Твори усіх письменників Тернопілля будуть у кожній бібліотеці

Чергова книжка Володимира Кравчука побачила світ. Це уже 17 збірочка віршів, які видав наш земляк і відомий поет. – Тут зібрано як найновіші, так і давні твори, – зауважує автор, – те, що відфільтроване і вистояне як добре вино. Є у збірці твори для дорослих, а також окремий розділ дитячих віршиків. Назва «Сивий жайвір висіває пісню» якось сама собою народилася. Можливо, вона з’явилася як символ найсокровенніших і найщиріших почуттів, адже це рядок з вірша, присвяченого мамі.
Книжечка особлива тим, що видана у серії Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України і за кошт Спілки. – Це проект, – каже автор, – голови Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Смика, який два роки тому подав ідею, щоб кожному із 65 членів НСПУ, які проживають у Тернопільській області, письменницька спілка за власний кошт видала книжку об’ємом 120 сторінок. Тираж залежить від рішення видавничої ради, яка діє при обласній раді та обласній державній адміністрації. У даній серії уже вийшли книги 17 авторів. Мета такої акції – популяризувати творчість місцевих письменників серед мешканців області. Тому 75 відсотків тиражів розповсюджуються по бібліотеках у містах та селах, навчальних закладах.
Наклад видання лише 200 примірників. Але бажаючі мають змогу дозамовити потрібні видання у ТОВ «Терно-граф» за власні кошти. Як це зробила Збаразька ЦБС, яка придбає 20 примірників. Тож кожен, хто цінує самобутню талановиту творчість нашого земляка, зможуть насолодитися віршами, взявши книгу в одній з бібліотек району. Кому полюбилась творчість пана Володимира, матимуть нагоду знову причаститись із творчого джерела, а хто не знайомий з нею, відкрити для себе чарівний світ справжньої поезії.
«Володимир Кравчук – поет поетичного парадоксу і в жодну схему він не поміщається. З одного боку він прибічник реальності – історичної, природничої, соціально-побутової, психологічної…. З іншого – всі ці ознаки завжди непередбачено й фантазійно сконструйовані у нові реалії й нові ілюзії», – написала у своїй глибоко аналітичній статті відомий критик Тетяна Дігай, підтвердивши свої слова таким віршем автора:

Поки серце, як птах, ще тріпоче крильми
І злітає, покаране болем –
Залишатись не можу до світу німим…
Зависаю над аркушем-полем.
І ледь чутно нехай, а таки не мовчу.
Вірю в слово, розхристане, босе…
Мов дитя обігрію, між люди пущу.
Хай біжить на світанні по росах.

Ірина СИСКО

Поширити статтю:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *