Олександр Венгринович – знову біля керма обласної організації ВУТЛ

Найавторитетніший лемко України 79-річний Олександр Венгринович вчергове очолив обласну організацію Всеукраїнського товариства Лемківщина. Незважаючи не те, що Олександр Іванович у досить поважному віці, делегати обласної звітно-виборної конференції Всеукраїнського товариства «Лемківщина», яка відбулась у Тернополі минулої неділі, 21 жовтня, у приміщенні українського дому «Перемога», не змогли знайти на місце керманича цієї громадської організації іншої кандидатури, яка б за усіма діловими та моральними якостями досягала його рівня. «Неньові» тернопільських лемків не залишилось нічого іншого, як погодитись із настійними проханнями представників лемківських товариств області продовжувати активну роботу зі збереження лемківського духу на теренах України та розвитку ВУТЛ.
На конференцію прибуло понад 60 делегатів із 90 обраних.
Як було заплановано, Олександр Венгринович зробив звіт правління про зроблене товариством за чотири роки, прозвітувала і контрольна комісія. Також відбулись вибори голови товариства, яким став, як уже сказано, Олександр Венгринович, було обрано і правління обласної організації ВУТЛ із 15 осіб, серед яких – представниця Збаражчини нотаріус Оксана Джула. Також учасники конференції обрали делегатів на 7-ий з’їзд лемків України, що відбудеться у Тернополі 18 листопада цього року у приміщенні обласної філармонії. Від Збаражчини поїдуть троє делегатів – голова РО ВУТЛ Андрій Русин, член правління ТОО ВУТЛ Оксана Джула та член правління районної організації ВУТЛ Михайло Маценко. Загалом від Тернопільщини на з’їзд делеговано 40 представників, така ж кількість делегатів має прибути з Львівщини та Івано – Франківщини, на територіях цих областей живе найбільше лемків та їх нащадків, десять осіб представлять Закарпаття, по дві – Рівненщину, Луцьку область, Хмельниччину, Вінничину, Кіровоградщину, Одещину, загалом приїде 150 делегатів.
Під час звітного виступу Олександр Венгринович зауважив, що за останні чотири роки Товариством зроблено значний крок вперед. І, за його словами, план виконаний на 95 відсотків. У своїй промові очільник проаналізував діяльність товариства у чотирьох напрямках – організаційному, політично-правовому, культурно-масовому та фінансовому.
Торкнувся як успіхів, так і проблемних питань. Приємно, що досягнень назбиралось чимало, і кожен лемко може ними пишатись. В області діє 13 районних організацій , які є майже в усіх районах, окрім Лановецького, Шумського та Кременецького. Сім товариств мають ще й осередки у селах. У Заліщицькому районі організація раніше була, але згодом зникла і намагання її відродити поки що не увінчались успіхом.
Олександр Венгринович висловив задоволення із того, що товариство уже має ряд незмінних традицій, які об’єднують усіх лемків. Зимове свято Йордан впродовж багатьох років збирає докупи з півтисячі людей, які разом колядують, святкують з вертепом і танцями, розмовляють своєю говіркою, не даючи згаснути у людській пам’яті дорогим серцю звичаям, які берегли їхні предки на Лемківщині. Щоб створити таке дійство, докладають зусиль різні районні організації.
Олександр Венгринович з гордістю пригадав перемогу лемків, які відстояли свою кандидатуру на директора музейного комплексу «Лемківське село» у Монастириськах, стосовно якої велись запеклі суперечки з представниками обласної влади. Відносно цього музею товариство має великі плани і запорукою їх здійснення є ентузіаст, активна сподвижниця справи збереження лемківських традицій директор пані Віра Дудар. Під музей планується відвести 17 га землі, де буде реконструйована сцена, амфітеатр, облаштована уся необхідна інфраструктура.
Великою гордістю лемківського товариства стала і красива лемківська автентична церква, зведена на вул. Львівська у Тернополі за зразками лемківських церков 19ст. Гроші на побудову храму збирали усією громадою впродовж шести років. Освячена була 9 червня 2016 року у свято Вознесіння Господнього. Вознесенська церква стала символом незнищенності лемківського духу, місцем проведення кермишу, який покликаний єднати лемків Тернопілля. Справжнім оберегом для неї служить церковний староста Іван Фалатович, який не шкодує часу і сил, щоб щодня добиратися до Тернополя з Великого Ходачкова.
Цікавою є ще одна запроваджена традиція – на другий день Зелених свят біля церкви проводиться дитяче свято.
У Тернополі зведено один з найкращих пам’ятників жертвам депортації лемків з території сьогоднішньої Польщі. Він стане традиційним місцем відзначення пам’яті жертв – українців, насильно вивезених із свої рідних земель. Сумнозвісна Угода про переселення була підписана між двома тоталітарними структурами (Польським Комітетом Національного визволення та УРСР) 9 вересня 1944року. Тож лемки добиваються того, щоб друга неділя вересня стала офіційним Днем пам’яті примусового виселення етнічних українців з одвічних земель з території Польщі у 1944- 1951 роках.
У плані політично-правовому товариство працює над тим, щоб Україна як правонаступниця УРСР вибачилася перед лемками за насилля, вчинене над їхнім народом у роки Другої світової війни і після неї. Про повернення майна уже й не йдеться. На разі навіть про моральне відшкодування важко говорити, через те, що є такі структури, як Державний архів та Міністерство фінансів, які стверджують, що лемки переселялись добровільно, що підтверджують відповідні документи. Насправді ж , як доводять вчені дослідники, усе було не так. Перед товариством стоїть завдання добитись прийняття закону, у якому була б дана політична оцінка насильницькому виселенню лемків та прозвучало вибачення перед усіма лемками. До 75- річчя трагедії депортації лемків, яке відзначатиметься наступного року, товариство планує провести ряд вагомих заходів на державному рівні.
Найбільших успіхів товариство досягло у проведенні всеукраїнського масштабного фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини» у Монастириськах. Його відвідало цьогоріч біля 30 тисяч людей.
-Звичайно, організація Всеукраїнського фестивалю потребує вирішення ще багатьох питань, – відзначив Олександр Венгринович, – нас хвилює багато негараздів. Це і торгівля невідомими напоями, і товарами невідомої якості. Потрібно буде подумати над тим, як зробити кращий доступ транспорту до місця святкування, до якого навіть швидка допомога іноді не може добратись. Але це ми обов’язково будемо вирішувати, як і багато інших питань.
Серед тем, які потребують додаткової уваги, керівник товариства назвав і відсутність у районах сільських осередків товариства, і мала активність молоді, яку потрібно залучати до діяльності. Також засмучує керівника і те, що газета товариства «Дзвони Лемківщини», яку видає Ігор Дуда, хоча й входить лише чотири рази в рік, проте і таку кількість важко розповсюдити і отримати затрачені на неї кошти.
Під час обговорення діяльності товариства делегати ділились власним досвідом роботи у районних товариствах, вносили різні пропозиції. Зокрема, звучали прохання робити кроки назустріч іншим громадським організаціям, таким, як «Надсяння», практикувати спільні заходи. Чортківчани похвалились, що у них на районному рівні запровадили офіційне відзначення Дня жертв депортації лемків у другу неділю вересня. Директор музею «Лемківське село» Віра Дудар просила усіх голів товариств скласти і передати їй списки людей, народжених на Лемковині. Це потрібно для того, щоб представники музею мали змогу приїхати і сфотографувати їх для виставок, які експонують під час лемківського фестивалю у Монастириськах. А також шукати правдиві експонати, що свідчать про давнє життя лемків, їхній побут та культуру.
На завершення прозвучала пропозиція пропонувати від імені учасників конференції Олександра Венгриновича на посаду голови Всеукраїнського товариства Лемківщина, якого обиратимуть делегати 7-го з’їзду 18 листопада.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *