що ще у 90-х роках ХХ ст. були перші спроби відновити хоча б звук тих дзвонів, який лунав з давнього годинника. -Я особисто вмикав сигнали на магнітофоні, і все це виводилося на динамік, встановлений на правій вежі храму, де тепер знаходиться годинник. Ми, крім того, ще вмикали звуки дзвонів, які спеціально записав на магнітофон в Кальварії Жебжидовській отець Отто Пєжхала – перший священик, який служив в костелі після 1946 р. і розпаду СРСР, – каже п. Едуард.
У 2006 р. школярі з польського міста Ланьцут Максиміліан Бартнік і Рафал Садледжа з вчителем Марціном Грочовіною виготовили електронні дзвони і передали для костелу святого Антонія в пам’ять про годинник, втрачений у воєнні часи. Вони самі розробили їх дизайн. А 13 червня 2006 р. на свято покровителя храму святого Антонія з Падуї дзвони були встановлені. Проте з часом вони перестали грати, а полагодити їх не було кому. В результаті – костел не мав ні годинника, ні електронних дзвонів.
Аж до того часу, коли знайшовся небайдужий меценат Андрій Савчук, який повернув історичній та сакральній пам’ятці «очі».
Хоча він не збаражанин, але з нашим містом пов’язане його дитинство. Тут він навчався у школі-інтернаті. Тут жили його однокласники і друзі. Він з вдячністю згадує родини Новосельських, Ганусевич, Плотнік та інших мешканців Збаража, які гостинно приймали його у своїх сім’ях, допомагали. Найкращі його спогади – про храм святого Антонія, його настоятеля о. Льонгина і парафіян. В юності Андрій мріяв стати священиком, служити Богу і людям, але цим планам не судилося збутися. Після смерті прийомних батьків він був змушений відмовитися від своїх планів, і поїхав на заробітки за кордон. З часом, ставши підприємцем, повернувся до рідного краю і зробив символічний подарунок місту, яке вважає рідним. Дарунок від Андрія майже ідентичний своєму старовинному попереднику – механічному годиннику. Він має готичний дизайн, щогодини і щоп’ятнадцять хвилин відбиває час мелодійним дзвоном, циферблат підсвічується у нічний час доби і, можливо годинник стане ще однією оригінальною візитівкою Збаража.

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *